Методичні рекомендації щодо формування соціальної компетентності у дітей молодшого шкільного віку із синдромом Дауна

Abstract

У статті представлені методичні рекомендації щодо формування соціальних компетенцій дітей мо-лодшого шкільного віку з синдромом Дауна. Визначено цілі, напрями, етапи, принципи роботи.Розкрито організаційні та змістовні аспекти роботи з формування соціальної компетентності наспеціальних заняттях, описано структуру спеціальних занять. У статті наголошено на тому, що ко-рекційно-психологічна діяльність має носити комплексний характер і здійснюватися не тільки наспеціальних заняттях, але і під час організації повсякденного життя дитини в навчальному закладіі в родині, при формуванні соціальної компетентності. Важливими критеріями такої діяльності є:проєктування ситуацій успіху, надання дитині права вибору, права на помилку, права на щоденнурадість. Автором зазначено, що поведінка є зовнішнім проявом соціальної компетентності дити-ни. Вона відображає ступінь усвідомленості соціальних знань і допомагає зробити висновок проте, наскільки ці знання впливають на діяльність дитини. Поведінка має відповідати соціальнимнормам, не завдавати незручностей оточуючим, містити в собі ефективні способи спілкування зіншими людьми і сприяти задоволенню власних потреб. Автор робить акцент на тому, що режимнавчального закладу має бути наповнений змістовною діяльністю і спілкуванням. Це сприяє роз-витку духовногосвіту дитини. Вирішуючи це завдання, фахівець створює сприятливе підґрунтя длярозвитку позитивних рис характеру і соціальних якостей особистості. Використовуючи моральноспрямовані методи виховання, фахівець формує етично зрозумілу культуру поведінки в громад-ських місцях, культуру взаємин, мови, зовнішнього вигляду. Ігрові прийоми, використані фахів-цем, викликають у дітей позитивні емоції, забезпечують більш високу сприйнятливість дитиноюморальних правил і норм поведінки.Автором запропоновано загальний план заходів щодо формування соціальної компетентності вдітей молодшого шкільного віку з синдромом Дауна. Зроблено висновок, що організація безпо-середньої діяльності дітей є одним із способів вирішення завдань, позначених у державному освіт-ньому стандарті шкільної освіти як формування загальної культури особистості, у т. ч. і формуван-ня соціальної компетентності дітей молодшого шкільного віку.