Pub Date : 2024-07-02DOI: 10.33189/ectu.v114i2.175
Олег Хотенюк
У статті зроблено спробу розглянути питання складових управлінської діяльності керівника закладу освіти з інклюзивним навчанням. Проаналізовано науково-методичну літературу з питання інклюзивної компетентності, яку науковці розглядають як важливу складову професійної компетентності. Констатовано, що в основі інклюзивної компетентності керівника закладу освіти лежать його здатність організовувати, підтримувати та розвивати інклюзивне освітнє середовище. Представлено результати анкетування керівників закладів освіти щодо готовності запроваджувати інклюзивне навчання в закладах загальної середньої освіти. Водночас аналіз наукових публікацій, що містять питання теорії та практики діяльності закладів освіти з інклюзивним навчанням, дав можливість виявити, що питання інклюзивної компетентності керівників закладів освіти є недостатньо вивченим та таким, що потребує ґрунтовного та глибокого дослідження.
{"title":"ІНКЛЮЗИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ З ІНКЛЮЗИВНИМ НАВЧАННЯМ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ЙОГО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"Олег Хотенюк","doi":"10.33189/ectu.v114i2.175","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v114i2.175","url":null,"abstract":"У статті зроблено спробу розглянути питання складових управлінської діяльності керівника закладу освіти з інклюзивним навчанням. Проаналізовано науково-методичну літературу з питання інклюзивної компетентності, яку науковці розглядають як важливу складову професійної компетентності. \u0000Констатовано, що в основі інклюзивної компетентності керівника закладу освіти лежать його здатність організовувати, підтримувати та розвивати інклюзивне освітнє середовище. \u0000Представлено результати анкетування керівників закладів освіти щодо готовності запроваджувати інклюзивне навчання в закладах загальної середньої освіти. \u0000Водночас аналіз наукових публікацій, що містять питання теорії та практики діяльності закладів освіти з інклюзивним навчанням, дав можливість виявити, що питання інклюзивної компетентності керівників закладів освіти є недостатньо вивченим та таким, що потребує ґрунтовного та глибокого дослідження.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"49 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141838165","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-02DOI: 10.33189/ectu.v114i2.180
Лідія Рапіна
Багато років ім’я талановитого практика, блискучого теоретика, умілого організатора освіти, розробника оригінального методу навчання дітей з втратою зору і слуху, автора багатьох наукових праць та ряду винаходів з сурдо- і тифлотехніки Івана Соколянського було викреслено з історії української спеціальної педагогіки. Сьогодні сучасна теорія та практика роботи зі сліпоглухонімими дітьми по-новому відкриває для себе цю велику людину складної долі, спираючись на роботи і досягнення видатного українського вченого світового рівня.
{"title":"ІВАН СОКОЛЯНСЬКИЙ – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ, ЗАСНОВНИК ШКОЛИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТИФЛОСУРДОПЕДАГОГІКИ ДО 135-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ","authors":"Лідія Рапіна","doi":"10.33189/ectu.v114i2.180","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v114i2.180","url":null,"abstract":"Багато років ім’я талановитого практика, блискучого теоретика, умілого організатора освіти, розробника оригінального методу навчання дітей з втратою зору і слуху, автора багатьох наукових праць та ряду винаходів з сурдо- і тифлотехніки Івана Соколянського було викреслено з історії української спеціальної педагогіки. Сьогодні сучасна теорія та практика роботи зі сліпоглухонімими дітьми по-новому відкриває для себе цю велику людину складної долі, спираючись на роботи і досягнення видатного українського вченого світового рівня.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"49 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141838167","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-02DOI: 10.33189/ectu.v114i2.177
Тетяна Скакодуб, Ганна Блеч
Статтю присвячено аналізу проблеми формування екологічної компетентності школярів з порушеннями інтелектуального розвитку. Зазначено, що формування екологічної компетентності є одним із ключових завдань для розвитку екологічно культурної особистості, формування природоохоронної діяльності підростаючого покоління. Розглянуто компетентнісний підхід у навчанні учнів з порушеннями інтелектуального розвитку як головний компонент сучасної освіти. Визначено, що екологічна компетентність – це сукупність знань, умінь і навичок, спрямованих на охорону природи. Проаналізовано складові екологічної компетентності. Зазначено, що екологічна компетентність є складовою екологічної культури людини.
