Активні та пасивні стратегії управління економічною безпекою суб’єктів господарювання в умовах традиційних та інноваційних загроз

Визначено обставини, у яких вітчизняні суб’єкти господарської діяльності намагаються функціонувати та досягати цілей свого існування. В умовах традиційних і новітніх загроз існує необхідність дослідження підходів до стратегічного безпеко орієнтованого менеджменту, що покликаний забезпечити безперервне функціонування та рентабельну роботу бізнес-структур, незважаючи на вплив викликів зовнішнього та внутрішнього середовища на цей процес. Метою дослідження є встановлення характерних ознак і формотворчих рис активних і пасивних стратегій управління економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності, встановлення їх придатності до використання в умовах війни та під час післявоєнного відновлення економіки України. У процесі дослідження використано методи історичного аналізу, контент-аналізу, синтезу, узагальнення та графічної візуалізації. У результаті вдалося отримати набір факторів, які визначають особливості ефективного стратегічного управління економічною безпекою господарських структур, такі як: війна та окупація, поширення тенденцій Індустрій 4.0 та 5.0, мінливість державної економічної політики, конвергенція з країнами ЄС, глобальна пандемія COVID-19 та її наслідки, BANI World як зовнішнє середовище функціонування підприємств, установ, організацій. Виявлено характеристики активних і пасивних стратегій управління економічною безпекою на мікрорівні. Визначено їх відмінні риси та зроблено висновок, що найбільш ефективною стратегією управління економічною безпекою для підприємств України в умовах повномасштабної війни може стати стратегія, яка поєднає окремі характеристики активних і пасивних стратегій, тобто стратегія змішаного типу, що поміж іншого характеризуватиметься адаптивністю, гнучкістю, інтеграцією з генеральною стратегією та кадровою політикою суб’єкта господарювання.