Метод незакінчених речень в міждисциплінарному дослідженні соціально-демографічних та лінгвокультурних особливостей засуджених за колабораційну діяльність

Abstract

Мета. Розгляд специфіки застосування методу незакінчених речень в міждисциплінарному дослідженні соціально-демографічних та лінгвокультурних особливостей на прикладі з’ясування особистісних чинників колабораціонізму. Методики дослідження. Концепт дослідження розроблено та реалізовано на основі системного розуміння поведінки як складної та багаторівневої взаємодії суб’єкта із середовищем. А саме, використано теоретичні положення структурно-онтологічної методології соціальних, гуманітарних та поведінкових наук. На вказаних засадах розроблено опитувальник “Особливості мого світогляду”, до якого окрім традиційних соціологічних критеріїв включено запитання щодо поведінкових звичок та різноманітних світоглядних особливості респондентів. Окремим блоком в опитувальник інтегровано десять стемів незакінчених речень. Дослідженням охоплено дві групи – експериментальна (58 суб’єктів пробації, засуджених за колабораційну діяльність) та контрольна (388 працівників уповноважених органів та підрозділів з питань пробації). Результати. Узагальнений соціально-демографічний профіль колаборанта поряд з низьким рівнем достатку і освіти, включає проблемне здоров’я та тенденцію нехтувати спортом і фізичною культурою. Поєднання перелічених чинників експериментальної групи є ознакою тенденції щодо більш низького рівня соціального благополуччя порівняно із характеристиками контрольної групи. У колаборантів виявлено тенденцію щодо психологічного дистанціювання від національно-культурного простору України. Ця особливість була ретельно досліджена за допомогою використання методу незакінчених речень, п’ять з яких виявили суттєві статистично значущі відмінності в досліджуваних групах. Висновки. Метод незакінчених дозволяє суттєво поглибити розуміння та конкретизувати гіпотези, зроблені за допомогою інших методів. Зокрема,  соціально-демографічний індикатор психологічного дистанціювання колаборантів від соціуму пояснюється світоглядними відмінностями досліджуваних – ціннісний егоцентризм колаборантів та, як наслідок, брак соціально-відповідальної взаємодії з суспільством. Соціальна реабілітація повинна передбачати поглиблення ступеню соціальної залученості колаборантів, яка здебільшого обмежується близько-родинним колом. Більшість досліджених колаборантів не виявили концепту «омріяного майбутнього». Образ прийдешнього, як правило, зводиться до вузького егоцентричного змісту у вигляді простого покращення поточної соціально-побутової ситуації людини. Більшість колаборантів є носіями світоглядної ідеї щодо соціальної лояльності. Однак, ця ідея не трансформується в патріотичну проукраїнську позицію через відсутність у колаборантів суспільної залученості в результаті ціннісного інфантилізму. Отже основні напрямки соціальної реабілітації пов’язані з ціннісною диференціацією колаборантів, а також розвитком в них емоційного інтелекту.