{"title":"ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ","authors":"Тетяна Скакодуб, Ганна Блеч","doi":"10.33189/ectu.v114i2.177","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v114i2.177","url":null,"abstract":"Статтю присвячено аналізу проблеми формування екологічної компетентності школярів з порушеннями інтелектуального розвитку. Зазначено, що формування екологічної компетентності є одним із ключових завдань для розвитку екологічно культурної особистості, формування природоохоронної діяльності підростаючого покоління. Розглянуто компетентнісний підхід у навчанні учнів з порушеннями інтелектуального розвитку як головний компонент сучасної освіти. Визначено, що екологічна компетентність – це сукупність знань, умінь і навичок, спрямованих на охорону природи. Проаналізовано складові екологічної компетентності. Зазначено, що екологічна компетентність є складовою екологічної культури людини.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"32 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141838264","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-02DOI: 10.33189/ectu.v114i2.179
О. М. Друганова, Вікторія Коваленко, Наталія Сінопальнікова
Одним із пріоритетних завдань сучасної логопедії є підготовка компетентних, висококваліфікованих учителів-логопедів для роботи з дітьми з функціональними мовленнєвими освітніми труднощами у міждисциплінарному контексті. У статті розглядаються питання підготовки майбутніх учителів-логопедів до професійної діяльності із застосуванням технології навчання через дослідження в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Мета дослідження – проаналізувати й узагальнити досвід реалізації навчання через дослідження у процесі підготовки майбутніх учителів-логопедів у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Навчання через дослідження сприяє не лише поглибленню теоретичних знань, а й розвитку критичного мислення, практичних навичок, творчої самостійності та професійної компетентності. Одним із шляхів реалізації обраного наукового підходу є технологія «прямого впливу», що передбачає залучення здобувачів до науково-дослідної діяльності в межах студентських наукових гуртків, конференцій, Сковорода-Хабу, олімпіад, тижнів науки, проведення виїзних занять на базі університетських кафедр, впровадження програм внутрішньої та міжнародної академічної мобільності тощо. Технологія «опосередкованого впливу» передбачає осучаснення психодидактичного компонента університетського освітнього середовища, зміну структури вивчення навчальних дисциплін, посилення медико-біологічної складової підготовки, широке застосування інтерактивних методів навчання, впровадження індивідуальних проєктів, оновлення змістового наповнення освітніх компонентів, залучення до освітнього процесу професіоналів-практиків та провідних науковців з інших закладів вищої освіти у формі гостьових лекцій, круглих столів. Важливо забезпечити інтеграцію наукових досліджень в освітній процес, розвиток дослідницьких навичок здобувачів, використання сучасних технологій та дотримання етичних стандартів.
