{"title":"中、晚期拜占庭神庙建筑地基的建造技术","authors":"Victor Stavnyuk, O. Kolomiiets","doi":"10.32626/2309-2254.2022-36.22-31","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета статті – дослідити технології зведення фундаментів у візан- тійсь кому храмовому зодчестві середнього- та пізньовізантійського періодів столичної та провінційної архітектурних шкіл, зокрема способи та особливості мурування фун- даментів, особливості застосування сполій (вторинного будівельного матеріалу) під час зведення фундаментів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах істориз- му, методах компаративного аналізу, індукції та дедукції. Наукова новизна обумовле- на тим, що на сьогоднішній день більшість відомих праць з даної теми вже інформацій- но застарілі і не враховують новітніх досліджень, в першу чергу археологічних. Крім цьо- го, багато пам’яток візантійської архітектури зазнали руйнації та перебудови, тому вив чення їх ускладнюється. Висновки. У ході дослідження було виявлено, що при закла- данні фундаменту технологія передбачала прокопування ровів і прибирання зайвого ґрунту. У візантійському зодчестві фундаменти закладалися або з цегли, або з камін- ня; у випадку будівництва на скелястій поверхні, їх заглиблювали у масив. Застосування стрічкового фундаменту або сітки відбувалося у випадках, коли було необхідно з’єднати зов нішні стіни з точками опор. Фундаменти могли і не з’єднуватися, коли частини бу- дівлі зводилися як окремі споруди (з різною вагою). Забезпечення рівної площини для бу- дівництва, в умовах нерівного рельєфу візантійської столиці вирішувалося споруджен- ням терас. Використання старих цистерн особливо характерно для традиції закла- дання фундаментів у столиці. Застосування деревини у фундаментах не є надто ти- повим, але й не рідким явищем: деревину часто використовували у конструкціях стін, також у субструкціях споруди застосовувалася система дерев’яних балок, які для міц- ності з’єднувалися залізними костилями і вкривалися якісним будівельним розчином. Подальше дослідження залишається перспективним.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":"172 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-07-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"Technologies of construction of Foundations in the Byzantine temple architecture of the middle and late Byzantine periods\",\"authors\":\"Victor Stavnyuk, O. Kolomiiets\",\"doi\":\"10.32626/2309-2254.2022-36.22-31\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"Мета статті – дослідити технології зведення фундаментів у візан- тійсь кому храмовому зодчестві середнього- та пізньовізантійського періодів столичної та провінційної архітектурних шкіл, зокрема способи та особливості мурування фун- даментів, особливості застосування сполій (вторинного будівельного матеріалу) під час зведення фундаментів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах істориз- му, методах компаративного аналізу, індукції та дедукції. Наукова новизна обумовле- на тим, що на сьогоднішній день більшість відомих праць з даної теми вже інформацій- но застарілі і не враховують новітніх досліджень, в першу чергу археологічних. Крім цьо- го, багато пам’яток візантійської архітектури зазнали руйнації та перебудови, тому вив чення їх ускладнюється. Висновки. У ході дослідження було виявлено, що при закла- данні фундаменту технологія передбачала прокопування ровів і прибирання зайвого ґрунту. У візантійському зодчестві фундаменти закладалися або з цегли, або з камін- ня; у випадку будівництва на скелястій поверхні, їх заглиблювали у масив. Застосування стрічкового фундаменту або сітки відбувалося у випадках, коли було необхідно з’єднати зов нішні стіни з точками опор. Фундаменти могли і не з’єднуватися, коли частини бу- дівлі зводилися як окремі споруди (з різною вагою). Забезпечення рівної площини для бу- дівництва, в умовах нерівного рельєфу візантійської столиці вирішувалося споруджен- ням терас. Використання старих цистерн особливо характерно для традиції закла- дання фундаментів у столиці. Застосування деревини у фундаментах не є надто ти- повим, але й не рідким явищем: деревину часто використовували у конструкціях стін, також у субструкціях споруди застосовувалася система дерев’яних балок, які для міц- ності з’єднувалися залізними костилями і вкривалися якісним будівельним розчином. Подальше дослідження залишається перспективним.\",\"PeriodicalId\":33265,\"journal\":{\"name\":\"Problemi suchasnoyi psikhologiyi\",\"volume\":\"172 1\",\"pages\":\"\"},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2022-07-03\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Problemi suchasnoyi psikhologiyi\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-36.22-31\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"\",\"JCRName\":\"\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-36.22-31","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
Technologies of construction of Foundations in the Byzantine temple architecture of the middle and late Byzantine periods
Мета статті – дослідити технології зведення фундаментів у візан- тійсь кому храмовому зодчестві середнього- та пізньовізантійського періодів столичної та провінційної архітектурних шкіл, зокрема способи та особливості мурування фун- даментів, особливості застосування сполій (вторинного будівельного матеріалу) під час зведення фундаментів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах істориз- му, методах компаративного аналізу, індукції та дедукції. Наукова новизна обумовле- на тим, що на сьогоднішній день більшість відомих праць з даної теми вже інформацій- но застарілі і не враховують новітніх досліджень, в першу чергу археологічних. Крім цьо- го, багато пам’яток візантійської архітектури зазнали руйнації та перебудови, тому вив чення їх ускладнюється. Висновки. У ході дослідження було виявлено, що при закла- данні фундаменту технологія передбачала прокопування ровів і прибирання зайвого ґрунту. У візантійському зодчестві фундаменти закладалися або з цегли, або з камін- ня; у випадку будівництва на скелястій поверхні, їх заглиблювали у масив. Застосування стрічкового фундаменту або сітки відбувалося у випадках, коли було необхідно з’єднати зов нішні стіни з точками опор. Фундаменти могли і не з’єднуватися, коли частини бу- дівлі зводилися як окремі споруди (з різною вагою). Забезпечення рівної площини для бу- дівництва, в умовах нерівного рельєфу візантійської столиці вирішувалося споруджен- ням терас. Використання старих цистерн особливо характерно для традиції закла- дання фундаментів у столиці. Застосування деревини у фундаментах не є надто ти- повим, але й не рідким явищем: деревину часто використовували у конструкціях стін, також у субструкціях споруди застосовувалася система дерев’яних балок, які для міц- ності з’єднувалися залізними костилями і вкривалися якісним будівельним розчином. Подальше дослідження залишається перспективним.