{"title":"ТВОРЧІ ПОШУКИ КИТАЙСЬКИХ ЖИВОПИСЦІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: У ГУАНЬЧЖУН, ЧЖУ ДЕЦЮНЬ, ЗАО ВУ-КІ","authors":"Ц. Чжу","doi":"10.30857/2617-0272.2023.2.20","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета статті полягає у висвітленні принципів поєднання підходів і прийомів систем західного та китайського живопису на прикладі творчості митців другої половини ХХ ст. -- У Гуаньчжуна, Чжу Децюня і Зао Ву-Кі. \nМетодологія дослідження зумовлена специфікою матеріалу та поставлених завдань. Автором застосовано бібліографічний метод дослідження, а також прийоми та методи порівняльного, формального, образно-стилістичного аналізів. \nРезультати. У статті охарактеризовано особливості культурно-політичних процесів у Китаї ХХ ст., окреслено основні напрями та сутність дискусій щодо шляхів розвитку суспільства та задач мистецтва, показано їх вплив на формування концепції естетичного виховання. Встановлено, що серед живописців, які найбільш послідовно опановували західний живопис і отримали визнання як у Китаї так і за кордоном – представники т. зв. «паризької школи» У Гуаньчжун, Чжу Децюнь і Зао Ву-Кі. Проаналізовані біографічні та візуальні матеріали; показано, що формування вказаних художників як митців та їх творча діяльність відбувалися на тлі карколомних подій ХХ ст. і багато в чому ними визначалися. На підставі аналізу живописних творів У Гуаньчжун, Чжу Децюнь і Зао Ву-Кі висвітлено основні підходи в опануванні європейською системою живопису, шляхи творчої інтерпретації китайської традиції та здобутки. \nНаукова новизна. Зібрано, систематизовано та визначено репрезентативні твори трьох митців, здійснено їх формальний та образно-стилістичний аналіз. \nПрактична значущість результатів дослідження полягає у можливості їх використання в педагогічній роботі при розробці програм та методичних матеріалів курсів мистецтвознавчого циклу та у практичній роботі живописців.","PeriodicalId":40169,"journal":{"name":"Journal of Visual Art and Design","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.1000,"publicationDate":"2023-08-10","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Journal of Visual Art and Design","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.30857/2617-0272.2023.2.20","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"0","JCRName":"ART","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Мета статті полягає у висвітленні принципів поєднання підходів і прийомів систем західного та китайського живопису на прикладі творчості митців другої половини ХХ ст. -- У Гуаньчжуна, Чжу Децюня і Зао Ву-Кі.
Методологія дослідження зумовлена специфікою матеріалу та поставлених завдань. Автором застосовано бібліографічний метод дослідження, а також прийоми та методи порівняльного, формального, образно-стилістичного аналізів.
Результати. У статті охарактеризовано особливості культурно-політичних процесів у Китаї ХХ ст., окреслено основні напрями та сутність дискусій щодо шляхів розвитку суспільства та задач мистецтва, показано їх вплив на формування концепції естетичного виховання. Встановлено, що серед живописців, які найбільш послідовно опановували західний живопис і отримали визнання як у Китаї так і за кордоном – представники т. зв. «паризької школи» У Гуаньчжун, Чжу Децюнь і Зао Ву-Кі. Проаналізовані біографічні та візуальні матеріали; показано, що формування вказаних художників як митців та їх творча діяльність відбувалися на тлі карколомних подій ХХ ст. і багато в чому ними визначалися. На підставі аналізу живописних творів У Гуаньчжун, Чжу Децюнь і Зао Ву-Кі висвітлено основні підходи в опануванні європейською системою живопису, шляхи творчої інтерпретації китайської традиції та здобутки.
Наукова новизна. Зібрано, систематизовано та визначено репрезентативні твори трьох митців, здійснено їх формальний та образно-стилістичний аналіз.
Практична значущість результатів дослідження полягає у можливості їх використання в педагогічній роботі при розробці програм та методичних матеріалів курсів мистецтвознавчого циклу та у практичній роботі живописців.