{"title":"Особливості емоційного інтелекту у студентів різних спеціальностей","authors":"Вікторія Віталіївна Єрух","doi":"10.31812/psychology.v2i.7534","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Словосполучення «емоційний інтелект», яке з`явилось у психологічному тезаурусі з проблем психології особистості після виходу у світ робіт американських психологів Г.Гарднера [5,6], Д. Големан [7], Дж. Майєра, П.Саловея [9], ще років десять тому викликало б здивування через незвичність поєднання понять «емоція» та «інтелект», які здавалися протилежними за змістом. Не менше дивувало твердження авторів, які ввели у науковий обіг поняття «емоційний інтелект», щодо ролі цієї інтегральної властивості особистості у визначенні успіху будь-якої діяльності людини за будь-яких умов[8]. І нині, хоча проблематика, пов`язана з вивченням емоційного інтелекту, знаходить вельми широке відображення в тематиці наукових конгресів та спеціальних конференцій з проблем психології особистості. Слід зауважити, що після виходу у світ 1995 р. монографії Д.Големана «Емоційний інтелект»[7] вона миттєво стала бестселером. Доречним епіграфом до книги стало висловлювання Арістотеля: «Будь-хто може розгніватися – це легко. Однак виявити гнів стосовно саме тієї людини, яка на це заслуговує, потрібною мірою, у відповідній формі – це не легко» [2]. Твердження ж про те, що емоційний інтелект, на відміну від загального (вимірюваного за допомогою IQ і значною мірою зумовленого генетично), можна розвинути в будь-якому віці, віддає перевагу тому, хто ним володіє, перед носіями високого IQ у досягненні успіху в житті.","PeriodicalId":158734,"journal":{"name":"Актуальні проблеми психології в закладах освіти","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-06-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Актуальні проблеми психології в закладах освіти","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31812/psychology.v2i.7534","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Словосполучення «емоційний інтелект», яке з`явилось у психологічному тезаурусі з проблем психології особистості після виходу у світ робіт американських психологів Г.Гарднера [5,6], Д. Големан [7], Дж. Майєра, П.Саловея [9], ще років десять тому викликало б здивування через незвичність поєднання понять «емоція» та «інтелект», які здавалися протилежними за змістом. Не менше дивувало твердження авторів, які ввели у науковий обіг поняття «емоційний інтелект», щодо ролі цієї інтегральної властивості особистості у визначенні успіху будь-якої діяльності людини за будь-яких умов[8]. І нині, хоча проблематика, пов`язана з вивченням емоційного інтелекту, знаходить вельми широке відображення в тематиці наукових конгресів та спеціальних конференцій з проблем психології особистості. Слід зауважити, що після виходу у світ 1995 р. монографії Д.Големана «Емоційний інтелект»[7] вона миттєво стала бестселером. Доречним епіграфом до книги стало висловлювання Арістотеля: «Будь-хто може розгніватися – це легко. Однак виявити гнів стосовно саме тієї людини, яка на це заслуговує, потрібною мірою, у відповідній формі – це не легко» [2]. Твердження ж про те, що емоційний інтелект, на відміну від загального (вимірюваного за допомогою IQ і значною мірою зумовленого генетично), можна розвинути в будь-якому віці, віддає перевагу тому, хто ним володіє, перед носіями високого IQ у досягненні успіху в житті.