ПІДХОДИ ДО МІЖПРОЦЕСНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ПОБУДОВ І МІКРОСЕРВІСНИХ СИСТЕМ В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Сьогодні продовжує актуалізовуватися питання побудови архітектури мікросервісів, що дозволяє проектувати системи з низькою зв’язністю, які мають низку переваг перед монолітами: можливість горизонтального масштабування, краще розділення системи на складові частини (сервіси), кожен окремий з яких простіше розвивати та підтримувати, можливість більш ефективного використання ресурсів тощо. Зазначені вище та низка інших причин призводять до зростання популярності такого типу архітектури в індустрії, що позначається на виборі архітекторів та інженерів програмного забезпечення стосовно впровадження мікросервісної архітектури як при побудові нових систем, так і у якості вектору розвитку успадкованих монолітних систем, які все частіше переводяться на мікросервіси. Проблематика, що стосується питань проектування мікросервісних систем містить в собі велику кількість різноманітних аспектів, і одним з таких аспектів є вибір типу міжпроцесної комунікації разом із низкою супутніх патернів, технологій та інструментів. Вплив такого вибору неможливо переоцінити: здатність сервісів ефективно обмінюватися даними є основою організації функціональності системи, що водночас має значний вплив і на такі нефункціональні характеристики, як масштабованість, надійність, складність розробки та підтримки тощо. В даній статті розглядаються методи, принципи та інструменти, призначені для організації міжпроцесної комунікації у мікросервісних системах, висвітлюються патерни, що дозволяють зменшувати вплив обмежень та недоліків тих чи інших методів та інструментів, наводяться як усталені в індустрії, так і відомі здебільшого в академічній спільноті принципи та підходи. Зазначені вище аспекти розглядаються в контексті як синхронної, так і асинхронної комунікації, в межах яких присутня власна субкласифікація за типами протоколів, інструментами, супутніми патернами, типом організації розподіленої транзакційності.