ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ У ТВОРЧОСТІ РАННЬОГО М. ГАЙДЕҐҐЕРА У КОНТЕКСТІ МОЖЛИВОСТІ БУТТЯ ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ

В статті проводиться дослідження провідних для творчості раннього Мартіна Гайдеггера аспектів феноменології. Метою дослідження є аналіз феноменологічних аспектів, за якими трансформуються концепти свободи і буття. Проаналізовано різницю між життєвими світами М.Гайдеггера як різноманітними модифікаціями фактичності та життєвим світом Е.Гуссерля як трансцендентальним буттям / соціальною практикою. Було виділено провідне значення первинного апріорного досвіду як життєвого. Виявлено, що в залежності від використання феноменологічного методу речі в собі можуть втратити свою самоданність через теоретичне упередження в достовірності того, що вони є самоданними собі. Доведено, що провідний для ключової філософської праці у становленні М.Гайдеггера «Буття і час» (1927) феномен турботи вже мається на увазі в ранній праці «Вступ до феноменології релігії» (1920-1921) зі своїми модусами як занепокоєність та неспокій. Зроблено висновок, що можливість саморозуміння як можливість мислення може бути реалізована тільки за характерного досвіду життя і має бути реалізована, оскільки тільки так мислення навчається турбуватися про збереження можливості, тобто тримає в полі уваги виток знання, а не його інтерпретації.