Pub Date : 2023-06-06DOI: 10.18372/2411-264x.22.17615
Тетяна Павленко
У статті проаналізовано поняття структури особистості в методі, та обґрунтовано необхідність цієї складової в напрямку дослідження. Визначено поняття «конструкт», як є ключовим у розробці складових структури особистості відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція». Проаналізовано основні підходи до визначення конструкту «бажання» та розроблено авторське визначення його явища. Теоретичні матеріали проілюстровано відповідними таблицями. Мета дослідження полягає у висвітленні поглядів на роль конструкту «бажання» в формуванні травм особистості, та їх впливі на життя. Методи дослідження: теоретичний аналіз, наукових праць у галузі психології, медицини; систематизація та логічне узагальнення отриманого матеріалу. Процедура дослідження передбачала залучення бібліографічного, поетапно-проблемного та порівняльного методів з метою розуміння конструкту «бажання» в структурі особистості відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція». Визначено, що для розробки структури особистості, потрібно враховувати низку критеріїв відповідності, які дозволять в повній мірі відобразити внутрішні процеси. Відповідно до цих критеріїв було запропоновано абсолютно нову структуру особистості та уточнено поняття «особистісний конструкт». Основними конструктами відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція» є бажання, володіння та задоволення, взаємодія та прояв яких відображенні у авторській моделі. Виявилось, що в психологічній та філософській літературі, бажання сприймається скоріш як причина труднощів, потяги, які скоріш приносять труднощі, ніж розрядку. В результаті було запропоновано авторське визначення конструкту «бажання», та проілюстровано формування травми цього конструкту відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція». У висновках було узагальнено роль конструкту «бажання» в відображенні структури особистості, та показано можливості роботи в ним, в психотерапевтичному процесі. Наприклад, страх, тривога, злість під час побудови запиту, неможливість чітко сформувати уявлення про кінцевий результат роботи, я є однією з ознак травмованості цього конструкту
{"title":"РОЗУМІННЯ КОНСТРУКТУ «БАЖАННЯ» В СТРУКТУРІ ОСОБИСТОСТІ ВІДПОВІДНО МЕТОДУ ПСИХОТЕРАПІЇ «Я-РЕКОНСТРУКЦІЯ»","authors":"Тетяна Павленко","doi":"10.18372/2411-264x.22.17615","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17615","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано поняття структури особистості в методі, та обґрунтовано необхідність цієї складової в напрямку дослідження. Визначено поняття «конструкт», як є ключовим у розробці складових структури особистості відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція». Проаналізовано основні підходи до визначення конструкту «бажання» та розроблено авторське визначення його явища. Теоретичні матеріали проілюстровано відповідними таблицями. Мета дослідження полягає у висвітленні поглядів на роль конструкту «бажання» в формуванні травм особистості, та їх впливі на життя. Методи дослідження: теоретичний аналіз, наукових праць у галузі психології, медицини; систематизація та логічне узагальнення отриманого матеріалу. Процедура дослідження передбачала залучення бібліографічного, поетапно-проблемного та порівняльного методів з метою розуміння конструкту «бажання» в структурі особистості відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція». Визначено, що для розробки структури особистості, потрібно враховувати низку критеріїв відповідності, які дозволять в повній мірі відобразити внутрішні процеси. Відповідно до цих критеріїв було запропоновано абсолютно нову структуру особистості та уточнено поняття «особистісний конструкт». Основними конструктами відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція» є бажання, володіння та задоволення, взаємодія та прояв яких відображенні у авторській моделі. Виявилось, що в психологічній та філософській літературі, бажання сприймається скоріш як причина труднощів, потяги, які скоріш приносять труднощі, ніж розрядку. В результаті було запропоновано авторське визначення конструкту «бажання», та проілюстровано формування травми цього конструкту відповідно методу психотерапії «Я-реконструкція». У висновках було узагальнено роль конструкту «бажання» в відображенні структури особистості, та показано можливості роботи в ним, в психотерапевтичному процесі. Наприклад, страх, тривога, злість під час побудови запиту, неможливість чітко сформувати уявлення про кінцевий результат роботи, я є однією з ознак травмованості цього конструкту","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"12 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139370778","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-06DOI: 10.18372/2411-264x.22.17606
Лідія Володимирівна Пироженко, Л.С. Смолінчук
У статті аналізуються особливості становлення вищої освіти в Китайській Народній Республіці, її сучасний стан та основні стратегії розвитку китайських університетів до 2035 р. Проведення дослідження. Для досягнення мети дослідження використано методи порівняльного аналізу та теоретичного узагальнення підходів у педагогічній науці та практиці. Результати. За останні десятиліття Китай досягнув значних економічних успіхів і вийшов на лідируючі позиції в світі. «Головною продуктивною силою» модернізації національної економіки стали освіта і наука. Розвиток університетської освіти розглядається державою як важлива стратегія підвищення політичного статусу та геополітичного впливу та необхідна умова досягнення економічного та науково-технічного впливу. Реалізація державних проектів реформування освіти на початку ХХ – початку ХХІ століття вивела низку китайських університетів на провідні позиції у світі, перетворила Китай на країну з наймасштабнішою вищою освітою у світі. Побудова системи освітніх закладів різного рівня спрямована на забезпечення рівного та справедливого доступу населення до вищої освіти, а також потреб економіки країни у висококваліфікованих, інноваційних кадрах. Висновки. Відповідно до стратегії інтенсивного розвитку вищої освіти Китай планує до 2035 року сформувати розгалужену систему якісної та доступної вищої освіти, досягти загальної потужності та впливу китайської освіти на міжнародній арені та підвищити конкурентоспроможність вищої освіти в контексті перетворення країни на світову освітню державу
