{"title":"АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНЕ ВИРІШЕННЯ МАЛИХ СІМЕЙНИХ ФЕРМ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ МОЛОЧНОГО НАПРЯМУ","authors":"А. Баранович, А. Баранович, Я. Фамуляк","doi":"10.31734/architecture2023.24.101","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Після того як людина перейшла з кочового способу життя на осілий, збиральництво і вирощування сільськогосподарських рослин, а також одомашнених свійських тварин, стало основним способом роздобути собі їжу. З’явилися перші постійні поселення, а відтак – і перші господарства з вирощування рослин та свійських тварин. Спершу вони мали цілковито особистий характер, тобто це були господарства, на яких працювали лише члени сім’ї або родини. Пізніше, коли господарство розросталось, господарі почали залучати до роботи в ньому сторонніх, тобто стали використовувати найману та рабську працю. Це зумовило розвиток фермерського господарства у світі. Поступово, з розвитком світового суспільства, із скасуванням кріпацтва та рабства, робота на великих фермерських господарствах стала повністю найманою. Малі ж господарства зберегли свою «родинну» структуру. Враховуючи соціально-економічну і культурно-побутову специфіку структури побудови життя і праці в сільських населених пунктах, варто зауважити, що сімейні фермерські господарства будь-якого спрямування мають значну перевагу в наданні відповідного обслуговування їх, функціонуванні й дотриманні належних нормативів, оскільки мала потужність виробництва дає змогу більше зосередитись на якості продукції, яку випускатиме господарство. Досліджено та вивчено великі фермерські господарства, розраховані на 50 і більше голів худоби, які вимагають для свого належного функціонування великої території для ведення господарської діяльності, а саме випасу худоби, вирощення та зберігання кормів для неї, тощо. Встановлено, що, відповідно, малі фермерські господарства не мають потреби у значно великій території та повній номенклатурі споруд і будівель, які проєктуються на ділянках великих фермерських господарств. Запропоновано розробляти плани малих фермерських господарств, задля підвищення конкурентоспроможності таких господарств на продуктовому ринку, а також для підвищення рівня власного сільськогосподарського виробництва у країні.","PeriodicalId":502212,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","volume":"530 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-12-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31734/architecture2023.24.101","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Після того як людина перейшла з кочового способу життя на осілий, збиральництво і вирощування сільськогосподарських рослин, а також одомашнених свійських тварин, стало основним способом роздобути собі їжу. З’явилися перші постійні поселення, а відтак – і перші господарства з вирощування рослин та свійських тварин. Спершу вони мали цілковито особистий характер, тобто це були господарства, на яких працювали лише члени сім’ї або родини. Пізніше, коли господарство розросталось, господарі почали залучати до роботи в ньому сторонніх, тобто стали використовувати найману та рабську працю. Це зумовило розвиток фермерського господарства у світі. Поступово, з розвитком світового суспільства, із скасуванням кріпацтва та рабства, робота на великих фермерських господарствах стала повністю найманою. Малі ж господарства зберегли свою «родинну» структуру. Враховуючи соціально-економічну і культурно-побутову специфіку структури побудови життя і праці в сільських населених пунктах, варто зауважити, що сімейні фермерські господарства будь-якого спрямування мають значну перевагу в наданні відповідного обслуговування їх, функціонуванні й дотриманні належних нормативів, оскільки мала потужність виробництва дає змогу більше зосередитись на якості продукції, яку випускатиме господарство. Досліджено та вивчено великі фермерські господарства, розраховані на 50 і більше голів худоби, які вимагають для свого належного функціонування великої території для ведення господарської діяльності, а саме випасу худоби, вирощення та зберігання кормів для неї, тощо. Встановлено, що, відповідно, малі фермерські господарства не мають потреби у значно великій території та повній номенклатурі споруд і будівель, які проєктуються на ділянках великих фермерських господарств. Запропоновано розробляти плани малих фермерських господарств, задля підвищення конкурентоспроможності таких господарств на продуктовому ринку, а також для підвищення рівня власного сільськогосподарського виробництва у країні.