ПЕЙЗАЖ ТА ЙОГО ХУДОЖНЄ ОФОРМЛЕННЯ У ДРАМІ-ФЕЄРІЇ «ЛІСОВА ПІСНЯ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Спираючись на роботи науковців, у статті теоретично розглянуто літературознавчу категорію «пейзаж»  та  досліджено естетичні функції і форми реалізації пейзажу у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Зокрема доведено, що у творі  пейзажні картини, які майорять найніжнішими відтінками кольорів, ароматів, запахів, насичують особливою ідейно-художньою змістовністю розлогі  ремарки, які вражають своєю психологічною вмотивованістю. Пейзажні малюнки в ремарках перебувають у повній гармонії як із зовнішніми подіями, що розгортаються слідом за ними у тексті драми, так і внутрішнім станом персонажів. Вони повністю відтворюють зміни в природі і людській душі. Мова героїв «Лісової пісні» також насичена пейзажними мотивами. Природа, як у фольклорних текстах, одухотворена, жива, розфарбована у різноманітну кольорову і звукову гаму. Використавши в назві п`єси природну лексему «лісова», Леся Українка, є припущення вважати, не тільки прагнула показати величність і красу природи, але й мудрість і вічність її законів, таїни яких спонукатимуть людство до пошуків духовної гармонії і внутрішньої свободи, свободи духу та творчості.