{"title":"СУЧАСНИЙ СТАН І НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В КНР","authors":"Лідія Володимирівна Пироженко, Л.С. Смолінчук","doi":"10.18372/2411-264x.22.17606","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17606","url":null,"abstract":"У статті аналізуються особливості становлення вищої освіти в Китайській Народній Республіці, її сучасний стан та основні стратегії розвитку китайських університетів до 2035 р. Проведення дослідження. Для досягнення мети дослідження використано методи порівняльного аналізу та теоретичного узагальнення підходів у педагогічній науці та практиці. Результати. За останні десятиліття Китай досягнув значних економічних успіхів і вийшов на лідируючі позиції в світі. «Головною продуктивною силою» модернізації національної економіки стали освіта і наука. Розвиток університетської освіти розглядається державою як важлива стратегія підвищення політичного статусу та геополітичного впливу та необхідна умова досягнення економічного та науково-технічного впливу. Реалізація державних проектів реформування освіти на початку ХХ – початку ХХІ століття вивела низку китайських університетів на провідні позиції у світі, перетворила Китай на країну з наймасштабнішою вищою освітою у світі. Побудова системи освітніх закладів різного рівня спрямована на забезпечення рівного та справедливого доступу населення до вищої освіти, а також потреб економіки країни у висококваліфікованих, інноваційних кадрах. Висновки. Відповідно до стратегії інтенсивного розвитку вищої освіти Китай планує до 2035 року сформувати розгалужену систему якісної та доступної вищої освіти, досягти загальної потужності та впливу китайської освіти на міжнародній арені та підвищити конкурентоспроможність вищої освіти в контексті перетворення країни на світову освітню державу","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"33 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139370723","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-06DOI: 10.18372/2411-264x.22.17617
Марія Патруль, Анастасія Кузняк
У статті представлено результати теоретичного аналізу особливостей тривожності дорослих та емпіричного дослідження корекції тривожності дорослих методами тілесно-орієнтованої терапії. Мета дослідження полягала у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні особливостей тривожності дорослих та її корекції методами тілесно-орієнтованої терапії. Процедура дослідження базувалася на комплексі теоретичних, емпіричних та статистичних методів дослідження. Під час теоретичного дослідження були застосовані теоретико-методологічний аналіз, класифікація та систематизація наукових джерел, порівняння та узагальнення даних. На етапі емпіричного дослідження використовувалися спостереження, бесіди, тестування, експеримент, що включав констатувальну та формувальну частини. На етапах констатувального та формувального експериментів були використані спеціальні психодіагностичні методики: для діагностування загального рівня особистісної тривожності дорослих - «Шкала прояву тривожності Дж.Тейлор», для дослідження рівня особистісної та реактивної тривожності - «Шкала самооцінки тривожності Ч.Д.Спілбергера» у модифікації Ю.Л. Ханіна та «Інтегративний тест тривожності» А.П. Бізюка. Обробка експериментально отриманих даних здійснювалась за допомогою методів математичної статистики: критерій Колмогорова-Смірнова для визначення типу розподілу даних, метод порівняння груп (t-критерій Стьюдента для залежних вибірок). Результати. В ході емпіричного дослідження особливостей тривожності дорослих та її корекції методами тілесно-орієнтованої терапії у даній вибірці було виявлено високий рівень тривожності (особистісної та реактивної) та досліджено компоненти ситуативної та особистісної тривожності респондентів. У структурі ситуативної тривожності найбільші високі значення були отримані за наступними субшкалами “Оцінка перспектив” (79,4%), “Фобічний компонент” (58,8%) та “Астенічний компонент” (55,9%). У структурі особистісної тривожності найбільш високі значення були отримані за наступними субшкалами “Емоційний дискомфорт” (100%), “Астенічний компонент”, “Оцінка перспектив” (по 91,2%), “Фобічний компонент” (73,5%). Отже, наступним етапом була створена та проведена психокорекційна програма для зниження високого та середнього рівнів тривожності дорослих методами тілесно-орієнтованої терапії. А також, за допомогою математичної обробки даних була проведена оцінка ефективності розробленої психокорекційної програми. За результатами дослідження сформульовано висновок про ефективність застосування психокорекційної програми зниження рівня тривожності дорослих методами тілесно-орієнтованої терапії та рекомендовано для використання в роботі практичних психологів
{"title":"ПСИХОКОРЕКЦІЯ ТРИВОЖНОСТІ ДОРОСЛИХ МЕТОДАМИ ТІЛЕСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ТЕРАПІЇ","authors":"Марія Патруль, Анастасія Кузняк","doi":"10.18372/2411-264x.22.17617","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17617","url":null,"abstract":"У статті представлено результати теоретичного аналізу особливостей тривожності дорослих та емпіричного дослідження корекції тривожності дорослих методами тілесно-орієнтованої терапії. Мета дослідження полягала у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні особливостей тривожності дорослих та її корекції методами тілесно-орієнтованої терапії. Процедура дослідження базувалася на комплексі теоретичних, емпіричних та статистичних методів дослідження. Під час теоретичного дослідження були застосовані теоретико-методологічний аналіз, класифікація та систематизація наукових джерел, порівняння та узагальнення даних. На етапі емпіричного дослідження використовувалися спостереження, бесіди, тестування, експеримент, що включав констатувальну та формувальну частини. На етапах констатувального та формувального експериментів були використані спеціальні психодіагностичні методики: для діагностування загального рівня особистісної тривожності дорослих - «Шкала прояву тривожності Дж.Тейлор», для дослідження рівня особистісної та реактивної тривожності - «Шкала самооцінки тривожності Ч.Д.Спілбергера» у модифікації Ю.Л. Ханіна та «Інтегративний тест тривожності» А.