{"title":"Істинність і раціональна прийнятність","authors":"Людмила Николаевна Сумарокова","doi":"10.32837/apfs.v0i24.869","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті розглядається проблема співвідношення понять «істинність» і «раціональна прийнятність» за допомогою аналізу деяких ідей Г. Харта і Ю. Габермаса. Здійснений аналіз позицій, які представлені в філософії права Г. Харта і в концепції комунікативної філософії Ю. Габермаса. Також здійснена спроба осмислити ступінь відповідальності філософів за практичні наслідки тих теоретичних констатацій щодо співвідношення вказаних понять, які ними пропонуються. \n Автор приходить до висновку, що не можна обмежуватися лише констатацією відмінності цих понять, в тому числі, констатацією їх співвіднесеності або з дескриптивним, або з недескриптивним способами вживання мови. Це призводить до витіснення поняття істинності і до заміни його поняттям раціональної прийнятності в багатьох практичних контекстах. А тим часом поняття раціональної прийнятності містить в собі імператив прагнення до істини як свій «прихований параметр». \n Обгрунтовано, що аналіз проблеми співвідношення істинності та раціональної прийнятності не повинен закінчитися лише констатацією їх відмінності. Вони дійсно можуть бути співвіднесені з різними універсумами (знань і дій), з різними відносинами (суб'єкт-об'єктним і суб'єкт-суб'єктним). Показано, що якщо на цих висновках зупинитися, то філософам доведеться нести відповідальність за ті практичні наслідки, до яких вони призводять. Зокрема, за «непомітне» зникнення поняття істинності з цілого ряду теоретичних і практичних контекстів і заміну його поняттям раціональної прийнятності. Зазначено, що у цьому плані заслуговує на увагу і розвиток позиція Ю. Габермаса, який звернув увагу на «приховані параметри» самої раціональної прийнятності. Йдеться про неявне, але фактично неминуче використанні поняття істини як регулятива всередині суто діяльнісних підходів, оскільки непереборним в них є прийняття поняття дійсності. Істинність завжди раціонально прийнятна, а раціональна прийнятність явно або неявно завжди спирається на прагнення до істинності як підстава-регулятив будь-якої дії.","PeriodicalId":110160,"journal":{"name":"Актуальні проблеми філософії та соціології","volume":"8 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2019-06-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Актуальні проблеми філософії та соціології","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32837/apfs.v0i24.869","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті розглядається проблема співвідношення понять «істинність» і «раціональна прийнятність» за допомогою аналізу деяких ідей Г. Харта і Ю. Габермаса. Здійснений аналіз позицій, які представлені в філософії права Г. Харта і в концепції комунікативної філософії Ю. Габермаса. Також здійснена спроба осмислити ступінь відповідальності філософів за практичні наслідки тих теоретичних констатацій щодо співвідношення вказаних понять, які ними пропонуються.
Автор приходить до висновку, що не можна обмежуватися лише констатацією відмінності цих понять, в тому числі, констатацією їх співвіднесеності або з дескриптивним, або з недескриптивним способами вживання мови. Це призводить до витіснення поняття істинності і до заміни його поняттям раціональної прийнятності в багатьох практичних контекстах. А тим часом поняття раціональної прийнятності містить в собі імператив прагнення до істини як свій «прихований параметр».
Обгрунтовано, що аналіз проблеми співвідношення істинності та раціональної прийнятності не повинен закінчитися лише констатацією їх відмінності. Вони дійсно можуть бути співвіднесені з різними універсумами (знань і дій), з різними відносинами (суб'єкт-об'єктним і суб'єкт-суб'єктним). Показано, що якщо на цих висновках зупинитися, то філософам доведеться нести відповідальність за ті практичні наслідки, до яких вони призводять. Зокрема, за «непомітне» зникнення поняття істинності з цілого ряду теоретичних і практичних контекстів і заміну його поняттям раціональної прийнятності. Зазначено, що у цьому плані заслуговує на увагу і розвиток позиція Ю. Габермаса, який звернув увагу на «приховані параметри» самої раціональної прийнятності. Йдеться про неявне, але фактично неминуче використанні поняття істини як регулятива всередині суто діяльнісних підходів, оскільки непереборним в них є прийняття поняття дійсності. Істинність завжди раціонально прийнятна, а раціональна прийнятність явно або неявно завжди спирається на прагнення до істинності як підстава-регулятив будь-якої дії.