КАМЕРНО-АНСАМБЛЕВА КУЛЬТУРА ЯК ФЕНОМЕН МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті розглядається взаємодія музикантів у колективі, їх особливості спілкування та взаєморозуміння у виконавському процесі. Шляхом формування спільної ідентичності та цілей, для успішної діяльності ансамблю підкреслюється значення формування естетичної екосистеми та взаємодії учасників в ансамблі як ключових елементів виступу. Запропоновано розглянути ансамбль як команду, де співпраця є визначальним аспектом. Успішні команди формують єдиний організм, де кожен учасник відчуває впевненість в інших та працює для досягнення спільної мети. Завдяки об'єднанню індивідуальностей учасників ансамблю, використовуючи внутрішні сигнали та мотиваційні фактори, відбувається кристалізація ансамблевого «Я». У статті розглядається дефініція ансамблевої «Я-концепції», де учасники ансамблю діють як єдиний організм з єдиною інтенцією та абсолютним взаєморозумінням. Сформованість даної  концепції стимулює підвищити якість співпраці та досягнути спільних цілей в камерному ансамблі.