АКТИВНІСТЬ ЦИТОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ В ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ, ОТРУЄНИХ ХАРЧОВИМ БАРВНИКОМ АЗОРУБІНОМ

Вступ. В Україні офіційно дозволено використання у харчовій, косметичній та фармацевтичній промисловості близько 20 синтетичних барвників, більшість з яких є азосполуками. Синтетичні барвники здатні проявляти токсичні й канцерогенні властивості, зумовлені їх взаємодією з харчовими інгредієнтами, різноманітними екологічними чинниками, перевищенням допустимих рівнів застосування. До най­поширеніших синтетичних барвників належить кармуазин (азорубін) Е122 (малиновий барвник). У результаті проведення численних досліджень харчової добавки Е122 було виявлено низку можливих негативних впливів на організм людини. Мета дослідження – дослідити активність мембранодеструктивних процесів і ступінь ендогенної інтоксикації у щурів, отруєних харчовим барвником азорубіном. Методи дослідження. Досліди виконано на білих щурах-самцях, яких поділили на три групи, одна з них слугувала контролем, тварини двох інших груп отримували водний розчин азорубіну в дозах 15 та 100 мг/кг маси тіла. Евтаназію щурів проводили під тіопенталовим наркозом. В одержаному біологічному матеріалі визначали активність мембранозалежних ензимів – аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ),  вміст молекул середньої маси (МСМ), а також  еритроцитарний індекс інтоксикації на 7-му, 14-ту і 21-шу доби від початку експерименту. Статистичну обробку даних виконували за допомогою пакета програмного забезпечення SPSS-22. Результати й обговорення. Найвищу активність АлАТ у сироватці крові токсикованих азорубіном щурів (15 мг/кг) зареєстровано на 21-шу добу отруєння. Використання азорубіну в дозі 100 мг/кг призвело до вірогідного зростання активності АлАТ у всі терміни дослідження. Аналогічні зміни характерні й для АсАТ і ЛДГ. У печінці та серці активність цих ензимів вірогідно знижувалася протягом експерименту. Встановлено, що ураження тварин токсичними дозами азорубіну спричинило збільшення проникності еритроцитарних мембран, причому з подовженням терміну дослідження відсоток проникності прогресуюче зростав. Більш виражений вплив на еритроцитарний індекс інтоксикації мала доза 100 мг/кг. Після введення в організм щурів підвищених доз азорубіну поглиблювалась ендогенна інтоксикація, про що свідчило зростання вмісту МСМ обох фракцій у сироватці крові тварин. Доза 100 мг/кг маси тіла виявилась токсичнішою, вміст МСМ був високим протягом усіх термінів дослідження. Висновки. Обидві дози азорубіну (15 та 100 мг/кг) є токсичними. При цьому доза харчового барвника 15 мг/кг маси тіла не на всі показники має токсичний вплив.