{"title":"НАВЧАННЯ ЧЕРЕЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ОСНОВА ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА: НА ПРИКЛАДІ ДОСВІДУ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ В ХАРКІВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПЕДАГОГІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ","authors":"О. М. Друганова, Вікторія Коваленко, Наталія Сінопальнікова","doi":"10.33189/ectu.v114i2.179","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v114i2.179","url":null,"abstract":"Одним із пріоритетних завдань сучасної логопедії є підготовка компетентних, висококваліфікованих учителів-логопедів для роботи з дітьми з функціональними мовленнєвими освітніми труднощами у міждисциплінарному контексті. У статті розглядаються питання підготовки майбутніх учителів-логопедів до професійної діяльності із застосуванням технології навчання через дослідження в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. \u0000Мета дослідження – проаналізувати й узагальнити досвід реалізації навчання через дослідження у процесі підготовки майбутніх учителів-логопедів у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. \u0000Навчання через дослідження сприяє не лише поглибленню теоретичних знань, а й розвитку критичного мислення, практичних навичок, творчої самостійності та професійної компетентності. Одним із шляхів реалізації обраного наукового підходу є технологія «прямого впливу», що передбачає залучення здобувачів до науково-дослідної діяльності в межах студентських наукових гуртків, конференцій, Сковорода-Хабу, олімпіад, тижнів науки, проведення виїзних занять на базі університетських кафедр, впровадження програм внутрішньої та міжнародної академічної мобільності тощо. Технологія «опосередкованого впливу» передбачає осучаснення психодидактичного компонента університетського освітнього середовища, зміну структури вивчення навчальних дисциплін, посилення медико-біологічної складової підготовки, широке застосування інтерактивних методів навчання, впровадження індивідуальних проєктів, оновлення змістового наповнення освітніх компонентів, залучення до освітнього процесу професіоналів-практиків та провідних науковців з інших закладів вищої освіти у формі гостьових лекцій, круглих столів. Важливо забезпечити інтеграцію наукових досліджень в освітній процес, розвиток дослідницьких навичок здобувачів, використання сучасних технологій та дотримання етичних стандартів.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"50 22","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141838016","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-02DOI: 10.33189/ectu.v114i2.172
Павло Сушко, Л.І. Прохоренко
У статті обґрунтовано, що в умовах війни в Україні виникли серйозні виклики в системі освіти осіб з особливими освітніми потребами. Інклюзивно-ресурсні центри, які спеціалізуються на підтримці осіб з особливими потребами та інших вразливих груп громадян, відіграють критичну роль у забезпеченні доступу до якісної освіти, ресурсів та підтримки, особливо під час військових дій. Дослідження роботи інклюзивно-ресурсних центрів в умовах війни в Україні дало змогу виявити потреби цих центрів, виклики, з якими вони зіштовхуються, а також сформувати шляхи покращення їхньої діяльності. Розкрито мету створення таких установ та завдання, які вони покликані вирішувати. З’ясовано наявний стан діяльності мережі інклюзивно-ресурсних центрів в Україні. За даними опитування, виявлено низку проблем в діяльності ІРЦ, зокрема: неузгодженість нормативно-правових актів, які регулюють діяльність ІРЦ; перевантаження наявного ресурсу ІРЦ, зокрема кадрового (брак фахівців; фахівці, які залишилися, виконують роботу, що охоплює всю сферу послуг для населення (іноді це один чи два фахівці); складність у виконанні комплексної оцінки і супровід внутрішньо переміщених дітей з особливими освітніми потребами та підтримку їх батьків (кількість ВПО значно більша, ніж в інших, що впливає на спроможність ІРЦ та часто потребує розширення їх мережі); брак фінансування (розподіл коштів субвенцій та місцевого бюджету між ІРЦ залежить від рішень громади, тому в різних громадах різна фінансова підтримка ІРЦ) тощо. Доведено, що мережа інклюзивно-ресурсних центрів продовжує розвиватися задля доступності послуг, які вони надають дітям і їхнім родинам. Проаналізовано інноваційні сервіси та онлайн-ресурси надання відповідних послуг та наголошено на потребі їх вдосконалення. У висновку зроблено припущення, що отримані дані дослідження можуть сприяти розробленню політик та програм, спрямованих на підтримку інклюзивності та соціальної справедливості в умовах війни.