П. Бізюка. Обробка експериментально отриманих даних здійснювалась за допомогою методів математичної статистики: критерій Колмогорова-Смірнова для визначення типу розподілу даних, метод порівняння груп (t-критерій Стьюдента для залежних вибірок). Результати. В ході емпіричного дослідження особливостей тривожності дорослих та її корекції методами тілесно-орієнтованої терапії у даній вибірці було виявлено високий рівень тривожності (особистісної та реактивної) та досліджено компоненти ситуативної та особистісної тривожності респондентів. У структурі ситуативної тривожності найбільші високі значення були отримані за наступними субшкалами “Оцінка перспектив” (79,4%), “Фобічний компонент” (58,8%) та “Астенічний компонент” (55,9%). У структурі особистісної тривожності найбільш високі значення були отримані за наступними субшкалами “Емоційний дискомфорт” (100%), “Астенічний компонент”, “Оцінка перспектив” (по 91,2%), “Фобічний компонент” (73,5%). Отже, наступним етапом була створена та проведена психокорекційна програма для зниження високого та середнього рівнів тривожності дорослих методами тілесно-орієнтованої терапії. А також, за допомогою математичної обробки даних була проведена оцінка ефективності розробленої психокорекційної програми. За результатами дослідження сформульовано висновок про ефективність застосування психокорекційної програми зниження рівня тривожності дорослих методами тілесно-орієнтованої терапії та рекомендовано для використання в роботі практичних психологів","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"36 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139370700","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-06DOI: 10.18372/2411-264x.22.17602
Євгеній Володимирович Іванов
Одним з важливих завдань вищої освіти сьогодні є підготовка компетентних і конкурентоспроможних фахівців, які вміють ефективно вирішувати складні завдання, проявляти гнучкість та нестандартне мислення, адаптуватися до швидких змін у сучасному середовищі. На шляху інтеграції України в європейські економічні, політичні та культурно-освітні структури, суспільство потребує фахівців, які не лише мають високу професійну компетентність, але й володіють достатнім рівнем іншомовної комунікативної компетентності. На сучасному етапі, така компетентність особистості стає провідною метою вивчення іноземної мови студентами закладів вищої освіти різних напрямів підготовки, а використання іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування і збагачення досвіду фахової підготовки – кінцевим результатом. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні структури і змісту іншомовної комунікативної компетентності як основи комунікативної культури. . У процесі дослідження використано низку загальнонаукових методів: аналіз (компаративний аналіз, контент-аналіз), синтез, класифікація, порівняння тощо. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури як результат було виявлено сутнісні ознаки та взаємозв’язки між професійною та іншомовною комунікативною компетентністю майбутнього фахівця, проведено контент-аналіз понять «компетентність», «компетенція», «компетентнісний підхід» тощо, систематизовано та класифіковано ці поняття З’ясовано, що більшість науковців у царині методики навчання іноземних мов погоджуються в тому, що іншомовна компетентність – це здатність людини безпосередньо спілкуватися іноземною мовою у відповідних мовленнєвих ситуаціях з урахуванням мовних, мовленнєвих та стилістичних норм і правил комунікативної поведінки. Такий вид компетентності розглядається як готовність майбутнього фахівця до іншомовного спілкування. Тим не менш, виявлено певні неточності в перекладі іншомовних термінів, що в результаті призвели до ряду суперечок та невідповідностей. Загальноприйнятої системи класифікації комплексу іншомовних компетенцій не спостерігається у зв’язку з тим, що дослідники мають неузгодженість у дефініціях понять «іншомовна компетентність», «іншомовна комунікативна компетентність», «комунікативна компетнетність» тощо. Як висновок ми припускаємо, що визначення іншомовної комунікативної компетентності остаточно не сформовано і потребує більш детального дослідження
{"title":"КОНТЕНТ-АНАЛІЗ ТЛУМАЧЕННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ","authors":"Євгеній Володимирович Іванов","doi":"10.18372/2411-264x.22.17602","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17602","url":null,"abstract":"Одним з важливих завдань вищої освіти сьогодні є підготовка компетентних і конкурентоспроможних фахівців, які вміють ефективно вирішувати складні завдання, проявляти гнучкість та нестандартне мислення, адаптуватися до швидких змін у сучасному середовищі. На шляху інтеграції України в європейські економічні, політичні та культурно-освітні структури, суспільство потребує фахівців, які не лише мають високу професійну компетентність, але й володіють достатнім рівнем іншомовної комунікативної компетентності. На сучасному етапі, така компетентність особистості стає провідною метою вивчення іноземної мови студентами закладів вищої освіти різних напрямів підготовки, а використання іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування і збагачення досвіду фахової підготовки – кінцевим результатом. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні структури і змісту іншомовної комунікативної компетентності як основи комунікативної культури. . У процесі дослідження використано низку загальнонаукових методів: аналіз (компаративний аналіз, контент-аналіз), синтез, класифікація, порівняння тощо. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури як результат було виявлено сутнісні ознаки та взаємозв’язки між професійною та іншомовною комунікативною компетентністю майбутнього фахівця, проведено контент-аналіз понять «компетентність», «компетенція», «компетентнісний підхід» тощо, систематизовано та класифіковано ці поняття З’ясовано, що більшість науковців у царині методики навчання іноземних мов погоджуються в тому, що іншомовна компетентність – це здатність людини безпосередньо спілкуватися іноземною мовою у відповідних мовленнєвих ситуаціях з урахуванням мовних, мовленнєвих та стилістичних норм і правил комунікативної поведінки. Такий вид компетентності розглядається як готовність майбутнього фахівця до іншомовного спілкування. Тим не менш, виявлено певні неточності в перекладі іншомовних термінів, що в результаті призвели до ряду суперечок та невідповідностей. Загальноприйнятої системи класифікації комплексу іншомовних компетенцій не спостерігається у зв’язку з тим, що дослідники мають неузгодженість у дефініціях понять «іншомовна компетентність», «іншомовна комунікативна компетентність», «комунікативна компетнетність» тощо. Як висновок ми припускаємо, що визначення іншомовної комунікативної компетентності остаточно не сформовано і потребує більш детального дослідження","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"8 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139370706","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-06DOI: 10.18372/2411-264x.22.17610
