Pub Date : 2023-10-16DOI: 10.26661/2414-1135-2023-90-18
М. Б. Добровольська
Стаття присвячена дослідженню засобів вираження імпліцитної оцінки у межах маніпулятивної стратегії і тактик її реалізації на основі англійськомовного художнього дискурсу. Маніпулювання вважається універсальним явищем, що виявляється у багатьох сферах життєдіяльності людини та є об'єктом вивчення багатьох наук. Маніпуляція є способом впливу на людей, що націлений на психічні структури комуніканта, відбувається приховано й має на меті скоригувати поведінку адресата в бажаному напрямку. Актуальність роботи обумовлена потребою більш детального вивчення явища імпліцитної оцінки враховуючи прагматичний аспект її репрезентації. У науковій розвідці використано такі методи дослідження як когнітивний, конверсаційний, прагмасемантичний, актомовленнєвий, контекстуальний, пресупозиційний та дискурс- аналіз, які дали можливість комплексно охарактеризувати досліджуване явище. Прагматичний аспект комунікації дає людині змогу висловити своє ставлення до оточення через оцінювання подій, суспільства, отриманої інформації, а також здійснювати певний вплив на навколишню дійсність. У ході спілкування комуніканти переслідують певні прагматичні цілі, задля досягнення яких у мовленні використовується імпліцитна оцінка, що дає змогу неявно передати певну інформацію, думки, оцінку вчинків або подій. Плануючи своє повідомлення, мовець завжди враховує різні підходи до спілкування, що будуть найбільш дієвими в конкретній ситуації й допоможуть досягти поставленої мети. Саме тому від вибору тієї чи тієї стратегії й тактики залежить результативність повідомлення. За результатами розвідки виявлено, що тактики реалізації імпліцитної оцінки в межах маніпулятивної стратегії спрямовані на задоволення та обстоювання власних інтересів, маніпулювання та перемоги в конфлікті, коригуючи поведінку та думки інших. Імпліцитна оцінка в межах маніпулятивної стратегії найчастіше є негативною. Вибір певної тактики залежить від обставин взаємодії, взаємин між мовцями, соціальним статусом, емоційним фоном та мети спілкування. Перспективами подальших досліджень є розширення діапазону тактик реалізації маніпулятивної стратегії спілкування, де міститься імпліцитна оцінка.
{"title":"ІМПЛІЦИТНА ОЦІНКА В МЕЖАХ МАНІПУЛЯТИВНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА ТАКТИКИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ","authors":"М. Б. Добровольська","doi":"10.26661/2414-1135-2023-90-18","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2414-1135-2023-90-18","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню засобів вираження імпліцитної оцінки у межах маніпулятивної стратегії і тактик її реалізації на основі англійськомовного художнього дискурсу. Маніпулювання вважається універсальним явищем, що виявляється у багатьох сферах життєдіяльності людини та є об'єктом вивчення багатьох наук. Маніпуляція є способом впливу на людей, що націлений на психічні структури комуніканта, відбувається приховано й має на меті скоригувати поведінку адресата в бажаному напрямку. Актуальність роботи обумовлена потребою більш детального вивчення явища імпліцитної оцінки враховуючи прагматичний аспект її репрезентації. У науковій розвідці використано такі методи дослідження як когнітивний, конверсаційний, прагмасемантичний, актомовленнєвий, контекстуальний, пресупозиційний та дискурс- аналіз, які дали можливість комплексно охарактеризувати досліджуване явище. Прагматичний аспект комунікації дає людині змогу висловити своє ставлення до оточення через оцінювання подій, суспільства, отриманої інформації, а також здійснювати певний вплив на навколишню дійсність. У ході спілкування комуніканти переслідують певні прагматичні цілі, задля досягнення яких у мовленні використовується імпліцитна оцінка, що дає змогу неявно передати певну інформацію, думки, оцінку вчинків або подій. Плануючи своє повідомлення, мовець завжди враховує різні підходи до спілкування, що будуть найбільш дієвими в конкретній ситуації й допоможуть досягти поставленої мети. Саме тому від вибору тієї чи тієї стратегії й тактики залежить результативність повідомлення. За результатами розвідки виявлено, що тактики реалізації імпліцитної оцінки в межах маніпулятивної стратегії спрямовані на задоволення та обстоювання власних інтересів, маніпулювання та перемоги в конфлікті, коригуючи поведінку та думки інших. Імпліцитна оцінка в межах маніпулятивної стратегії найчастіше є негативною. Вибір певної тактики залежить від обставин взаємодії, взаємин між мовцями, соціальним статусом, емоційним фоном та мети спілкування. Перспективами подальших досліджень є розширення діапазону тактик реалізації маніпулятивної стратегії спілкування, де міститься імпліцитна оцінка.","PeriodicalId":486131,"journal":{"name":"Нова філологія","volume":"28 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136114525","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-18DOI: 10.26661/2414-1135-2023-89-19
