{"title":"Теоретико-методологічні аспекти сучасної театральної педагогіки","authors":"Олена Абрамович, Вікторія Чорна","doi":"10.31866/2616-759x.6.2.2023.288156","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета дослідження – висвітлити основні процеси розвитку сучасної театральної педагогіки, квінтесенцію її новітніх теоретико-практичних методів пізнання та втілення. Мета наукової статті зумовила доцільність застосування такої методології дослідження: історико- культурного методу – для вивчення театральної педагогіки в контексті еволюції театрального мистецтва ХХ – початку ХХІ ст.; типологічного – для виявлення та визначення особливостей формування театральної педагогіки; компаративного – для аналізу драматичної і театральної педагогіки; системного аналізу – для розгляду прийомів і методів театрального мистецтва в контексті педагогіки. Новизна дослідження полягає в проведеному комплексному дослідженні особливостей використання прийомів і методів театрального мистецтва в контексті специфіки педагогіки й у визначенні перспективних шляхів розвитку театральної педагогіки як феномену художньо-педагогічної практики ХХІ ст. Висновки. Отже, на сучасному етапі театральна педагогіка є самостійною галуззю теорії виховання, що охоплює систему методів, прийомів, які забезпечують самовираження особистості у творчо-продуктивній театралізованій діяльності, що здійснюється засобами театральної педагогіки. Підставою моделювання процесу формування суб’єктності здобувачів вищої освіти засобами театральної педагогіки є розуміння необхідності створення умов і використання форм, насичених елементами театральної творчості в освітній та позааудиторній діяльності. Набуття професійних навичок й умінь для актора може бути плідним за умови одночасного набуття соціального досвіду та становлення індивідуальності у її повноцінній якості. Зважаючи на потреби театральної педагогіки, фахівцям необхідно шукати форми навчання, які надавали б можливість побудувати систему спільного навчання представників різних театральних професій у процесі створення задуму вистави та її реалізації. Спільний формат навчання відкриває можливості розробки міждисциплінарних програм і способів підготовки унікальних спеціалістів.","PeriodicalId":33440,"journal":{"name":"Visnik Kiyivs''kogo natsional''nogo universitetu kul''turi i mistetstv Seriia Stsenichne mistetstvo","volume":"326-328 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-10-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Visnik Kiyivs''kogo natsional''nogo universitetu kul''turi i mistetstv Seriia Stsenichne mistetstvo","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31866/2616-759x.6.2.2023.288156","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Мета дослідження – висвітлити основні процеси розвитку сучасної театральної педагогіки, квінтесенцію її новітніх теоретико-практичних методів пізнання та втілення. Мета наукової статті зумовила доцільність застосування такої методології дослідження: історико- культурного методу – для вивчення театральної педагогіки в контексті еволюції театрального мистецтва ХХ – початку ХХІ ст.; типологічного – для виявлення та визначення особливостей формування театральної педагогіки; компаративного – для аналізу драматичної і театральної педагогіки; системного аналізу – для розгляду прийомів і методів театрального мистецтва в контексті педагогіки. Новизна дослідження полягає в проведеному комплексному дослідженні особливостей використання прийомів і методів театрального мистецтва в контексті специфіки педагогіки й у визначенні перспективних шляхів розвитку театральної педагогіки як феномену художньо-педагогічної практики ХХІ ст. Висновки. Отже, на сучасному етапі театральна педагогіка є самостійною галуззю теорії виховання, що охоплює систему методів, прийомів, які забезпечують самовираження особистості у творчо-продуктивній театралізованій діяльності, що здійснюється засобами театральної педагогіки. Підставою моделювання процесу формування суб’єктності здобувачів вищої освіти засобами театральної педагогіки є розуміння необхідності створення умов і використання форм, насичених елементами театральної творчості в освітній та позааудиторній діяльності. Набуття професійних навичок й умінь для актора може бути плідним за умови одночасного набуття соціального досвіду та становлення індивідуальності у її повноцінній якості. Зважаючи на потреби театральної педагогіки, фахівцям необхідно шукати форми навчання, які надавали б можливість побудувати систему спільного навчання представників різних театральних професій у процесі створення задуму вистави та її реалізації. Спільний формат навчання відкриває можливості розробки міждисциплінарних програм і способів підготовки унікальних спеціалістів.