А. Г. Козлова
У статті проводиться теоретичний та емпіричний аналіз дослідження особливостей переживання та поведінки батьків при розлученнях у сімейних спорах пов’язаних із вихованням дитини. Мета дослідження. Виявити специфіку переживання батьками розлучень, зміни їх поведінки внаслідок судового процесу з метою розуміння, яким чином це впливає на психоемоційний стан та розвиток дитини в таких умовах задля забезпечення її найкращих інтересів. Результати. У процесі дослідження було проаналізовано ряд важливих рішень Верховного суду України, рішень Європейського суду по правам людини (ЄСПЛ), в основі яких визначені, що саме є найкращими інтересами дитини у сімейних спорах, виявлено специфіку шлюбно-розлучного процесу у сімейних спорах, а саме: через які стадії розуміння необхідності розлучення та неможливості продовження стосунків проходять батьки, які стадії емоційних переживань проходять батьки у розлученні, наявність та рівні конфліктності розлучного процесу, що суттєво впливає на поведінку батьків і відповідно змінює фокус їх уваги з виховного процесу на судовий, стратегії поведінки батьків у судовому процесі, а також стадії переживання судового процесу у сімейних спорах. Висновки. За результатами проведеного дослідження було виявлено наявність надмірного навантаження на психічну діяльність батьків, що пов’язано з: процесом розпаду подружніх стосунків, особливостями переживання розлучення, стадіями переживання судового процесу, в якому в батьків формуються моделі поведінки «нападу» та «захисту», специфіку реалізації власних потреб у судовому процесі та ступеню конфлікту пов’язаного із участю у вихованні дитини. В результаті це призводить до негативного впливу на дитину, в тій частині, що судовий процес стає частиною життя дитини, унеможливлення забезпечити сприятливе середовище для виховання та розвитку дитини
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ БАТЬКАМИ ШЛЮБНО-РОЗЛУЧНОГО ПРОЦЕСУ У СІМЕЙНИХ СПОРАХ","authors":"А. Г. Козлова","doi":"10.18372/2411-264x.22.17610","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17610","url":null,"abstract":"У статті проводиться теоретичний та емпіричний аналіз дослідження особливостей переживання та поведінки батьків при розлученнях у сімейних спорах пов’язаних із вихованням дитини. Мета дослідження. Виявити специфіку переживання батьками розлучень, зміни їх поведінки внаслідок судового процесу з метою розуміння, яким чином це впливає на психоемоційний стан та розвиток дитини в таких умовах задля забезпечення її найкращих інтересів. Результати. У процесі дослідження було проаналізовано ряд важливих рішень Верховного суду України, рішень Європейського суду по правам людини (ЄСПЛ), в основі яких визначені, що саме є найкращими інтересами дитини у сімейних спорах, виявлено специфіку шлюбно-розлучного процесу у сімейних спорах, а саме: через які стадії розуміння необхідності розлучення та неможливості продовження стосунків проходять батьки, які стадії емоційних переживань проходять батьки у розлученні, наявність та рівні конфліктності розлучного процесу, що суттєво впливає на поведінку батьків і відповідно змінює фокус їх уваги з виховного процесу на судовий, стратегії поведінки батьків у судовому процесі, а також стадії переживання судового процесу у сімейних спорах. Висновки. За результатами проведеного дослідження було виявлено наявність надмірного навантаження на психічну діяльність батьків, що пов’язано з: процесом розпаду подружніх стосунків, особливостями переживання розлучення, стадіями переживання судового процесу, в якому в батьків формуються моделі поведінки «нападу» та «захисту», специфіку реалізації власних потреб у судовому процесі та ступеню конфлікту пов’язаного із участю у вихованні дитини. В результаті це призводить до негативного впливу на дитину, в тій частині, що судовий процес стає частиною життя дитини, унеможливлення забезпечити сприятливе середовище для виховання та розвитку дитини","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"75 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139370697","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-06DOI: 10.18372/2411-264x.22.17618
Валентина Анатоліївна Семиченко, Наталія Зубченко
У статті висвітлено результати дослідження зовнішніх і внутрішніх факторів, що пов’язані з виникненням психологічної залежності у сучасних підлітків. Мета статті – відображення результатів дослідження, присвяченого порівнянню на емпіричній основі впливу зовнішніх і внутрішніх детермінант на виникнення стану залежності. Віповідно до мети конкретизовано завдання дослідження: 1) виявити рівні сформованості схильності підлітків до адитивної поведінки; 2) виявити кількісні значення зовнішнього і внутрішнього чинників; 3) виявити характер зв’язків між видами адикції і зовнішніми і внутрішніми чинниками. Проаналізовано теоретичні погляди науковців на природу залежності, наведено класифікацію видів залежності, Розкрито специфіку підліткового віку як періоду, найбільш вразливого до виникнення залежної (адитивної) поведінки. Відмічено, що в суспільстві, яке вже тривалий період знаходиться в стані кризи (вимушена соціальна ізоляція широких верств населення під час пандемії, затяжна фрустрація у воєнних умовах) загострюють питання підвищення психологічної стійкості підлітків до зовнішніх впливів, прагнення вирішувати конфлікти на конструктивній основі. Охарактеризовано методичну базу дослідження, яка складається з трьох методик: 1) шкала «D» «Міжнародного опитувальника для вивчення поширеності насильства над дітьми – дитяча версія (ICAST-С)., 2) методика діагностики схильності до різних видів залежності Лозової Г; 3) експрес-діагностика рівня особистісної фрустрації (В. В. Бойко). Наведено результати емпіричного дослідження, які засвідчили що: 1) Зовнішня детермінація найбільш сприяє формуванню таких видів адикції, як: залежність від здорового способу життя (коефіцієнт кореляції 0,80), наркотична залежність (0,73), харчова (0,69), тютюнова (0,77), алкогольна (0,69). Найменші зв’язки виявлені з залежністю від ліків (0,29) і релігійною залежністью (0,1). 