{"title":"АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ","authors":"Павло Сушко, Л.І. Прохоренко","doi":"10.33189/ectu.v114i2.172","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v114i2.172","url":null,"abstract":"У статті обґрунтовано, що в умовах війни в Україні виникли серйозні виклики в системі освіти осіб з особливими освітніми потребами. Інклюзивно-ресурсні центри, які спеціалізуються на підтримці осіб з особливими потребами та інших вразливих груп громадян, відіграють критичну роль у забезпеченні доступу до якісної освіти, ресурсів та підтримки, особливо під час військових дій. \u0000Дослідження роботи інклюзивно-ресурсних центрів в умовах війни в Україні дало змогу виявити потреби цих центрів, виклики, з якими вони зіштовхуються, а також сформувати шляхи покращення їхньої діяльності. Розкрито мету створення таких установ та завдання, які вони покликані вирішувати. З’ясовано наявний стан діяльності мережі інклюзивно-ресурсних центрів в Україні. За даними опитування, виявлено низку проблем в діяльності ІРЦ, зокрема: неузгодженість нормативно-правових актів, які регулюють діяльність ІРЦ; перевантаження наявного ресурсу ІРЦ, зокрема кадрового (брак фахівців; фахівці, які залишилися, виконують роботу, що охоплює всю сферу послуг для населення (іноді це один чи два фахівці); складність у виконанні комплексної оцінки і супровід внутрішньо переміщених дітей з особливими освітніми потребами та підтримку їх батьків (кількість ВПО значно більша, ніж в інших, що впливає на спроможність ІРЦ та часто потребує розширення їх мережі); брак фінансування (розподіл коштів субвенцій та місцевого бюджету між ІРЦ залежить від рішень громади, тому в різних громадах різна фінансова підтримка ІРЦ) тощо. Доведено, що мережа інклюзивно-ресурсних центрів продовжує розвиватися задля доступності послуг, які вони надають дітям і їхнім родинам. Проаналізовано інноваційні сервіси та онлайн-ресурси надання відповідних послуг та наголошено на потребі їх вдосконалення. \u0000У висновку зроблено припущення, що отримані дані дослідження можуть сприяти розробленню політик та програм, спрямованих на підтримку інклюзивності та соціальної справедливості в умовах війни.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"28 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141838497","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-02DOI: 10.33189/ectu.v114i2.174
Євгенія Линдіна
Статтю присвячено аналізу внеску окремих видатних українських логопедів у розвиток спеціальної педагогіки та логопедії, з акцентом на історичний розвиток та сучасне застосування їхніх доробків. Мета статті: дослідити та висвітлити внесок видатних українських логопедів у розвиток спеціальної педагогіки та логопедії. У статті акцентується увага на аналізі історичної еволюції методик та підходів, які були розроблені цими науковцями, та їхньої релевантності й застосування у сучасних умовах спеціальної освіти та логопедії. Для досягнення цілей статті було застосовано такі методи дослідження: історико-генетичний метод для простеження розвитку ідей і підходів; біографічний метод для аналізу життєвого шляху та наукових досягнень українських вчених в спеціальній освіті та логопедії зокрема; аналіз документів і літературних джерел для систематизації і узагальнення інформації; метод контент-аналізу для вивчення змісту наукових робіт і визначення ключових концепцій. Результати. Дослідження підтвердило значний внесок окремих українських науковців у спеціальну освіту та логопедію. Аналіз науково-педагогічної діяльності видатних вчених у галузі логопедії виявляє велику глибину вивчення специфічних проблем та розроблення методик, які сьогодні ефективно впроваджуються в сучасну логопедичну практику. Це підкреслює значущість історичного досвіду в сфері корекційної педагогіки та логопедії, а також його важливість у формуванні методологічних основ сучасних підходів до корекції мовленнєвих порушень. Інтеграція здобутків минулого з сучасними технологіями та теоретичними моделями відкриває нові перспективи для розвитку логопедії як науки, спрямованої на підвищення ефективності корекційних заходів і поліпшення якості життя осіб з мовленнєвими порушеннями. Висновки дослідження підкреслюють необхідність збереження та інтеграції наукової спадщини видатних логопедів у сучасну спеціальну освіту, що сприятиме підвищенню якості освітніх програм і професійної підготовки майбутніх логопедів. Результати дослідження підтверджують значущість історичного контексту в розвитку логопедії та актуалізують важливість подальших досліджень у цій сфері.