Г. В. Кочерга
У статті схарактеризовано староукраїнські відіменникові деривати за структурно-ономасіологічними і мотиваційними процесами, а тип мотивації, її різновид та компонент, вербалізований в ономасіологічній ознаці відіменникових дієслів, визначає семантичну групу предикатів, позначених дієслівними одиницями. Мотиваційні процеси староукраїнських відіменникових дієслів із суфіксами -ова-,(˃-ува-/,- юва-,-ева-///-ева-/) простежуються як у пропозиційно-диктумній, так і в асоціативно-термінальній мотивації. Пропозиційно-диктумна мотивація староукраїнських відіменникових дієслів є найбільш поширеною у дієслівній системі XIV–XVII ст., мотиватори дієслів вибираються зі сфери предикатно-аргументної структури концепту і мають прямі значення. З’ясовано асоціативно-термінальну мотивацію відіменникових дериватів у дієслівній системі староукраїнської літературної мови, що простежується на виборі мотиватора з компонента неістинних, метафоричних знань. У дієслівному словотворі староукраїнської літературної мови виокремлюються модусно мотивовані відіменні деномінативи, що характеризуються використанням оцінного сприймання мотиваторів мовцями. Словотвірно-ономасіологічний механізм творення відіменних дієслів у писемних пам’ятках XIV–XVII ст. є вербальним і граматикалізованим позначенням предикатної позиції концепту на підставі селекції одного із субстанційних компонентів пропозиції або його асоціата, висвітлених у певній когнітивній структурі ситуації шляхом внутрішнього програмування з огляду на структуру свідомості носіїв мовної картини світу.
{"title":"СЛОВОТВІРНА СУФІКСАЦІЯ ЯК МАРКЕР МЕХАНІЗМУ ДІЄСЛІВНОСТІ У СТАРОУКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ПИСЕМНИХ ПАМ’ЯТОК XIV–XVII СТ.","authors":"Г. В. Кочерга","doi":"10.26661/2414-1135-2023-89-19","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2414-1135-2023-89-19","url":null,"abstract":"У статті схарактеризовано староукраїнські відіменникові деривати за структурно-ономасіологічними і мотиваційними процесами, а тип мотивації, її різновид та компонент, вербалізований в ономасіологічній ознаці відіменникових дієслів, визначає семантичну групу предикатів, позначених дієслівними одиницями. Мотиваційні процеси староукраїнських відіменникових дієслів із суфіксами -ова-,(˃-ува-/,- юва-,-ева-///-ева-/) простежуються як у пропозиційно-диктумній, так і в асоціативно-термінальній мотивації. Пропозиційно-диктумна мотивація староукраїнських відіменникових дієслів є найбільш поширеною у дієслівній системі XIV–XVII ст., мотиватори дієслів вибираються зі сфери предикатно-аргументної структури концепту і мають прямі значення. З’ясовано асоціативно-термінальну мотивацію відіменникових дериватів у дієслівній системі староукраїнської літературної мови, що простежується на виборі мотиватора з компонента неістинних, метафоричних знань. У дієслівному словотворі староукраїнської літературної мови виокремлюються модусно мотивовані відіменні деномінативи, що характеризуються використанням оцінного сприймання мотиваторів мовцями. Словотвірно-ономасіологічний механізм творення відіменних дієслів у писемних пам’ятках XIV–XVII ст. є вербальним і граматикалізованим позначенням предикатної позиції концепту на підставі селекції одного із субстанційних компонентів пропозиції або його асоціата, висвітлених у певній когнітивній структурі ситуації шляхом внутрішнього програмування з огляду на структуру свідомості носіїв мовної картини світу.","PeriodicalId":486131,"journal":{"name":"Нова філологія","volume":"45 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135768237","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-18DOI: 10.26661/2414-1135-2023-89-15
О. В. Ільїна