2) Внутрішня детермінація (рівень фрустрації як показник ступеню реагування на конфліктні події) більше пов’язана з такими видами залежності, як комп’ютерна залежність (0,52), тютюнова (0,51), наркотична (0,51), алкогольна (0,49), телевізійна (0,49), ігрова (0,48),, і найменше - залежність від здорового способу життя (0,02), залежність від ліків (0,1), сексуальна залежність (0,1). Доведено, що по більшості зв’язків, які існують між виникненням у підлітків схильності до адикції, явно домінує зовнішня детермінація (травмуючий вплив). Це можна пояснити тим, що у підлітків ще не сформований досвід конструктивного вирішення життєвих проблем, тому при виникненні ускладнень вони скоріше будуть діяти деструктивним шляхом. Намічено пріоритетні напрямки роботи з підлітками: формування умінь і навичок саморегуляції, оволодіння підлітками ефективними копінг-стратегіями, підвищення толерантності до фрустрації, оволодіння прийомами передбачення наслідків девіантної поведінки, формування позитивної Я-концепції і впевненості у своїх можливостях вплинути на соє життя зараз і в перспективі.
{"title":"ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ ДЕТЕРМІНАЦІЯ ВИНИКНЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ У ПІДЛІТКІВ","authors":"Валентина Анатоліївна Семиченко, Наталія Зубченко","doi":"10.18372/2411-264x.22.17618","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17618","url":null,"abstract":"У статті висвітлено результати дослідження зовнішніх і внутрішніх факторів, що пов’язані з виникненням психологічної залежності у сучасних підлітків. Мета статті – відображення результатів дослідження, присвяченого порівнянню на емпіричній основі впливу зовнішніх і внутрішніх детермінант на виникнення стану залежності. Віповідно до мети конкретизовано завдання дослідження: 1) виявити рівні сформованості схильності підлітків до адитивної поведінки; 2) виявити кількісні значення зовнішнього і внутрішнього чинників; 3) виявити характер зв’язків між видами адикції і зовнішніми і внутрішніми чинниками. Проаналізовано теоретичні погляди науковців на природу залежності, наведено класифікацію видів залежності, Розкрито специфіку підліткового віку як періоду, найбільш вразливого до виникнення залежної (адитивної) поведінки. Відмічено, що в суспільстві, яке вже тривалий період знаходиться в стані кризи (вимушена соціальна ізоляція широких верств населення під час пандемії, затяжна фрустрація у воєнних умовах) загострюють питання підвищення психологічної стійкості підлітків до зовнішніх впливів, прагнення вирішувати конфлікти на конструктивній основі. Охарактеризовано методичну базу дослідження, яка складається з трьох методик: 1) шкала «D» «Міжнародного опитувальника для вивчення поширеності насильства над дітьми – дитяча версія (ICAST-С)., 2) методика діагностики схильності до різних видів залежності Лозової Г; 3) експрес-діагностика рівня особистісної фрустрації (В. В. Бойко). Наведено результати емпіричного дослідження, які засвідчили що: 1) Зовнішня детермінація найбільш сприяє формуванню таких видів адикції, як: залежність від здорового способу життя (коефіцієнт кореляції 0,80), наркотична залежність (0,73), харчова (0,69), тютюнова (0,77), алкогольна (0,69). Найменші зв’язки виявлені з залежністю від ліків (0,29) і релігійною залежністью (0,1). 2) Внутрішня детермінація (рівень фрустрації як показник ступеню реагування на конфліктні події) більше пов’язана з такими видами залежності, як комп’ютерна залежність (0,52), тютюнова (0,51), наркотична (0,51), алкогольна (0,49), телевізійна (0,49), ігрова (0,48),, і найменше - залежність від здорового способу життя (0,02), залежність від ліків (0,1), сексуальна залежність (0,1). Доведено, що по більшості зв’язків, які існують між виникненням у підлітків схильності до адикції, явно домінує зовнішня детермінація (травмуючий вплив). Це можна пояснити тим, що у підлітків ще не сформований досвід конструктивного вирішення життєвих проблем, тому при виникненні ускладнень вони скоріше будуть діяти деструктивним шляхом. Намічено пріоритетні напрямки роботи з підлітками: формування умінь і навичок саморегуляції, оволодіння підлітками ефективними копінг-стратегіями, підвищення толерантності до фрустрації, оволодіння прийомами передбачення наслідків девіантної поведінки, формування позитивної Я-концепції і впевненості у своїх можливостях вплинути на соє життя зараз і в перспективі.","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"73 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139370712","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-06DOI: 10.18372/2411-264x.22.17601
Святослав Вилінський
Стаття присвячена висвітленню теоретико-практичного досвіду використання ІКТ у процесі навчання німецької мови здобувачів вищої освіти Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка спеціальності 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» . Метою статті є дослідити роль сучасних інформаційно-кумунікаційних технологій у вивченні німецької мови здобувачами вищої освіти спеціальності 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» освітнього ступеня «Бакалавр» під час дистанційного навчання та проаналізувати основні форми організації роботи з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Основна увага зосереджується на практичних засобах використання ІКТ на заняттях з німецької мови для здобувачів вищої освіти, таких як відеоконференції, аудіозаписи, соціальні мережі, мультимедійні презентації, комп’ютерні програми, електронні довідники, онлайнсловники, віртуальне навчальне середовище, блоги, онлайн-платформи для вивчення іноземних мов тощо. Охарактеризовано специфіку обраних онлайн платформ із вивчення німецької мови, які дозволяють в умовах змішаного та дистанційного навчання проводити якісну підготовку студентів закладів вищої освіти. Акцентовано увагу на підході до безперервної освіти, який надає можливість розвитку навичок самоосвіти й дослідницько-пошукової діяльності здобувачів вищої освіти та сприяють ефективному навчальному процесу. Доводиться, що ІКТ підвищюють ефективність навчально-виховного процесу; допомагають у пошуку нових, нетрадиційних форм і методів навчання; сприяють проводенню якісного моніторингу навчальної діяльності здобувачів вищої освіти, а також – підвищенню інтересу до навчання та мотивації навчальної діяльності студентів, розвитку активності, самостійності та творчих навичок
