Євроінтеграційний курс України: перспективи і застереження

У ході досліджень було доведено, що навіть підписання Угоди про асоціацію та отримання безвізового режиму України з ЄС не наблизили Україну до статусу постійного члена Європейського Союзу та НАТО. Однією з головних причин втрати такої перспективи є очевидна невідповідність обіцянок яскравих перспектив потужного розвитку цього геополітичного та геоекономічного союзу, який свого часу дав "архітекторам" діючого ЄС та ЄС реальність нереалізованих грандіозних планів перетворення ЄС на світового лідера. Показано, що слабкий прогнозний потенціал в оцінці подальшої долі ЄС пояснюється відсутністю належного науково-теоретичного обґрунтування основних основ цього безпрецедентного геополітичного об’єднання, яке оцінюється різними авторами, будь то специфічним федеральна або конфедеративна асоціація, в якій національний або суверенний делегується на наднаціональний рівень. Зокрема, існує декілька наукових версій, щоб забезпечити оптимальні параметри для будівництва та будівництва Європейського Союзу. Зокрема, мова йде про "класично федералістичний", "міжурядовий" підходи, "теорію раціонального вибору", "ліберальний міжурядовий напрям", "багаторівневе управління", "мережеве управління", квазі-теорію, що називається "неофункціоналізм". Насправді всі ці моделі так чи інакше ігнорують запропоновану Ш. де Голлем модель організації ЄС за принципом Європи Батьківщини на користь космополітичного глобального проекту Сполучених Штатів Європи. В результаті імплементації Лісабонського договору процес нееквівалентного економічного поділу всередині ЄС фактично легалізований. Незважаючи на це, у березні 2017 року країни-члени ЄС підписали документ під назвою "Європа різних видів" на святкування 60-ї річниці заснування Союзу. Обґрунтовано, що таке порушення принципу солідарності та рівності, заявленого в програмних документах у діяльності ЄС, виникла саме через вимушене об'єднання вимог до національних економік, які не є рівними за своїм потенціалом, неминуче, що створює дискримінацію умови для їх динамічних можливостей. Така геоекономічна конфігурація призводить до повільного розвитку спільної економіки в усьому ЄС. Усі вони, природно, призвели до скарг політичних лідерів Чехії, Польщі, Угорщини, Нідерландів (не кажучи вже про лідерів націоналістичних партій практично у всіх європейських країнах) щодо антинаціональної орієнтації поточної політики ЄС. Зроблено концептуальний висновок: причина вищезазначеної синхронності світового космополітизму та європейського транснаціоналізму полягає в тому, що завдяки дуже складним процесам етапу цивілізаційного масштабу світ переважав у негативній тенденції глобального нееквівалентного перерозподілу товарів , капітал та фінансові ресурси. У той же час аналіз вказує на необхідність врахування того, що в сучасному глобалізованому світі для виживання окремих національних держав (особливо тих, що не мають статусу наддержави), і навіть на тлі зростаючої глобальної кризи, обов'язково необхідно, щоб оптимальне "включення" політичних націй у більш потужні регіональні об'єднання. Ось чому непримиренний євроскептицизм зараз не може бути конструктивним. Однак, як показано у статті, ця інтеграція України матиме сенс лише за умови кардинальної зміни існуючої моделі об’єднаної Європи з метою максимальної функціональної взаємодоповнюваності політичних та економічних інститутів національних держав та наднаціонального прийняття рішень. центри на рівні ЄС.