ДОСВІД СИСТЕМНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ В УМОВАХ ОСВІТНЬО-ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

У статті представлений досвід системної організації підготовки майбутніх інженерів у технічному університеті. Системна організація навчання дозволяє здійснювати комплексну будову освітнього процесу як цілісної частини на основі узгодження всіх елементів освітньо-інформаційного середовища як відкритої синергетичної системи. Мета статті полягає у реалізації досвіду системної організації підготовки майбутніх фахівців технічного профілю щодо вирішення освітніх завдань у професійній діяльності. Впровадження креативних методів навчання, перехід до творчого рівня підготовки, залучення освітньо-інформаційного середовища є основою інноваційного освітнього процесу. Завдання дослідження полягає у розкритті досвіду використання системної організації підготовки майбутніх інженерів. Важливими у цьому процесі є міждисциплінарні та мультидисциплінарні програми, які орієнтовані на розв’язання складних професійно-орієнтованих проблем. Методи дослідження полягають у вивченні й узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду для формування концептуальних положень підготовки майбутніх інженерів в умовах освітньо-інформаційного середовища, наукового аналізу, а також спостереження за навчальним процесом. Результати. Сутність впровадження досвіду системної організації підготовки майбутніх інженерів полягає у тому, що відносно самостійні складники навчального процесу розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв'язку зі структурними елементами системи. Це дозволяє виявити інтегративні властивості і якісні ознаки навчального процесу для формування компетентностей майбутніх фахівців. Застосування досвіду системної організації підготовки майбутніх інженерів дозволяє виявити такий варіативний компонент наукового знання, який притаманний складникам, а саме: меті, цілісності, зв'язку, структурі, організації, рівням системи, їх ієрархії, управлінням, поведінки, самоорганізації, її функціонуванням і розвитком. Висновок. Досвід системної організації підготовки майбутніх інженерів допомагає у реалізації принципу єдності педагогічної теорії, експерименту і практики. Педагогічна практика є дієвим критерієм істинності наукових знань, положень, які розробляються теорією і перевіряються експериментом. Практика стає джерелом нових фундаментальних проблем освіти. Теорія надає основу для правильних практичних рішень, але глобальні проблеми, завдання, які існують в освітній практиці, породжують нові питання та потребують фундаментальних досліджень