Змістові індикатори особистісної спрямованості у персональних наративах підлітків із депривацією вербального розвитку

Abstract

Вступ. У статті представлено результати дослідження персональних наративів підлітків, які мають порушення слуху і зору, а також їх однолітків без відповідних порушень. Мета даної роботи полягала в аналізі змістових індикаторів персональних наративів підлітків із депривацією вербального розвитку. В ході теоретичного пошукування було систематизовано підходи до розуміння онтогенезу та дизонтогенезу становлення особистості; проаналізовано результати попередніх досліджень мовної свідомості та мовленнєвої поведінки підлітків, становлення яких відбувається в умовах вербальної депривації; узагальнено теоретичні напрацювання, щодо ролі текстуальної взаємодії в процесі формування особистісної спрямованості. Методи. В якості методів емпіричного дослідження використано наративний аналіз персональних текстів респондентів із застосуванням процедур обґрунтованої теорії. Статистична обробка отриманих даних здійснювалась за допомогою U-критерію Мана-Уїтні. Результати. В результаті емпіричного дослідження було визначено низку особливостей, характерних для кожної з трьох груп респондентів (ті, які мають порушення слуху, ті, які мають порушення зору та ті, які не мають порушень у роботі аналізаторів). Порівняльний аналіз отриманих даних дозволив констатувати однорідність персональних наративів підлітків з порушеннями зору та без жодних порушень і принципову відмінність текстів, створених досліджуваними, які мають порушення слуху, а відповідно живуть в умовах вербальної депривації. Висновки. На основі даних, отриманих в результаті емпіричного дослідження було проаналізовано значення вербальної депривації в процесі особистісного становлення підлітків. Доведено, що підліткам, чиє особистісне становлення відбувається в умовах депривації вербального розвитку притаманні специфічні форми особистісної спрямованості. Особистісна спрямованість визначає специфіку сприймання навколишнього світу, самоусвідомлення та накопичення власного життєвого досвіду, що і знаходить відображення у персональних наративах. Специфічність відображеної у наративах спрямованості підлітків, які мають порушення слуху та її відмінність від спрямованості осіб, які мають порушення зору, свідчить про те, що саме вербальна депривація (а не функціональний дизонтогенез загалом) визначає особливості формування особистісної спрямованості. Перспективи подальших досліджень цієї тематики вбачаємо у детальному вивченні лінгвістичних, стилістичних та семантичних аспектів мовленнєвої поведінки осіб, розвиток яких перебігає в умовах вербальної депривації.