{"title":"МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ","authors":"Світлана Грищенко","doi":"10.58407/didactics.24.1.6","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті обґрунтовано, що традиційними методами викладання під час вивчення соціально-педагогічних дисциплін є такі: розповідь; бесіда; інструктаж; обговорення; ілюстрація; демонстрація; спостереження; гра; ділова, імітаційна, рольова гра; портфоліо та інноваційні методи викладання. Висвітлено, що серед сучасних інноваційних методів викладання є такі: перехресне викладання; викладання через аргументацію; випадкове викладання; контекстне викладання; обчислювальне мислення; викладання займаючись наукою; втілене викладання. Доведено, що методи викладання соціально-педагогічних дисциплін мають відповідати характеристиці методів соціально-педагогічної роботи: педагогічних, соціологічних, психологічних, які забезпечують зняття психологічного навантаження. Констатовано, що до інтерактивних методів викладання соціально-педагогічних дисциплін відносимо: метод проблемного викладу; презентації; дискусії; кейс-стаді; роботу в групах; метод мозкового штурму; метод критичного мислення; ділові ігри; рольові ігри.\nМета статті – проаналізувати традиційні та інноваційні методи викладання соціально-педагогічних дисциплін в закладах вищої освіти.\nВисновки. Сьогодні існують обмеження, трудності, перешкоди, з якими зустрічаються заклади вищої освіти та викладачі. Освітянське середовище об’єднує усіх викладачів бажаючих змінюватись, мотивує освітянські колективи у таких напрямах розвитку: професійно навчатись і розвиватись; удосконалюватись, а не конкурувати; не тільки притримуватись традиційних методів, а використовувати нові технології викладання; змінювати стереотипи мислення, враховуючи потреби нового покоління здобувачів вищої освіти; практикуватись на ситуаціях з реального життя соціуму, а не дотримуватись усталених прикладів; «і свого навчатись, і чужого не цуратись»; шукати підтримку стейкхолдерів; демонструвати інтелектуальну гнучкість, а не інтелектуальну зверхність; вивчати зарубіжні методи та методики викладання у вищій школі.","PeriodicalId":507497,"journal":{"name":"Дидактика","volume":" 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-04-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Дидактика","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.58407/didactics.24.1.6","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті обґрунтовано, що традиційними методами викладання під час вивчення соціально-педагогічних дисциплін є такі: розповідь; бесіда; інструктаж; обговорення; ілюстрація; демонстрація; спостереження; гра; ділова, імітаційна, рольова гра; портфоліо та інноваційні методи викладання. Висвітлено, що серед сучасних інноваційних методів викладання є такі: перехресне викладання; викладання через аргументацію; випадкове викладання; контекстне викладання; обчислювальне мислення; викладання займаючись наукою; втілене викладання. Доведено, що методи викладання соціально-педагогічних дисциплін мають відповідати характеристиці методів соціально-педагогічної роботи: педагогічних, соціологічних, психологічних, які забезпечують зняття психологічного навантаження. Констатовано, що до інтерактивних методів викладання соціально-педагогічних дисциплін відносимо: метод проблемного викладу; презентації; дискусії; кейс-стаді; роботу в групах; метод мозкового штурму; метод критичного мислення; ділові ігри; рольові ігри.
Мета статті – проаналізувати традиційні та інноваційні методи викладання соціально-педагогічних дисциплін в закладах вищої освіти.
Висновки. Сьогодні існують обмеження, трудності, перешкоди, з якими зустрічаються заклади вищої освіти та викладачі. Освітянське середовище об’єднує усіх викладачів бажаючих змінюватись, мотивує освітянські колективи у таких напрямах розвитку: професійно навчатись і розвиватись; удосконалюватись, а не конкурувати; не тільки притримуватись традиційних методів, а використовувати нові технології викладання; змінювати стереотипи мислення, враховуючи потреби нового покоління здобувачів вищої освіти; практикуватись на ситуаціях з реального життя соціуму, а не дотримуватись усталених прикладів; «і свого навчатись, і чужого не цуратись»; шукати підтримку стейкхолдерів; демонструвати інтелектуальну гнучкість, а не інтелектуальну зверхність; вивчати зарубіжні методи та методики викладання у вищій школі.