Статтю присвячено розгляду автобіографічних мотивів у творчості видатного українського письменника другої половини ХХ ст. Ю.М. Мушкетика. Окреслено загальну автобіографічну тенденцію художньої творчості митця, проведено паралелі між окремими персонажами та самим автором. Установлено, що фікціональний світ майстра слова є частиною його авторської ідентичності та відображає основні вектори свідомості письменника. Наголошено, що автобіографізм для Ю.М. Мушкетика постає важливим джерелом для розширення художньої виразності, оскільки різні події та факти з життя письменника, поєднуючись з автопсихологічними переживаннями, постають виявом його ставлення до навколишньої дійсності, а художній вимисел можна розглядати при цьому як своєрідний механізм трансформації життєвої правди в художню. Автобіографізм у текстах автора розглянуто як домінантний засіб характеротворення, особливу рису індивідуального стилю майстра слова, як важливий елемент для вираження авторських інтенцій. В автобіографічності виявляється прагнення митця до самопізнання, осмислення власного досвіду, що є базовим мотивом творчості як такої. Установлено, що основними способами передачі автобіографічних мотивів у творчості Ю.М. Мушкетика є такі: опис подій із власного життя, приписування персонажам власних переживань та переконань, опис подій із життя близьких людей. Автобіографічні мотиви спостерігаються у творах про Голодомор, Другу світову війну, роботу на посаді редакторів чи наукових співробітників. Саме завдяки автобіографічним мотивам Ю.М. Мушкетик зумів найбільш повно відтворити різні історичні часи, починаючи від матеріальних деталей до психологічної атмосфери різних епох. Наголошено, що автобіографічний компонент надає можливість автору художньо втілити власну світоглядну позицію, а також сприяє глибшому та більш правдивому відтворенню духовно-психологічних переживань персонажів.
{"title":"АВТОБІОГРАФІЗМ ЯК ОСОБЛИВІСТЬ ІДІОСТИЛЮ Ю. М. МУШКЕТИКА","authors":"О. В. Ільїна","doi":"10.26661/2414-1135-2023-89-15","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2414-1135-2023-89-15","url":null,"abstract":"Статтю присвячено розгляду автобіографічних мотивів у творчості видатного українського письменника другої половини ХХ ст. Ю.М. Мушкетика. Окреслено загальну автобіографічну тенденцію художньої творчості митця, проведено паралелі між окремими персонажами та самим автором. Установлено, що фікціональний світ майстра слова є частиною його авторської ідентичності та відображає основні вектори свідомості письменника. Наголошено, що автобіографізм для Ю.М. Мушкетика постає важливим джерелом для розширення художньої виразності, оскільки різні події та факти з життя письменника, поєднуючись з автопсихологічними переживаннями, постають виявом його ставлення до навколишньої дійсності, а художній вимисел можна розглядати при цьому як своєрідний механізм трансформації життєвої правди в художню. Автобіографізм у текстах автора розглянуто як домінантний засіб характеротворення, особливу рису індивідуального стилю майстра слова, як важливий елемент для вираження авторських інтенцій. В автобіографічності виявляється прагнення митця до самопізнання, осмислення власного досвіду, що є базовим мотивом творчості як такої. Установлено, що основними способами передачі автобіографічних мотивів у творчості Ю.М. Мушкетика є такі: опис подій із власного життя, приписування персонажам власних переживань та переконань, опис подій із життя близьких людей. Автобіографічні мотиви спостерігаються у творах про Голодомор, Другу світову війну, роботу на посаді редакторів чи наукових співробітників. Саме завдяки автобіографічним мотивам Ю.М. Мушкетик зумів найбільш повно відтворити різні історичні часи, починаючи від матеріальних деталей до психологічної атмосфери різних епох. Наголошено, що автобіографічний компонент надає можливість автору художньо втілити власну світоглядну позицію, а також сприяє глибшому та більш правдивому відтворенню духовно-психологічних переживань персонажів.","PeriodicalId":486131,"journal":{"name":"Нова філологія","volume":"17 1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135768239","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-03DOI: 10.26661/2414-1135-2022-88-7
Л. Л. Макарук