{"title":"ВНЕСОК НАУКОВЦІВ У РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ЛОГОПЕДІЇ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ","authors":"Євгенія Линдіна","doi":"10.33189/ectu.v114i2.174","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v114i2.174","url":null,"abstract":"Статтю присвячено аналізу внеску окремих видатних українських логопедів у розвиток спеціальної педагогіки та логопедії, з акцентом на історичний розвиток та сучасне застосування їхніх доробків. Мета статті: дослідити та висвітлити внесок видатних українських логопедів у розвиток спеціальної педагогіки та логопедії. У статті акцентується увага на аналізі історичної еволюції методик та підходів, які були розроблені цими науковцями, та їхньої релевантності й застосування у сучасних умовах спеціальної освіти та логопедії. Для досягнення цілей статті було застосовано такі методи дослідження: історико-генетичний метод для простеження розвитку ідей і підходів; біографічний метод для аналізу життєвого шляху та наукових досягнень українських вчених в спеціальній освіті та логопедії зокрема; аналіз документів і літературних джерел для систематизації і узагальнення інформації; метод контент-аналізу для вивчення змісту наукових робіт і визначення ключових концепцій. Результати. Дослідження підтвердило значний внесок окремих українських науковців у спеціальну освіту та логопедію. Аналіз науково-педагогічної діяльності видатних вчених у галузі логопедії виявляє велику глибину вивчення специфічних проблем та розроблення методик, які сьогодні ефективно впроваджуються в сучасну логопедичну практику. Це підкреслює значущість історичного досвіду в сфері корекційної педагогіки та логопедії, а також його важливість у формуванні методологічних основ сучасних підходів до корекції мовленнєвих порушень. Інтеграція здобутків минулого з сучасними технологіями та теоретичними моделями відкриває нові перспективи для розвитку логопедії як науки, спрямованої на підвищення ефективності корекційних заходів і поліпшення якості життя осіб з мовленнєвими порушеннями. Висновки дослідження підкреслюють необхідність збереження та інтеграції наукової спадщини видатних логопедів у сучасну спеціальну освіту, що сприятиме підвищенню якості освітніх програм і професійної підготовки майбутніх логопедів. Результати дослідження підтверджують значущість історичного контексту в розвитку логопедії та актуалізують важливість подальших досліджень у цій сфері.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"34 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141838214","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-02DOI: 10.33189/ectu.v114i2.178
Галина Воробель
Педагогічні колективи спеціальних закладів освіти в умовах викликів воєнного часу знаходить рішення, щоб навчати та підтримувати учнів, утілювати актуальні зміни в організації шкільного простору, швидкого реагувати на зміни ситуації, потреби громади тощо. В умовах війни роль спеціальних закладів в освіті дітей з порушеннями слуху, зважаючи на кадровий та матеріальний потенціал, безумовно підвищується. Розвиваються нові напрями роботи, упроваджуються актуальні методики, що зумовлює високу затребуваність таких закладів. Метою статті є висвітлення нагальних проблем організації роботи спеціальних закладів освіти для дітей з порушеннями слуху в умовах воєнного стану в Україні, презентація досвіду роботи Хмельницької спеціальної загальноосвітньої школи №33 в умовах війни. Методи дослідження: аналіз психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження; аналіз нормативно-правових документів; метод вивчення та узагальнення практичного досвіду роботи спеціальних закладів освіти для дітей з порушеннями слуху; презентація досвіду роботи Хмельницької спеціальної загальноосвітньої школи №33 в умовах війни. Окреслено важливі питання навчання дітей з порушеннями слуху в Україні, виклики, що постали через війну, що потрібно враховувати при організації навчання в умовах воєнного стану (облаштування безпечного середовища в школі, обладнання укриття, організація очного навчання, психосоціальна підтримка учнів та батьків тощо), та які переваги спеціальних закладів освіти для учнів з порушеннями слуху. Представлено питання удосконалення нормативного забезпечення освіти дітей з порушеннями слуху, міждисциплінарної співпраці фахівців, залучення батьків.
