ПРИЧИНИ, ТИПИ ТА ФОРМИ ЛОГОНЕВРОЗУ ЯК БАЗОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Abstract

Мета нашого дослідження – виокремити причини, типи і форми логоневрозу як базові детермінанти фізичної реабілітації в дитячому віці. Методи дослідження. Методами дослідження були метод спостереження та метод емпіричного дослідження хворих. Місцем організації емпіричного етапу нашого дослідження стала психіатрична лікарня № 1 м. Києва. Експеримент тривав протягом 2022 р. За допомогою клініко-патопсихологічних та анамнестичних методів було обстежено 112 дітей віком 1-12 років з логоневрозом в анамнезі. Результати дослідження. Виділено кілька груп дітей, у яких ймовірність розвитку заїкуватості є найвищою: 1. Діти, котрим властива підвищена тривожність. Найчастіше вони дуже прив’язані до матері або іншої близької людини, гостро реагують на будь-яку зміну їхньої поведінки чи настрою. У таких дітей часто трапляється безсоння, порушення апетиту, плаксивість та дратівливість за умов зміни обстановки (відсутність матері, адаптація до дитячого колективу). 2. Діти з раннім розвитком мовлення. Ця група дітей починає говорити дуже рано (до 1 року). До 1,5 років вони вже висловлюють фрази. У період 2-3 років можуть з’явитися множинні ітерації. 3. Діти, які мають затримку у розвитку мовлення. Зазвичай перші слова вони починають говорити не раніше 1,3-1,5 років. Фрази для них стають доступними лише до 3,5 років. Найчастіше такі діти говорять невиразно. 4. Діти з генетичною схильністю. 5. Малята, які виховуються у двомовних сім’ях. Висновки. Щоб лікування логоневрозу було максимально ефективним, важливо розпочати його якомога раніше, з появою перших ознак патології. Симптомами логоневрозу є такі проблеми: 1. Дитина раптово перестає говорити. Таке мовчання може тривати кілька днів. Після цього мова відновлюється, але вже виразно чутно заїкання. Якщо корекція заїкуватості буде розпочата в період мовчання, великою є ймовірність того, що дефекту вдасться зовсім уникнути. 2. На початку кожної фрази дитина багаторазово повторює перший склад. 3. Дитині дуже складно розпочати розмову. 4. Дитина робить тривалі паузи, зупинившись на середині слова. 5. Перед деякими словами з’являються зайві голосні звуки.