Статтю присвячено дослідженню сучасного мультимодального синтаксису на матеріалі англомовної реклами компанії “Allstate”. Корпус ілюстративного матеріалу свідчить, що сучасні комуніканти послуговуються не лише вербальними засобами, але й широким спектром невербальних одиниць. Продемонстровано, що невербальні складники є повноцінними елементами, які здатні заміщувати переважно іменники та дієслова. Обґрунтовано, що невербальні засоби не поступаються вербальним еквівалентам, а навпаки, сприяють значно швидшому сприйняттю, отже, і запам’ятовуванню. Доведено, що представлені мультимодальні синтаксичні конструкції можуть мати кілька способів дешифрувань, які залежать від потенційних комунікантів. Наведені приклади свідчать, що важливу роль у таких реченнях відграють піктограми. Окрім того, досить затребуваними та часто використовуваними є арифметичні знаки. Існують також конструкції, у яких послуговуються не лише зображеннями й арифметичними знаками, а й кодифікованими лексемами. Окреслено, що на відміну від традиційного синтаксису, мультимодальний нині не має усталених правил, відповідно до яких відбуваються процеси шифрування та дешифрування інформації. На відміну від наявних загальноприйнятих стратегій побудови класичних англомовних речень, мультимодальні мають довільну будову та не містять знаків пунктуації. Частина таких речень є повними, частина – неповними та змушують реципієнтів домислювати частину інформації. У роботі продемонстровано різні комбінації, у яких поєднано вербальні та невербальні засоби одночасно або використано суто невербальні одиниці. Установлено, що для компанії “Allstate” характерне використання однієї палітри кольорів. Найчастотнішим є лінійне розміщення засобів, кількість яких варіюється, оскільки залежить від того, на чому саме має намір закцентувати увагу продуцент. Також можемо вести мову про лінійне чи нелінійне розміщення елементів як складників мультимодальних синтаксичних конструкцій, типові або нетипові варіанти їх прочитання (зліва направо, зверху вниз, перехресне (ситуативне) прочитання тощо).
{"title":"МУЛЬТИМОДАЛЬНІ СИНТАКСИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ В СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ РЕКЛАМІ","authors":"Л. Л. Макарук","doi":"10.26661/2414-1135-2022-88-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2414-1135-2022-88-7","url":null,"abstract":"Статтю присвячено дослідженню сучасного мультимодального синтаксису на матеріалі англомовної реклами компанії “Allstate”. Корпус ілюстративного матеріалу свідчить, що сучасні комуніканти послуговуються не лише вербальними засобами, але й широким спектром невербальних одиниць. Продемонстровано, що невербальні складники є повноцінними елементами, які здатні заміщувати переважно іменники та дієслова. Обґрунтовано, що невербальні засоби не поступаються вербальним еквівалентам, а навпаки, сприяють значно швидшому сприйняттю, отже, і запам’ятовуванню. Доведено, що представлені мультимодальні синтаксичні конструкції можуть мати кілька способів дешифрувань, які залежать від потенційних комунікантів. Наведені приклади свідчать, що важливу роль у таких реченнях відграють піктограми. Окрім того, досить затребуваними та часто використовуваними є арифметичні знаки. Існують також конструкції, у яких послуговуються не лише зображеннями й арифметичними знаками, а й кодифікованими лексемами. Окреслено, що на відміну від традиційного синтаксису, мультимодальний нині не має усталених правил, відповідно до яких відбуваються процеси шифрування та дешифрування інформації. На відміну від наявних загальноприйнятих стратегій побудови класичних англомовних речень, мультимодальні мають довільну будову та не містять знаків пунктуації. Частина таких речень є повними, частина – неповними та змушують реципієнтів домислювати частину інформації. У роботі продемонстровано різні комбінації, у яких поєднано вербальні та невербальні засоби одночасно або використано суто невербальні одиниці. Установлено, що для компанії “Allstate” характерне використання однієї палітри кольорів. Найчастотнішим є лінійне розміщення засобів, кількість яких варіюється, оскільки залежить від того, на чому саме має намір закцентувати увагу продуцент. Також можемо вести мову про лінійне чи нелінійне розміщення елементів як складників мультимодальних синтаксичних конструкцій, типові або нетипові варіанти їх прочитання (зліва направо, зверху вниз, перехресне (ситуативне) прочитання тощо).","PeriodicalId":486131,"journal":{"name":"Нова філологія","volume":"47 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134983905","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-03DOI: 10.26661/2414-1135-2022-88-14
Л. М. Приблуда