{"title":"ОСВІТА ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ В УМОВАХ ВІЙНИ (З ДОСВІДУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ №33)","authors":"Галина Воробель","doi":"10.33189/ectu.v114i2.178","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v114i2.178","url":null,"abstract":"Педагогічні колективи спеціальних закладів освіти в умовах викликів воєнного часу знаходить рішення, щоб навчати та підтримувати учнів, утілювати актуальні зміни в організації шкільного простору, швидкого реагувати на зміни ситуації, потреби громади тощо. В умовах війни роль спеціальних закладів в освіті дітей з порушеннями слуху, зважаючи на кадровий та матеріальний потенціал, безумовно підвищується. Розвиваються нові напрями роботи, упроваджуються актуальні методики, що зумовлює високу затребуваність таких закладів. Метою статті є висвітлення нагальних проблем організації роботи спеціальних закладів освіти для дітей з порушеннями слуху в умовах воєнного стану в Україні, презентація досвіду роботи Хмельницької спеціальної загальноосвітньої школи №33 в умовах війни. Методи дослідження: аналіз психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження; аналіз нормативно-правових документів; метод вивчення та узагальнення практичного досвіду роботи спеціальних закладів освіти для дітей з порушеннями слуху; презентація досвіду роботи Хмельницької спеціальної загальноосвітньої школи №33 в умовах війни. Окреслено важливі питання навчання дітей з порушеннями слуху в Україні, виклики, що постали через війну, що потрібно враховувати при організації навчання в умовах воєнного стану (облаштування безпечного середовища в школі, обладнання укриття, організація очного навчання, психосоціальна підтримка учнів та батьків тощо), та які переваги спеціальних закладів освіти для учнів з порушеннями слуху. Представлено питання удосконалення нормативного забезпечення освіти дітей з порушеннями слуху, міждисциплінарної співпраці фахівців, залучення батьків.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"25 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141838345","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-02DOI: 10.33189/ectu.v114i2.176
Олександр Шульженко
У статті на основі аналізу світових та українських теоретико-методологічних джерел визначено основні погляди відомих наукових шкіл, їх теоретичні засади та переконання в тому, що самосвідомість є необхідним і дієвим компонентом процесу саморозвитку особистості, внутрішнім психологічним механізмом запуску ефективної діяльності; можливістю та психологічним чинником впливу на процеси саморегуляції, довершеною умовою для формування мотивації, самооцінки та якості спілкування, психологічних установок на сприймання та прийняття людей з іншими етнопсихологічними стратегіями, поглядами та поняттями. Зазначено, що мозок людини відіграє основну роботу в забезпеченні чистоти думки, переконань, чутливості, емоційної гармонії та розуміння сутності явищ повсякденного життя. Представлено розуміння різними авторами свідомості, зокрема самосвідомості дослідниками різних світових наукових шкіл філософського, гуманістичного, біхевіристичного, когнітивного, соціально-когнітивного спрямування, які можуть конкурувати між собою, мати різну методологію, проте їхнє розуміння свідомості дає змогу переосмислювати на методологічному рівні проблему формування самосвідомості тих, хто навчає, виховує, реабілітує, здійснює корекцію і компенсацію осіб із особливими освітніми потребами. Вже в минулому залишилось тоталітарні погляди на вихованців, на ролі і функції педагогів, які виконували завдання формувати змалечку страх, тривогу, паніку, психологічний тиск та негативний вплив на психіку дитини, щоб вона змалечку думала і говорила, як їй це скерують, не маючи власної думки. Це було і завданням фахівців, яким не дозволялося, тобто не було в тренді, робити аналітичні операції, висновки та узагальнення, представляти власну думку, опрацьовувати ту літературу, яка обмежувала їх свідому тенденцію до саморозвитку та самовдосконалення. У спеціальній освіті обмаль досліджень феномену самосвідомості корекційних педагогів, стосовно ортопедагогів розвідок майже не проводилось. Запропоновано за результатами опитування ортопедагогів новий підхід до визначення параметрів розвитку їх професійної самосвідомості.
