ДЖИДДУ КРІШНАМУРТІ: “МИСЛЕННЯ БЕЗ ДУМАННЯ”, ОСЯЯННЯ ТА ҐРУНТ

Abstract

Автор статті досліджує філософську спадщину відомого індусько-англійсько-американського мандрованого проповідника, духовного вчителя, Джидду Крішнамурті. У ній розглядається його підхід до мислення та розуму, а також їхнє відношення до фундаментальної реальності, яку він називає ґрунтом. Цей підхід порівнюється з європейським новочасним проєктом раціональності, створеного раціоналістами та психологами-емпіриками. Відтак, у підсумку автор висновує, що Джидду Крішнамурті створив власну концепцію розумності, заснованої на осяянні, а сама осяйна розумність має гносеологічний, епістемологічний та онтологічний статус. Гносеологічний статус осяйної розумності полягає у безпосередньому сприйнятті фундаментальної реальності; епістемологічний статус – у наданні людині доступу до гнозису про таку реальність; онтологічний статус полягає у тому, що лише осяйна розумність може досягнути того, що лежить в основі дуальної та суперечливої видимості, а саме: єдиного, цілісного, нечасового та непросторового ґрунту.