Розвиток асертивності юнаків як умови екологічної трансформації їх агресивності

У статті представлено результати трансформаційного тренінгу з подолання агресивності в ранньому юнацькому віці. Феномен агресивності в юнацькому віці розглянуто як відносно стійку рису особистості та ситуативну, яка виникає як вид психологічного захисту. Показано, що агресивність юнаків опосередковується рядом психологічних чинників: конфліктністю, неадекватною самооцінкою, екстернальним локусом суб’єктивного контролю. Досліджено роль кожного з чинників у динаміці виявів агресивності студентів-першокурсників. Одним із важливих чинників подолання юнацької агресивності є розвиток у них різних компонентів асертивності та її інтеграція у поведінкових проявах юнацтва. Розроблено та проведено тренінг з подолання агресивності в юнацькому віці, побудованого на інтервенціях розвивального характеру. Заняття розроблені та проведені відповідно до базових засад соціально-психологічного тренінгу, що містили інформаційну, корекційну та розвивальну складові. У  трансформаційному тренінгу взяли участь студенти-першокурсники фізико-математичного факультету та факультету фізичного виховання і спорту ЖДУ імені Івана Франка з підвищеним рівнем агресивності. Розвиток асертивності відбувався у контексті цілеспрямованого розвитку її афективного, поведінкового, когнітивного та контрольно-регулятивного компонентів. Доведено, що цілеспрямований розвиток асертивності та трансформація самосвідомості юнаків сприяє зниженню їхньої агресивності. В результаті агресивні прояви у поведінці трансформуються у вміння екологічно виражати власний гнів, що знаходить адекватне позиціонування особистості між агресивністю та пасивною поведінкою, агресивністю та маніпулюванням.