{"title":"ПРОФЕСІЙНА САМОСВІДОМІСТЬ ОРТОПЕДАГОГІВ","authors":"Олександр Шульженко","doi":"10.33189/ectu.v114i2.176","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v114i2.176","url":null,"abstract":"У статті на основі аналізу світових та українських теоретико-методологічних джерел визначено основні погляди відомих наукових шкіл, їх теоретичні засади та переконання в тому, що самосвідомість є необхідним і дієвим компонентом процесу саморозвитку особистості, внутрішнім психологічним механізмом запуску ефективної діяльності; можливістю та психологічним чинником впливу на процеси саморегуляції, довершеною умовою для формування мотивації, самооцінки та якості спілкування, психологічних установок на сприймання та прийняття людей з іншими етнопсихологічними стратегіями, поглядами та поняттями. Зазначено, що мозок людини відіграє основну роботу в забезпеченні чистоти думки, переконань, чутливості, емоційної гармонії та розуміння сутності явищ повсякденного життя. \u0000Представлено розуміння різними авторами свідомості, зокрема самосвідомості дослідниками різних світових наукових шкіл філософського, гуманістичного, біхевіристичного, когнітивного, соціально-когнітивного спрямування, які можуть конкурувати між собою, мати різну методологію, проте їхнє розуміння свідомості дає змогу переосмислювати на методологічному рівні проблему формування самосвідомості тих, хто навчає, виховує, реабілітує, здійснює корекцію і компенсацію осіб із особливими освітніми потребами. Вже в минулому залишилось тоталітарні погляди на вихованців, на ролі і функції педагогів, які виконували завдання формувати змалечку страх, тривогу, паніку, психологічний тиск та негативний вплив на психіку дитини, щоб вона змалечку думала і говорила, як їй це скерують, не маючи власної думки. Це було і завданням фахівців, яким не дозволялося, тобто не було в тренді, робити аналітичні операції, висновки та узагальнення, представляти власну думку, опрацьовувати ту літературу, яка обмежувала їх свідому тенденцію до саморозвитку та самовдосконалення. \u0000У спеціальній освіті обмаль досліджень феномену самосвідомості корекційних педагогів, стосовно ортопедагогів розвідок майже не проводилось. Запропоновано за результатами опитування ортопедагогів новий підхід до визначення параметрів розвитку їх професійної самосвідомості.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"51 16","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141838046","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-02DOI: 10.33189/ectu.v114i2.173
Лариса Сухарєва
В Україні в Новій українській школі (НУШ) вже існує значний досвід у галузі освіти людей з особливими освітніми потребами, але все ще залишаються невирішені питання та суперечності, зокрема і у сфері дистанційної освіти. Ці суперечності охоплюють: 1) розбіжності між об’єктивною потребою дітей з особливими потребами в освіті та соціально-педагогічних послугах для їх інтеграції в освітній процес та відсутністю адекватної теоретичної бази, кваліфікованих спеціалістів та потрібних технологій; 2) необхідністю інтеграції молоді з інвалідністю в суспільство та браком розвитку ефективних способів і механізмів їх включення на інституційному рівні; 3) потенціалом освітніх закладів у соціально-педагогічній роботі з молоддю з особливими потребами та реальним станом розв’язання цієї проблеми; 4) необхідністю розвитку особистості молодих людей з проблемами здоров’я, стимуляцією їх компенсаторних можливостей та домінуванням у суспільстві підходів, які сприяють споживацькому ставленню до життя та пасивності, на шкоду активному включенню в суспільне життя; 5) недостатньою реабілітацією та соціальною адаптацією молоді з особливими потребами. Існує важливість формування єдиного освітнього середовища в Новій українській школі, де діти з різним рівнем здоров’я мають змогу взаємодіяти, незважаючи на психофізичні відмінності та різний рівень розвитку. У зв’язку з цим виникає необхідність раннього виявлення та корекції особистісного розвитку та соціально-педагогічної підтримки дітей з особливими потребами, зокрема в освітніх закладах, які повинні стати лідерами у цьому процесі.
