КЛІМАТИЧНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК НОВИЙ НАПРЯМ МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ

Метою статті є розкриття сутності кліматичної дипломатії та завдань, які вона покликана виконувати для досягнення своїх цілей. Стаття засновується на дослідженнях українських та європейських науковців, матеріалах неурядових організацій та звітах міжнародних організацій, що присвячені цій проблематиці. Розглянуто перелік тактичних завдань кліматичної дипломатії, які вона розв’язання у процесі формування міжнародного кліматичного режиму. 1) Збалансування інтересів держав-учасниць слугує меті подолати розбіжності, які виникають внаслідок відмінностей у розвитку та потенціалах різних держав світу. 2) Формування однакових поглядів держав-учасниць на засоби глобальної кліматичної політики є необхідним для координації зовнішньополітичних дій та залучення до співпраці ширшого характеру над подоланням наслідків зміни клімату; основою такого механізму є інструменти «м’якої сили»: публічна, культурна та іміджева дипломатія. 3) Забезпечення співучасті та співпраці між державними органами та громадянським суспільством, місцевою владою, бізнесом сприятиме постійності зовнішньої та внутрішньої політики держав у сфері клімату. 4) Сприяння у забезпеченні прав людини у процесі зміни та боротьби зі змінами клімату. 5) Сприяння подоланню наслідків зміни клімату для держав, що розвиваються, яке є необхідним для консолідації зусиль розвинених країн та країн, що розвиваються з метою недопущення глобальної кризи та ризику нестабільності системи міжнародних відносин. На основі результатів статті запропоновано розглядати кліматичну дипломатію як сферу міжнародних відносин, у якій відбувається врівноваження інтересів держав у соціальній, економічній, фінансовій, енергетичній, безпековій сферах з метою поглиблення міжнародної співпраці над розв’язанням проблеми глобального потепління та зміни клімату, а також яка забезпечує врегулювання міжнародного кліматичного режиму щодо національних дій зі зменшення емісії вуглецю.