{"title":"ІСТОРІЯ ЛИТВИ У ДОСЛІДЖЕННЯХ АВТОРІВ ЛЬВІВСЬКОГО ЧАСОПИСУ “KWARTALNIK HISTORYCZNY” (1887 – 1939)","authors":"Лідія ЛАЗУРКО, Інна ТУРЯНИЦЯ","doi":"10.24919/2519-058x.27.281535","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета дослідження – відстежити еволюцію дослідницьких зацікавлень авторів часопису “Kwartalnik Historyczny” у вивченні історії Литви впродовж львівського періоду його діяльності (1887 – 1939). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше на підставі історіографічних джерел простежуються розвиток литуаністики у дослідженнях науковців, зосереджених довкола польського фахового історичного часопису “Kwartalnik Historyczny”, що впродовж 1887 – 1939 рр. видавався у Львові. Висновки. Часопис “Kwartalnik Historyczny” – друкований орган львівського історичного товариства був тим інтелектуальним осередком, довкола якого гуртувалися фахові дослідники історії. Пріоритетними напрямами інтересів авторів цього видання було минуле Червоної русі, з амбітною метою охопити усю друковану продукцію з історії Польщі. Одним з важливих тематичних напрямів видання була також історія Литви, зокрема питання, що стосувалися спільного польсько-литовського минулого. Як у перший, так і в другий періоди існування часопису на його сторінках порушувалися проблеми давньої історії Литви, польсько-литовських стосунків та соціально-економічного розвитку окремих земель. Найбільш дискусійними були теми польсько-литовських уній як визначальні для історії обох держав. У цих дослідженнях, створених у дусі позитивізму, були відсутні широкі узагальнення, демонструвалися майстерність критики джерел та певний мікрографізм. У міжвоєнне двадцятиліття, зі здобуттям Польщею незалежності, ці теми отримали нове звучання. Зокрема, на нові витки розвитку вийшла актуальна для польського суспільства проблема дослідження історії ягеллонської доби, а в ній – ідеї спільного політичного співіснування поляків з литвинами.","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.4000,"publicationDate":"2023-06-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.27.281535","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"Q1","JCRName":"HISTORY","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Мета дослідження – відстежити еволюцію дослідницьких зацікавлень авторів часопису “Kwartalnik Historyczny” у вивченні історії Литви впродовж львівського періоду його діяльності (1887 – 1939). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше на підставі історіографічних джерел простежуються розвиток литуаністики у дослідженнях науковців, зосереджених довкола польського фахового історичного часопису “Kwartalnik Historyczny”, що впродовж 1887 – 1939 рр. видавався у Львові. Висновки. Часопис “Kwartalnik Historyczny” – друкований орган львівського історичного товариства був тим інтелектуальним осередком, довкола якого гуртувалися фахові дослідники історії. Пріоритетними напрямами інтересів авторів цього видання було минуле Червоної русі, з амбітною метою охопити усю друковану продукцію з історії Польщі. Одним з важливих тематичних напрямів видання була також історія Литви, зокрема питання, що стосувалися спільного польсько-литовського минулого. Як у перший, так і в другий періоди існування часопису на його сторінках порушувалися проблеми давньої історії Литви, польсько-литовських стосунків та соціально-економічного розвитку окремих земель. Найбільш дискусійними були теми польсько-литовських уній як визначальні для історії обох держав. У цих дослідженнях, створених у дусі позитивізму, були відсутні широкі узагальнення, демонструвалися майстерність критики джерел та певний мікрографізм. У міжвоєнне двадцятиліття, зі здобуттям Польщею незалежності, ці теми отримали нове звучання. Зокрема, на нові витки розвитку вийшла актуальна для польського суспільства проблема дослідження історії ягеллонської доби, а в ній – ідеї спільного політичного співіснування поляків з литвинами.