Політика зросійщення України та інших європейських територій Російської імперії: порівняльний аналіз

Метою статті є дослідження асимілятивних практик Російської імперії щодо українського та інших підкорених імператорській владі народів Європи. Задля цього здійснено пошук мотивів верхівки імперії до зросійщення українців, проаналізовано асиміляційні практики у «нерусских» регіонах – Польщі, Балтії, Бессарабії, показано характерні риси обмежувальної політики в Україні, порівняно методи зросійщення в Україні з іншими підвладними Романовим землями. Наукова новизна статті полягає у здійсненні компаративного аналізу застосування політики зросійщення в підросійській Україні з подібними процесами у решті загарбаних Росією європейських земель. Висновки. Здійснений аналіз дозволив дійти кількох висновків. Початок загальнодержавної політики зросійщення з ідеологічним обґрунтуванням і практичною реалізацією доречно віднести до доби Катерини II. Посилення її жорсткості у другій половині XIX ст. стало реакцією імперського керівництва на «Весну народів» в Європі. Через відверто пропагандистський характер ідеологема «триєдиного російського народу» виявила нежиттєздатність. Це розуміли її головні апологети, які ставилися до українців не як до «своїх», а як до «інородців». Порівняння асимілятивних заходів до європейських народів у Російській імперії виявило схожі методи, результати та загальні проблеми. Зросійщення українців було майже ідентичним асимілятивним практикам поляків і народів Балтії. До винятків варто віднести відсутність необхідності переведення граматики на кирилицю замість латинки та зручна ідеологічна ширма «єдиного російського народу». Вдавання до гасел про «єдину російську народність» чи атаки самої ідеї вірнопідданості «інородців» імперії без вірності російській мові та культурі демонстрували справжню мету зросійщення – посилення самодержавної влади, ліквідація залишків автономії й об’єднання велетенських просторів імперії навколо імператора. Проте, у підсумку політика царату змогла перетворити на «російський елемент» лише частину еліти підкорених народів. Форми її реалізації відділили широкі народні маси від лояльних імператорові аристократичних еліт. Спроби поширити зросійщення на широкі народні маси та заборонити інтелектуальну діяльність місцевими мовами зазнали поразки. Проаналізовані процеси імперської доби мають відгомін у політиці сучасної Російської Федерації.