{"title":"在意识形态和政治恶习:20世纪初俄罗斯帝国的乌克兰政党在1940-1980年代的下半叶的苏联史学","authors":"V. Kolesnyk, O. Cheberyako","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.48-62","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета дослідження – розглянути процеси і явища, які відбувалися у другій половині 1940 – 1980-х рр. в радянській історіографії українського партійно- го руху Російської імперії початку ХХ ст. Методологія дослідження включає аналіз і порівняння історіографічних фактів, виходячи з принципів об’єктивності та істо- ризму. Наукова новизна полягає у спробі розкрити вплив марксистсько-ленінської методології, ідеологічно-політичних догм комуністичної влади на зміст і оцін- ки радянської історіографії другої половини 1940 – 1980-х рр. українських партій в Російській імперії на початку ХХ ст. Висновки. Після сталінського погрому істо- ричної науки в УСРР наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. радянські істори- ки до почат ку 90-х рр. ХХ ст. не проявляли помітного наукового інтересу до історії українських політичних партій та організацій у Російській імперії. В умовах сталі- нізму вони майже зовсім обминали цю небезпечну тематику. Лише з другої половини 1940-х рр. в рамках офіційних для радянської історичної науки ідеологічних та полі- тичних канонів окремі невеликі сюжети з історії українських партій у Російській ім- перії почали вкраплювалися в праці, присвячені першій російській революції, робіт- ничому і селянському рухові, суспільно-політичним процесам на українських землях на початку ХХ ст. При цьому українські партії без аналізу їхніх програм і такти- ки декла ративно характеризувалися як «буржуазні», «дрібнобуржуазні», «націона- лістичні», «шовіністичні», їхня «націоналістична» і «контрреволюційна» практич- на діяльність піддавалася необґрунтованій критиці. Відповідно до марксистської тези про пролетарський інтернаціоналізм радянські науковці, звертаючись до істо- рії українських партій у Російській імперії, по суті, виконували важливе політич- не завдання комуністичної влади – вели непримиренну і жорстоку боротьбу з ідео- логією та історичною практикою так званого українського буржуазного націоналіз- му. Такі підходи були характерні для всіх праць радянських істориків, які з’явилися у другій половині 1940-х – у 1980-х рр. Аж до кінця 1970-х – середини 1980-х рр., коли побачили світ дві монографії з історії українських політичних партій у Російській імперії радянського українського історика І. Кураса, означена тема не була предме- том спе ціального дослідження в радянській історіографії. Але на працях дослідни- ка повною мірою позначилася марксистсько-ленінська методологія, яка залишала ук раїнсь кі партії в уже звичних офіційних для радянської історичної науки рамках. Тому оцінки і висновки автора потребують критичного сприйняття. Горбачовська «перебудова» на основі демократизації і гласності внесла незначні зміни в сприйнят- тя радянськими дослідниками історії непролетарських партій в Російській імпе- рії. Однак вони, попри певним позитивним змінам, у своїх методологічних підходах орієн тувалися на концепцію гуманного і демократичного соціалізму, запропоновану комуністичною верхівкою СРСР.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":"33 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"In ideological and political vices: Soviet Historiography of the second half of the 1940–1980’s Ukrainian parties in the Russian empire in the early XX century\",\"authors\":\"V. Kolesnyk, O. Cheberyako\",\"doi\":\"10.32626/2309-2254.2022-35.48-62\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"Мета дослідження – розглянути процеси і явища, які відбувалися у другій половині 1940 – 1980-х рр. в радянській історіографії українського партійно- го руху Російської імперії початку ХХ ст. Методологія дослідження включає аналіз і порівняння історіографічних фактів, виходячи з принципів об’єктивності та істо- ризму. Наукова новизна полягає у спробі розкрити вплив марксистсько-ленінської методології, ідеологічно-політичних догм комуністичної влади на зміст і оцін- ки радянської історіографії другої половини 1940 – 1980-х рр. українських партій в Російській імперії на початку ХХ ст. Висновки. Після сталінського погрому істо- ричної науки в УСРР наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. радянські істори- ки до почат ку 90-х рр. ХХ ст. не проявляли помітного наукового інтересу до історії українських політичних партій та організацій у Російській імперії. В умовах сталі- нізму вони майже зовсім обминали цю небезпечну тематику. Лише з другої половини 1940-х рр. в рамках офіційних для радянської історичної науки ідеологічних та полі- тичних канонів окремі невеликі сюжети з історії українських партій у Російській ім- перії почали вкраплювалися в праці, присвячені першій російській революції, робіт- ничому і селянському рухові, суспільно-політичним процесам на українських землях на початку ХХ ст. При цьому українські партії без аналізу їхніх програм і такти- ки декла ративно характеризувалися як «буржуазні», «дрібнобуржуазні», «націона- лістичні», «шовіністичні», їхня «націоналістична» і «контрреволюційна» практич- на діяльність піддавалася необґрунтованій критиці. Відповідно до марксистської тези про пролетарський інтернаціоналізм радянські науковці, звертаючись до істо- рії українських партій у Російській імперії, по суті, виконували важливе політич- не завдання комуністичної влади – вели непримиренну і жорстоку боротьбу з ідео- логією та історичною практикою так званого українського буржуазного націоналіз- му. Такі підходи були характерні для всіх праць радянських істориків, які з’явилися у другій половині 1940-х – у 1980-х рр. Аж до кінця 1970-х – середини 1980-х рр., коли побачили світ дві монографії з історії українських політичних партій у Російській імперії радянського українського історика І. Кураса, означена тема не була предме- том спе ціального дослідження в радянській історіографії. Але на працях дослідни- ка повною мірою позначилася марксистсько-ленінська методологія, яка залишала ук раїнсь кі партії в уже звичних офіційних для радянської історичної науки рамках. Тому оцінки і висновки автора потребують критичного сприйняття. Горбачовська «перебудова» на основі демократизації і гласності внесла незначні зміни в сприйнят- тя радянськими дослідниками історії непролетарських партій в Російській імпе- рії. Однак вони, попри певним позитивним змінам, у своїх методологічних підходах орієн тувалися на концепцію гуманного і демократичного соціалізму, запропоновану комуністичною верхівкою СРСР.\",\"PeriodicalId\":33265,\"journal\":{\"name\":\"Problemi suchasnoyi psikhologiyi\",\"volume\":\"33 1\",\"pages\":\"\"},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2022-04-05\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Problemi suchasnoyi psikhologiyi\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.48-62\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"\",\"JCRName\":\"\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.48-62","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
In ideological and political vices: Soviet Historiography of the second half of the 1940–1980’s Ukrainian parties in the Russian empire in the early XX century
Мета дослідження – розглянути процеси і явища, які відбувалися у другій половині 1940 – 1980-х рр. в радянській історіографії українського партійно- го руху Російської імперії початку ХХ ст. Методологія дослідження включає аналіз і порівняння історіографічних фактів, виходячи з принципів об’єктивності та істо- ризму. Наукова новизна полягає у спробі розкрити вплив марксистсько-ленінської методології, ідеологічно-політичних догм комуністичної влади на зміст і оцін- ки радянської історіографії другої половини 1940 – 1980-х рр. українських партій в Російській імперії на початку ХХ ст. Висновки. Після сталінського погрому істо- ричної науки в УСРР наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. радянські істори- ки до почат ку 90-х рр. ХХ ст. не проявляли помітного наукового інтересу до історії українських політичних партій та організацій у Російській імперії. В умовах сталі- нізму вони майже зовсім обминали цю небезпечну тематику. Лише з другої половини 1940-х рр. в рамках офіційних для радянської історичної науки ідеологічних та полі- тичних канонів окремі невеликі сюжети з історії українських партій у Російській ім- перії почали вкраплювалися в праці, присвячені першій російській революції, робіт- ничому і селянському рухові, суспільно-політичним процесам на українських землях на початку ХХ ст. При цьому українські партії без аналізу їхніх програм і такти- ки декла ративно характеризувалися як «буржуазні», «дрібнобуржуазні», «націона- лістичні», «шовіністичні», їхня «націоналістична» і «контрреволюційна» практич- на діяльність піддавалася необґрунтованій критиці. Відповідно до марксистської тези про пролетарський інтернаціоналізм радянські науковці, звертаючись до істо- рії українських партій у Російській імперії, по суті, виконували важливе політич- не завдання комуністичної влади – вели непримиренну і жорстоку боротьбу з ідео- логією та історичною практикою так званого українського буржуазного націоналіз- му. Такі підходи були характерні для всіх праць радянських істориків, які з’явилися у другій половині 1940-х – у 1980-х рр. Аж до кінця 1970-х – середини 1980-х рр., коли побачили світ дві монографії з історії українських політичних партій у Російській імперії радянського українського історика І. Кураса, означена тема не була предме- том спе ціального дослідження в радянській історіографії. Але на працях дослідни- ка повною мірою позначилася марксистсько-ленінська методологія, яка залишала ук раїнсь кі партії в уже звичних офіційних для радянської історичної науки рамках. Тому оцінки і висновки автора потребують критичного сприйняття. Горбачовська «перебудова» на основі демократизації і гласності внесла незначні зміни в сприйнят- тя радянськими дослідниками історії непролетарських партій в Російській імпе- рії. Однак вони, попри певним позитивним змінам, у своїх методологічних підходах орієн тувалися на концепцію гуманного і демократичного соціалізму, запропоновану комуністичною верхівкою СРСР.