{"title":"ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИКЛАДАННІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ У ПЕРІОД ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ","authors":"Святослав Вилінський","doi":"10.18372/2411-264x.22.17601","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17601","url":null,"abstract":"Стаття присвячена висвітленню теоретико-практичного досвіду використання ІКТ у процесі навчання німецької мови здобувачів вищої освіти Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка спеціальності 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» . Метою статті є дослідити роль сучасних інформаційно-кумунікаційних технологій у вивченні німецької мови здобувачами вищої освіти спеціальності 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» освітнього ступеня «Бакалавр» під час дистанційного навчання та проаналізувати основні форми організації роботи з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Основна увага зосереджується на практичних засобах використання ІКТ на заняттях з німецької мови для здобувачів вищої освіти, таких як відеоконференції, аудіозаписи, соціальні мережі, мультимедійні презентації, комп’ютерні програми, електронні довідники, онлайнсловники, віртуальне навчальне середовище, блоги, онлайн-платформи для вивчення іноземних мов тощо. Охарактеризовано специфіку обраних онлайн платформ із вивчення німецької мови, які дозволяють в умовах змішаного та дистанційного навчання проводити якісну підготовку студентів закладів вищої освіти. Акцентовано увагу на підході до безперервної освіти, який надає можливість розвитку навичок самоосвіти й дослідницько-пошукової діяльності здобувачів вищої освіти та сприяють ефективному навчальному процесу. Доводиться, що ІКТ підвищюють ефективність навчально-виховного процесу; допомагають у пошуку нових, нетрадиційних форм і методів навчання; сприяють проводенню якісного моніторингу навчальної діяльності здобувачів вищої освіти, а також – підвищенню інтересу до навчання та мотивації навчальної діяльності студентів, розвитку активності, самостійності та творчих навичок","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"28 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139370718","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-06DOI: 10.18372/2411-264x.22.17607
Віталій Рахманов
У статті представлений досвід системної організації підготовки майбутніх інженерів у технічному університеті. Системна організація навчання дозволяє здійснювати комплексну будову освітнього процесу як цілісної частини на основі узгодження всіх елементів освітньо-інформаційного середовища як відкритої синергетичної системи. Мета статті полягає у реалізації досвіду системної організації підготовки майбутніх фахівців технічного профілю щодо вирішення освітніх завдань у професійній діяльності. Впровадження креативних методів навчання, перехід до творчого рівня підготовки, залучення освітньо-інформаційного середовища є основою інноваційного освітнього процесу. Завдання дослідження полягає у розкритті досвіду використання системної організації підготовки майбутніх інженерів. Важливими у цьому процесі є міждисциплінарні та мультидисциплінарні програми, які орієнтовані на розв’язання складних професійно-орієнтованих проблем. Методи дослідження полягають у вивченні й узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду для формування концептуальних положень підготовки майбутніх інженерів в умовах освітньо-інформаційного середовища, наукового аналізу, а також спостереження за навчальним процесом. Результати. Сутність впровадження досвіду системної організації підготовки майбутніх інженерів полягає у тому, що відносно самостійні складники навчального процесу розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв'язку зі структурними елементами системи. Це дозволяє виявити інтегративні властивості і якісні ознаки навчального процесу для формування компетентностей майбутніх фахівців. Застосування досвіду системної організації підготовки майбутніх інженерів дозволяє виявити такий варіативний компонент наукового знання, який притаманний складникам, а саме: меті, цілісності, зв'язку, структурі, організації, рівням системи, їх ієрархії, управлінням, поведінки, самоорганізації, її функціонуванням і розвитком. Висновок. Досвід системної організації підготовки майбутніх інженерів допомагає у реалізації принципу єдності педагогічної теорії, експерименту і практики. Педагогічна практика є дієвим критерієм істинності наукових знань, положень, які розробляються теорією і перевіряються експериментом. Практика стає джерелом нових фундаментальних проблем освіти. Теорія надає основу для правильних практичних рішень, але глобальні проблеми, завдання, які існують в освітній практиці, породжують нові питання та потребують фундаментальних досліджень
{"title":"ДОСВІД СИСТЕМНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ В УМОВАХ ОСВІТНЬО-ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ","authors":"Віталій Рахманов","doi":"10.18372/2411-264x.22.17607","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17607","url":null,"abstract":"У статті представлений досвід системної організації підготовки майбутніх інженерів у технічному університеті. Системна організація навчання дозволяє здійснювати комплексну будову освітнього процесу як цілісної частини на основі узгодження всіх елементів освітньо-інформаційного середовища як відкритої синергетичної системи. Мета статті полягає у реалізації досвіду системної організації підготовки майбутніх фахівців технічного профілю щодо вирішення освітніх завдань у професійній діяльності. Впровадження креативних методів навчання, перехід до творчого рівня підготовки, залучення освітньо-інформаційного середовища є основою інноваційного освітнього процесу. Завдання дослідження полягає у розкритті досвіду використання системної організації підготовки майбутніх інженерів. Важливими у цьому процесі є міждисциплінарні та мультидисциплінарні програми, які орієнтовані на розв’язання складних професійно-орієнтованих проблем. Методи дослідження полягають у вивченні й узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду для формування концептуальних положень підготовки майбутніх інженерів в умовах освітньо-інформаційного середовища, наукового аналізу, а також спостереження за навчальним процесом. Результати. Сутність впровадження