ЗАСОБИ ТВОРЕННЯ ВТОРИННОЇ НОМІНАЦІЇ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

У науковій праці схарактеризовано метафору, метонімію, синекдоху та перифразу як засоби вторинної номінації. Останні десятиріччя характеризуються підвищеним інтересом лінгвістів до номінативного напряму в сучасному мовознавстві. Відзначено, що мовна номінація є явищем складним і надзвичайно багатоплановим. Це складний феномен, за якого відбувається вербалізація розумового процесу, який спрямований на позначення навколишньої об’єктивної дійсності через виявлення характерних ознак реалій дійсності, що оточує мовців. Зауважено, що мовні процеси, які впливають на поповнення номінативних ресурсів, пов’язані переважно з переосмисленням значень уже наявних у мові назв, з появою в них нових значень, формування яких відбувається завдяки вторинній номінації. Зазначено, що метафора постає в мові тоді, коли реалія породжує якісь асоціації суб’єкта пізнання. Процес виникнення нового знання супроводжується проведенням аналогій між об’єктами на концептуальному рівні, оскільки це закладено у природі мисленнєвих операцій людини. Відзначено, що метафора як засіб вторинної номінації є значною частиною повсякденного життя мовців, їхнього мисленнєвого процесу. Вона виникає в результаті співвіднесеності об’єкта реальної дійсності та суб’єкта пізнання. Метонімія є семантичним процесом, у якому з’являється мовне оформлення різноманітних відношень суміжності, що їх установлює свідомість людини між концептуальними категоріями предметності, кількості, належності тощо. Завдяки прагматичному потенціалу та різноманітності видів метонімія постає продуктивним засобом вторинної номінації. Перифраза є яскравим засобом вторинної номінації, що увиразнює зображувану дійсність, надає їй особливого колориту. Вона функціонує як вільно, спонтанно народжуване алегоричне вираження думки. Вторинна номінація – це комплексне лінгвістичне явище, що слугує засобом концептуалізації дійсності шляхом використанням уже наявного мовного матеріалу в новому амплуа. Природа вторинної номінації характеризує її не лише як результат суспільного досвіду людини, але і як витвір мовного досвіду. Асоціативне переосмислення мовної дійсності, властиве акту творення вторинної номінації, наділяє його продукт потенціалом прагматизму, що є важливим для реалізації комунікативного впливу.