Особливості емоційного інтелекту у студентів різних спеціальностей

Abstract

Словосполучення «емоційний інтелект», яке з`явилось у психологічному тезаурусі з проблем психології особистості після виходу у світ робіт американських психологів Г.Гарднера [5,6], Д. Големан [7], Дж. Майєра, П.Саловея [9], ще років десять тому викликало б здивування через незвичність поєднання понять «емоція» та «інтелект», які здавалися протилежними за змістом. Не менше дивувало твердження авторів, які ввели у науковий обіг поняття «емоційний інтелект», щодо ролі цієї інтегральної властивості особистості у визначенні успіху будь-якої діяльності людини за будь-яких умов[8]. І нині, хоча проблематика, пов`язана з вивченням емоційного інтелекту, знаходить вельми широке відображення в тематиці наукових конгресів та спеціальних конференцій з проблем психології особистості. Слід зауважити, що після виходу у світ 1995 р. монографії Д.Големана «Емоційний інтелект»[7] вона миттєво стала бестселером. Доречним епіграфом до книги стало висловлювання Арістотеля: «Будь-хто може розгніватися – це легко. Однак виявити гнів стосовно саме тієї людини, яка на це заслуговує, потрібною мірою, у відповідній формі – це не легко» [2]. Твердження ж про те, що емоційний інтелект, на відміну від загального (вимірюваного за допомогою IQ і значною мірою зумовленого генетично), можна розвинути в будь-якому віці, віддає перевагу тому, хто ним володіє, перед носіями високого IQ у досягненні успіху в житті.