{"title":"ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМ ПІД ЧАС ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ НУШ","authors":"Лариса Сухарєва","doi":"10.33189/ectu.v114i2.173","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v114i2.173","url":null,"abstract":"В Україні в Новій українській школі (НУШ) вже існує значний досвід у галузі освіти людей з особливими освітніми потребами, але все ще залишаються невирішені питання та суперечності, зокрема і у сфері дистанційної освіти. Ці суперечності охоплюють: 1) розбіжності між об’єктивною потребою дітей з особливими потребами в освіті та соціально-педагогічних послугах для їх інтеграції в освітній процес та відсутністю адекватної теоретичної бази, кваліфікованих спеціалістів та потрібних технологій; 2) необхідністю інтеграції молоді з інвалідністю в суспільство та браком розвитку ефективних способів і механізмів їх включення на інституційному рівні; 3) потенціалом освітніх закладів у соціально-педагогічній роботі з молоддю з особливими потребами та реальним станом розв’язання цієї проблеми; 4) необхідністю розвитку особистості молодих людей з проблемами здоров’я, стимуляцією їх компенсаторних можливостей та домінуванням у суспільстві підходів, які сприяють споживацькому ставленню до життя та пасивності, на шкоду активному включенню в суспільне життя; 5) недостатньою реабілітацією та соціальною адаптацією молоді з особливими потребами. Існує важливість формування єдиного освітнього середовища в Новій українській школі, де діти з різним рівнем здоров’я мають змогу взаємодіяти, незважаючи на психофізичні відмінності та різний рівень розвитку. У зв’язку з цим виникає необхідність раннього виявлення та корекції особистісного розвитку та соціально-педагогічної підтримки дітей з особливими потребами, зокрема в освітніх закладах, які повинні стати лідерами у цьому процесі.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"50 13","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141838061","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-03-30DOI: 10.33189/ectu.v113i1.168
Інна Біневич
Стаття присвячена компетентнісному підходу у навчанні дітей з порушенням інтелектуального розвитку в контексті нової української школи. Зазначено, що впровадження компетентнісного підходу становить ключовий напрямо реформування системи загальноосвітньої середньої освіти в Україні, а його застосування визначено як основну мету для проведення трансформацій у державній освітній системі. Обґрунтовано важливість запровадження компетентнісного підходу як фундаментальної складової реформи Нової української школи, що передбачає створення оптимальних умов для того, аби учні набували та розвивали необхідні компетентності, які сприяють їхній успішній соціалізації та ефективній адаптації у суспільстві. Розглянуто основні етапи формування та впровадження компетентнісного підходу в освітній процес, головною метою якого є не самі знання, уміння і навички учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, а вміння застосовувати їх у різних життєвих ситуаціях, тобто формування учнями ключових компетенцій, які будуть застосовані у широкому спектрі діяльностей. Проведено аналіз та порівняння понять «компетентність» і «компетенція» на підставі різноманітних визначень у психолого-педагогічних джерелах, що дало змогу виявити відсутність узгодженого бачення цих концептів серед дослідників. У дослідженні використовувались теоретичні методи дослідження: аналіз філософської, методологічної, педагогічної та психологічної літератури. До перспективних напрямів подальших досліджень автором віднесено визначення змісту системи понять, що входять до ключових компетентностей, зокрема математичної компетентності.
{"title":"КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У НАВЧАННІ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ","authors":"Інна Біневич","doi":"10.33189/ectu.v113i1.168","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v113i1.168","url":null,"abstract":"Стаття присвячена компетентнісному підходу у навчанні дітей з порушенням інтелектуального розвитку в контексті нової української школи. Зазначено, що впровадження компетентнісного підходу становить ключовий напрямо реформування системи загальноосвітньої середньої освіти в Україні, а його застосування визначено як основну мету для проведення трансформацій у державній освітній системі. Обґрунтовано важливість запровадження компетентнісного підходу як фундаментальної складової реформи Нової української школи, що передбачає створення оптимальних умов для того, аби учні набували та розвивали необхідні компетентності, які сприяють їхній успішній соціалізації та ефективній адаптації у суспільстві. Розглянуто основні етапи формування та впровадження компетентнісного підходу в освітній процес, головною метою якого є не самі знання, уміння і навички учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, а вміння застосовувати їх у різних життєвих ситуаціях, тобто формування учнями ключових компетенцій, які будуть застосовані у широкому спектрі діяльностей. Проведено аналіз та порівняння понять «компетентність» і «компетенція» на підставі різноманітних визначень у психолого-педагогічних джерелах, що дало змогу виявити відсутність узгодженого бачення цих концептів серед дослідників. У дослідженні використовувались теоретичні методи дослідження: аналіз філософської, методологічної, педагогічної та психологічної літератури. До перспективних напрямів подальших досліджень автором віднесено визначення змісту системи понять, що входять до ключових компетентностей, зокрема математичної компетентності.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"35 19","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140361955","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：