{"title":"Формування соціальної компетентності як загальний показник розвитку особистості","authors":"Юлія Шевченко","doi":"10.33189/ectu.v107i3.117","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Стаття розкриває можливості формування соціальної компетентності молодших школярів. Роз-кривається і характеризується поняття «соціальна компетентність», його компонентний і рівне-вий склад. Представлені способи формування соціальної компетентності молодших школярів унавчальній і виховній діяльності. Проаналізовано результати вивчення соціальної компетентностімолодших школярів. Автор статті зазначає, що однією з вимог нових державних освітніх стандартівпочаткової загальної освіти до особистісних результатів засвоєння основної освітньої програми ви-ступає формування навичок конструктивної соціальної взаємодії з однолітками та оточуючими, го-товність вибудовувати свою поведінку відповідно до загальноприйнятих норм і правил, самостійнопрацювати і відповідати за власні вчинки, розвинути соціальну компетентність.Несформованість навички спілкування в дитинстві негативно впливає на подальшу соціалізаціюдорослої людини. На сучасному етапі суспільства виявлена тенденція зростання негативних і де-структивних явищ серед молоді (жорстокість, підвищена агресивність, відчуженість), які маютьсвої витоки в дошкільному дитинстві. Актуальна для дослідження позиція ряду вчених: говоритипро компетентність до досягнення певного віку, що є недостатньо коректним у смисловому пла-ні, оскільки можливість самостійно взаємодіяти з досить широким соціальним оточенням, стаючипевною мірою суб’єктом саморозвитку, з’являється не раніше, ніж у підлітковий період. Тому сто-совно до молодшого шкільного віку правомірно говорити про набуття необхідно-достатньої со-ціальної компетентності. Упровадження компетентнісного підходу в практику шкільної освіти вияв-ляє протиріччя між сучасними завданнями навчання і виховання дітей і реальними можливостямиїх якісної реалізації. Труднощі практичної діяльності, емоційного опосередкування, соціального на-слідування, міжособистісної взаємодії, що виникають у дітей старшого дошкільного віку, обумов-люють особливу актуальність проблеми формування соціальної компетентності школярів.У статті розглядається поняття соціально-психологічної компетентності як найважливішого пси-хологічного компоненту культури і комунікації молодшого школяра, який вивчався вітчизнянимипсихологами. А також розкривається проблема соціалізації в колективі і шляхи фахової допомогидітям у соціальній адаптації.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"466 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Особлива дитина: навчання і виховання","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.33189/ectu.v107i3.117","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Стаття розкриває можливості формування соціальної компетентності молодших школярів. Роз-кривається і характеризується поняття «соціальна компетентність», його компонентний і рівне-вий склад. Представлені способи формування соціальної компетентності молодших школярів унавчальній і виховній діяльності. Проаналізовано результати вивчення соціальної компетентностімолодших школярів. Автор статті зазначає, що однією з вимог нових державних освітніх стандартівпочаткової загальної освіти до особистісних результатів засвоєння основної освітньої програми ви-ступає формування навичок конструктивної соціальної взаємодії з однолітками та оточуючими, го-товність вибудовувати свою поведінку відповідно до загальноприйнятих норм і правил, самостійнопрацювати і відповідати за власні вчинки, розвинути соціальну компетентність.Несформованість навички спілкування в дитинстві негативно впливає на подальшу соціалізаціюдорослої людини. На сучасному етапі суспільства виявлена тенденція зростання негативних і де-структивних явищ серед молоді (жорстокість, підвищена агресивність, відчуженість), які маютьсвої витоки в дошкільному дитинстві. Актуальна для дослідження позиція ряду вчених: говоритипро компетентність до досягнення певного віку, що є недостатньо коректним у смисловому пла-ні, оскільки можливість самостійно взаємодіяти з досить широким соціальним оточенням, стаючипевною мірою суб’єктом саморозвитку, з’являється не раніше, ніж у підлітковий період. Тому сто-совно до молодшого шкільного віку правомірно говорити про набуття необхідно-достатньої со-ціальної компетентності. Упровадження компетентнісного підходу в практику шкільної освіти вияв-ляє протиріччя між сучасними завданнями навчання і виховання дітей і реальними можливостямиїх якісної реалізації. Труднощі практичної діяльності, емоційного опосередкування, соціального на-слідування, міжособистісної взаємодії, що виникають у дітей старшого дошкільного віку, обумов-люють особливу актуальність проблеми формування соціальної компетентності школярів.У статті розглядається поняття соціально-психологічної компетентності як найважливішого пси-хологічного компоненту культури і комунікації молодшого школяра, який вивчався вітчизнянимипсихологами. А також розкривається проблема соціалізації в колективі і шляхи фахової допомогидітям у соціальній адаптації.