МУЗИЧНЕ СЛУЖІННЯ ЯК РЕЛІГІЙНИЙ АСПЕКТ ДУХОВНОГО ТВОРЕННЯ ОСОБИСТОСТІ: ДО ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМИ

Мета роботи – обґрунтувати доцільність та наукову спроможність розгляду музичного мистецтва як механізму духовного творення особистості. Методологія дослідження передбачає використання філософського, історично-релігійного, компаративного, музикознавчого методів у їх системній цілісності. Важливим є психо-фізіологічний аналіз аспектів музичного сприйняття. Наукова новизна – запропоновано погляд на музичні переживання як механізм формування духовно-релігійної основи особистості людини у соціумі під впливом історичних факторів. Висновки. Музика займає особливе місце, перебуваючи в цілісній системі мистецтв, володіючи мінливістю втілення та безпосередньо емоційного впливу, як на історичному шляху розвитку, так і на зрізі часових локацій. Це ставить музичне мистецтво на рівень духовно-філософського осягання буття. Така перевага перед іншими видами мистецтва та різноманітність форм, стилів і втілень, визначає величезний діапазон думок щодо її (музики) технічно-звукових та емоційно-інтелектуальних можливостей: від здатності наслідувати звуки навколишнього світу до можливості створювати власний Світ, заповнюючи його морально-духовними та естетичними пошуками чи фантазійними ілюзіями відображення дійсності. У статті доводиться, що прояв духовних здібностей в результаті впливу музики як духовного чинника відбувається опосередковано через зміну психічного стану на духовний. Змістовна сторона духовного стану виражається емоційним переживанням, в якому виявляється значення відображеного в музиці явища для людини та її ставленням до нього. В результаті такого емоційного переживання музики з’являються нові смислові зв’язки, інтеграція інформації, прагнення цілісності, продуктивність уяви та мислення. Музика стимулює дану пошуково-дослідницьку активність у сфері духовності, що стимулює вихід у «простір можливостей» і призводить до нового продукту в діяльності та робить діяльність творчою.