Психолінгвістична структура стигмальних висловлювань про осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень

Abstract

Вступ. Стаття присвячена дослідженню психолінгвістичної структури стигмальних висловлювань про осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень (ІВІП). Мета. Теоретично та емпірично дослідити специфіку стигмальних висловлювань суб’єктів з інтелектуальною нормою щодо соціальної спільноти людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень. Методи. Використовувались методи вербального асоціативного експерименту, семантичного диференціала. Результати. У дослідженні зафіксовано високу словотвірну продуктивність інвектив, пов’язаних із концептуальною сферою розумової недостатності. Крім стереотипізації, виявлено тенденцію до нормативізації вживання інвективної лексики щодо осіб з ІВІП, яка стає поширеним штампом мовної свідомості. Обидва факти свідчать про обмеженість мовленнєвого досвіду широкого загалу в номінації зазначеної групи, яка суттєво підкріплює суспільну стигматизацію останньої. Доведено, що типові висловлювання про осіб з ІВІП є переважно проявом психічного захисту інтелектуально збережених суб’єктів від людей із психічними особливостями, який чинить негативний стигмувальний вплив на цю соціальну групу. Внутрішньо-психологічним механізмом породження стигмальних висловлювань стосовно осіб з ІВІП є механізм зсуву значення на смисл – підведення особистісного смислу під поширене значення.  Емпірично експліковані захисно-негативістські, рефлексивні, ілюзорно-міфологічні, захисно-терапевтичні та субстантивно-метафоричні асоціації, а також психосемантичні фактори, що передбачають необхідність захисту від спільноти людей з ІВІП та відображають можливість загрози від її представників – вказують на інактивну, латентну форму фіксації ставлення до цієї групи. Будучи актуалізованою, ця форма ставлення набуває відкритого характеру, вивільняючи негативний потенціал реагування. З огляду на це стигмальну риторику нормотипових членів суспільства щодо осіб з ІВІП можемо кваліфікувати не лише як спосіб психічного захисту, але як словесну агресію в рамках конфліктогенної мовленнєвої поведінки за інвективною її стратегією.