досвіду системної організації підготовки майбутніх інженерів полягає у тому, що відносно самостійні складники навчального процесу розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв'язку зі структурними елементами системи. Це дозволяє виявити інтегративні властивості і якісні ознаки навчального процесу для формування компетентностей майбутніх фахівців. Застосування досвіду системної організації підготовки майбутніх інженерів дозволяє виявити такий варіативний компонент наукового знання, який притаманний складникам, а саме: меті, цілісності, зв'язку, структурі, організації, рівням системи, їх ієрархії, управлінням, поведінки, самоорганізації, її функціонуванням і розвитком. Висновок. Досвід системної організації підготовки майбутніх інженерів допомагає у реалізації принципу єдності педагогічної теорії, експерименту і практики. Педагогічна практика є дієвим критерієм істинності наукових знань, положень, які розробляються теорією і перевіряються експериментом. Практика стає джерелом нових фундаментальних проблем освіти. Теорія надає основу для правильних практичних рішень, але глобальні проблеми, завдання, які існують в освітній практиці, породжують нові питання та потребують фундаментальних досліджень","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"26 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139370708","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-06DOI: 10.18372/2411-264x.22.17599
O. Akmaldinova, Viktoriia Akmaldinova, Hanna Volkovska
The article is devoted to analysing the system of professional training of future specialists in air transport technologies in foreign higher technical education experience. The purpose of the article is to highlight the peculiarities of foreign experience in the formation of future aviation industry engineers professional competences under the influence of scientific and technical progress. Examples of aviation specialists theoretical and practical training in higher education institutions of the USA, Great Britain and the member-states of the European Union based on the use of innovative problem-oriented, distance and mixed learning methods, fruitful cooperation with stakeholders, taking into account the autonomy of educational institutions and the educational system flexibility are given. Theoretical and empirical methods of comparative and generalizing analysis of different level academic programs (Bachelor’s & Master’s) and aviation specialists training experience have been used in the research. Results.The system of the USA future pilots professional training effectively combines theoretical and practical types of activities, intensive use of computer technologies in the training process significantly improving its quality and effectiveness. According to the bachelor's and master's programs in aeronautical engineering presented by Great Britain higher technical education institutions, the training content involves an in-depth study of the flight practice basics and subjects of the professional orientation. The professional training of future specialists in air transport technologies in higher educational institutions of Germany is focused on integrated studying, practical training, internships and advanced training in airlines. The analysis of the international experience of future specialists in air transport technologies professional training shows that the characteristic features of training are the mandatory combination of theory and practice, with special emphasis on the professionally-oriented subjects in educational and professional programs, academic curricula, sufficient number of training hours for practice and internship in order to increase the future specialists competitiveness and attract experienced aviation experts to participate in the educational process. Conclusion. Thus, it was concluded that in higher technical education institutions of EU member states (Germany, France, Poland), USA and Great Britain, the content of future specialists in air transport technologies professional training is based on the relevant educational standards implemented in educational and professional training programs involving the inclusion of practice-oriented academic subjects. It should be noted that the educational process of training air transport technologies specialists in higher technical education institutions of foreign countries is based on the application of traditional and rationalistic models as well as the developmental train
{"title":"TRAINING AIR TRANSPORT TECHNOLOGIES SPECIALISTS: FOREIGN EXPERIENCE","authors":"O. Akmaldinova, Viktoriia Akmaldinova, Hanna Volkovska","doi":"10.18372/2411-264x.22.17599","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17599","url":null,"abstract":"The article is devoted to analysing the system of professional training of future specialists in air transport technologies in foreign higher technical education experience. The purpose of the article is to highlight the peculiarities of foreign experience in the formation of future aviation industry engineers professional competences under the influence of scientific and technical progress. Examples of aviation specialists theoretical and practical training in higher education institutions of the USA, Great Britain and the member-states of the European Union based on the use of innovative problem-oriented, distance and mixed learning methods, fruitful cooperation with stakeholders, taking into account the autonomy of educational institutions and the educational system flexibility are given. Theoretical and empirical methods of comparative and generalizing analysis of different level academic programs (Bachelor’s & Master’s) and aviation specialists training experience have been used in the research. Results.The system of the USA future pilots professional training effectively combines theoretical and practical types of activities, intensive use of computer technologies in the training process significantly improving its quality and effectiveness. According to the bachelor's and master's programs in aeronautical engineering presented by Great Britain higher technical education institutions, the training content involves an in-depth study of the flight practice basics and subjects of the professional orientation. The professional training of future specialists in air transport technologies in higher educational