У науковій праці схарактеризовано метафору, метонімію, синекдоху та перифразу як засоби вторинної номінації. Останні десятиріччя характеризуються підвищеним інтересом лінгвістів до номінативного напряму в сучасному мовознавстві. Відзначено, що мовна номінація є явищем складним і надзвичайно багатоплановим. Це складний феномен, за якого відбувається вербалізація розумового процесу, який спрямований на позначення навколишньої об’єктивної дійсності через виявлення характерних ознак реалій дійсності, що оточує мовців. Зауважено, що мовні процеси, які впливають на поповнення номінативних ресурсів, пов’язані переважно з переосмисленням значень уже наявних у мові назв, з появою в них нових значень, формування яких відбувається завдяки вторинній номінації. Зазначено, що метафора постає в мові тоді, коли реалія породжує якісь асоціації суб’єкта пізнання. Процес виникнення нового знання супроводжується проведенням аналогій між об’єктами на концептуальному рівні, оскільки це закладено у природі мисленнєвих операцій людини. Відзначено, що метафора як засіб вторинної номінації є значною частиною повсякденного життя мовців, їхнього мисленнєвого процесу. Вона виникає в результаті співвіднесеності об’єкта реальної дійсності та суб’єкта пізнання. Метонімія є семантичним процесом, у якому з’являється мовне оформлення різноманітних відношень суміжності, що їх установлює свідомість людини між концептуальними категоріями предметності, кількості, належності тощо. Завдяки прагматичному потенціалу та різноманітності видів метонімія постає продуктивним засобом вторинної номінації. Перифраза є яскравим засобом вторинної номінації, що увиразнює зображувану дійсність, надає їй особливого колориту. Вона функціонує як вільно, спонтанно народжуване алегоричне вираження думки. Вторинна номінація – це комплексне лінгвістичне явище, що слугує засобом концептуалізації дійсності шляхом використанням уже наявного мовного матеріалу в новому амплуа. Природа вторинної номінації характеризує її не лише як результат суспільного досвіду людини, але і як витвір мовного досвіду. Асоціативне переосмислення мовної дійсності, властиве акту творення вторинної номінації, наділяє його продукт потенціалом прагматизму, що є важливим для реалізації комунікативного впливу.
{"title":"ЗАСОБИ ТВОРЕННЯ ВТОРИННОЇ НОМІНАЦІЇ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ","authors":"Л. М. Приблуда","doi":"10.26661/2414-1135-2022-88-14","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2414-1135-2022-88-14","url":null,"abstract":"У науковій праці схарактеризовано метафору, метонімію, синекдоху та перифразу як засоби вторинної номінації. Останні десятиріччя характеризуються підвищеним інтересом лінгвістів до номінативного напряму в сучасному мовознавстві. Відзначено, що мовна номінація є явищем складним і надзвичайно багатоплановим. Це складний феномен, за якого відбувається вербалізація розумового процесу, який спрямований на позначення навколишньої об’єктивної дійсності через виявлення характерних ознак реалій дійсності, що оточує мовців. Зауважено, що мовні процеси, які впливають на поповнення номінативних ресурсів, пов’язані переважно з переосмисленням значень уже наявних у мові назв, з появою в них нових значень, формування яких відбувається завдяки вторинній номінації. Зазначено, що метафора постає в мові тоді, коли реалія породжує якісь асоціації суб’єкта пізнання. Процес виникнення нового знання супроводжується проведенням аналогій між об’єктами на концептуальному рівні, оскільки це закладено у природі мисленнєвих операцій людини. Відзначено, що метафора як засіб вторинної номінації є значною частиною повсякденного життя мовців, їхнього мисленнєвого процесу. Вона виникає в результаті співвіднесеності об’єкта реальної дійсності та суб’єкта пізнання. Метонімія є семантичним процесом, у якому з’являється мовне оформлення різноманітних відношень суміжності, що їх установлює свідомість людини між концептуальними категоріями предметності, кількості, належності тощо. Завдяки прагматичному потенціалу та різноманітності видів метонімія постає продуктивним засобом вторинної номінації. Перифраза є яскравим засобом вторинної номінації, що увиразнює зображувану дійсність, надає їй особливого колориту. Вона функціонує як вільно, спонтанно народжуване алегоричне вираження думки. Вторинна номінація – це комплексне лінгвістичне явище, що слугує засобом концептуалізації дійсності шляхом використанням уже наявного мовного матеріалу в новому амплуа. Природа вторинної номінації характеризує її не лише як результат суспільного досвіду людини, але і як витвір мовного досвіду. Асоціативне переосмислення мовної дійсності, властиве акту творення вторинної номінації, наділяє його продукт потенціалом прагматизму, що є важливим для реалізації комунікативного впливу.","PeriodicalId":486131,"journal":{"name":"Нова філологія","volume":"100 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134983906","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：