Професор Львівського університету Ришард Ґаншинець

Мета статті: на основі аналізу історичних джерел розглянути львівський період життя професора Ришарда Ґаншинця (1888-1958). Наукова новизна: введено до наукового обігу низку архівних документів, що дозволило з’ясувати умови в яких відбувалася науково-педагогічна діяльність професора Ґаншинця у Львівському університеті. Висновки. Професор Ришард Ґаншинець вніс великий вклад у справу становлення сучасної школи класичної філології у Львові. Львівський період його життя склав чверть століття і був важливим етапом його науково-педагогічної діяльності. Окрім роботи в університеті він виконував ще різного роду громадські обов’язки та редагував низку наукових журналів. Коло його наукових зацікавлень було досить широким, але передовсім його цікавили різні аспекти розвитку стародавніх релігій, особливо давньогрецької релігії та магії. Друга світова війна завадила реалізації багатьох наукових планів вченого. У важких реаліях воєнного часу йому довелося працювати не за фахом, щоб прогодувати свою сім’ю, яка з наближенням лінії фронту виїхала у більш безпечне місце. Звільнення Львова від німецької окупації дало надію на налагодження мирного життя, відновлення наукової та педагогічної діяльності у Львівському університеті. Однак, як і багатьом іншим представникам польської та української інтелігенції, професору Ґаншинцю довелося пройти через ув’язнення, боротися за повернення свого помешкання та речей. Серед іншого було втрачено щоденник вченого, який йому довелося власноруч знищити під час обшуку. Вчений довгий час не хотів виїжджати зі Львова у Польщу, однак прийняв таке рішення, коли стало очевидним, що надій на збереження польського Львова немає, а виїзд до Польщі є єдиною можливістю об’єднатися з сім’єю. Очевидно, що це важке рішення було виправдане в тих умовах і дозволило Ришарду Ґаншинцю продовжити плідну наукову та педагогічну діяльність.