institutions of Germany is focused on integrated studying, practical training, internships and advanced training in airlines. The analysis of the international experience of future specialists in air transport technologies professional training shows that the characteristic features of training are the mandatory combination of theory and practice, with special emphasis on the professionally-oriented subjects in educational and professional programs, academic curricula, sufficient number of training hours for practice and internship in order to increase the future specialists competitiveness and attract experienced aviation experts to participate in the educational process. Conclusion. Thus, it was concluded that in higher technical education institutions of EU member states (Germany, France, Poland), USA and Great Britain, the content of future specialists in air transport technologies professional training is based on the relevant educational standards implemented in educational and professional training programs involving the inclusion of practice-oriented academic subjects. It should be noted that the educational process of training air transport technologies specialists in higher technical education institutions of foreign countries is based on the application of traditional and rationalistic models as well as the developmental train","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"32 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139370762","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-06DOI: 10.18372/2411-264x.22.17609
Анжеліка Горянська, Вадим Петрович Пісоцький
У статті представлено результати теоретичного аналізу феномену «готовність до саморозвитку» та емпіричного дослідження його психологічних особливостей у майбутніх педагогів. Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі специфіки готовності до саморозвитку майбутніх педагогів та емпіричному виявленні психологічних особливостей. Проведено предметний аналіз поняття «готовність до саморозвитку» у майбутніх педагогів. Констатовано, що даний феномен розглядається як психологічне утворення у структурі самосвідомості, яке акумулює можливості саморуху людини, розвиває у неї здатності позитивно сприймати світ і свідомо формувати важливі риси, сприяючи особистісному та професійному зростанню, досягаючи самовдосконалення і самореалізації; як складний феномен, структуру якого утворюють цілі та мотиви, оцінка власних здібностей, набутий досвід, здатність до саморозвитку та самоосвіти, вміння самоуправління, фахова спрямованість, схильність до професії, саморегуляція та самоменеджмент, вольові риси. Емпіричне дослідження проводилося упродовж лютого-березня 2023 р. З використанням методів: тесту Готовність до саморозвитку і опитувальника САМОАЛ отримано результати за 14 критеріями, які вказують на ознаки готовності до саморозвитку майбутніх педагогів. Результати. Виявлено: переважання потреби готовності до самопізнання над потребою у самовдосконаленні; позитивну мотиваційну установку саморозвитку; схильність занурюватися у проблеми минулого або проектувати своє майбутнє; суперечливі тенденції у механізмах самооцінки; схильність до ефективного розкриття себе у стосунках з колегами; прагнення до оригінальності у власному житті, тяжіння до цілісності. Зроблено висновок, що готовність до саморозвитку є складним феноменом, який відіграє важливу роль у професійному становленні майбутніх педагогів; у студентів існують психологічні особливості готовності до саморозвитку, які проявляються у ставленнях і поведінці; студенти намагаються розкрити себе у стосунках, налаштовуються на плідне особистісне спілкування, прагнуть уникати маніпуляцій людьми, виявляють цікавість до нового досвіду, прагнуть до оригінальності, цілісності своєї особистості
{"title":"ГОТОВНІСТЬ ДО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ","authors":"Анжеліка Горянська, Вадим Петрович Пісоцький","doi":"10.18372/2411-264x.22.17609","DOIUrl":"https://doi.org/10.18372/2411-264x.22.17609","url":null,"abstract":"У статті представлено результати теоретичного аналізу феномену «готовність до саморозвитку» та емпіричного дослідження його психологічних особливостей у майбутніх педагогів. Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі специфіки готовності до саморозвитку майбутніх педагогів та емпіричному виявленні психологічних особливостей. Проведено предметний аналіз поняття «готовність до саморозвитку» у майбутніх педагогів. Констатовано, що даний феномен розглядається як психологічне утворення у структурі самосвідомості, яке акумулює можливості саморуху людини, розвиває у неї здатності позитивно сприймати світ і свідомо формувати важливі риси, сприяючи особистісному та професійному зростанню, досягаючи самовдосконалення і самореалізації; як складний феномен, структуру якого утворюють цілі та мотиви, оцінка власних здібностей, набутий досвід, здатність до саморозвитку та самоосвіти, вміння самоуправління, фахова спрямованість, схильність до професії, саморегуляція та самоменеджмент, вольові риси. Емпіричне дослідження проводилося упродовж лютого-березня 2023 р. З використанням методів: тесту Готовність до саморозвитку і опитувальника САМОАЛ отримано результати за 14 критеріями, які вказують на ознаки готовності до саморозвитку майбутніх педагогів. Результати. Виявлено: переважання потреби готовності до самопізнання над потребою у самовдосконаленні; позитивну мотиваційну установку саморозвитку; схильність занурюватися у проблеми минулого або проектувати своє майбутнє; суперечливі тенденції у механізмах самооцінки; схильність до ефективного розкриття себе у стосунках з колегами; прагнення до оригінальності у власному житті, тяжіння до цілісності. Зроблено висновок, що готовність до саморозвитку є складним феноменом, який відіграє важливу роль у професійному становленні майбутніх педагогів; у студентів існують психологічні особливості готовності до саморозвитку, які проявляються у ставленнях і поведінці; студенти намагаються розкрити себе у стосунках, налаштовуються на плідне особистісне спілкування, прагнуть уникати маніпуляцій людьми, виявляють цікавість до нового досвіду, прагнуть до оригінальності, цілісності своєї особистості","PeriodicalId":248522,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology","volume":"5 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139370787","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：