{"title":"РАДЯНСЬКА МІФОТВОРЧІСТЬ У СТАЛІНСЬКУ ЕПОХУ: КОНСТРУЮВАННЯ МІФУ ПРО “ВОЗЗ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ”","authors":"Геннадій ВАСИЛЬЧУК, Віктор ДРОЗДОВ","doi":"10.24919/2519-058x.28.287542","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Метою статті є дослідження процесу конструювання міфу про “возз’єднання українського народу” в сталінський період, його місця і ролі у системі радянської міфології та впливу на історичну пам’ять населення анексованих українських територій. Методологія дослідження. Стаття ґрунтується на сучасних методологічних підходах, які розглядають міф у взаємозв’язку з політичною ідеологією, підкреслюючи його роль у консолідації та мобілізації спільноти, формуванні ідентичності й колективної пам’яті на основі сконструйованих наративів, що передають певні значення, цінності й ідеали. Методологічною основою дослідницького пошуку стали історико-генетичний, історико-системний та історико-порівняльний методи, а також методи історіографічного аналізу і критичного дискурс-аналізу. Наукова новизна статті полягає у тому, що автори вперше розглядають ідею “возз’єднання українського народу” як радянський міф, який складав основу радянської версії історичного минулого приєднаних українських територій. Висновки. Приєднання нових українських територій у 1939 – 1940 рр. потребувало легітимації радянського режиму. Сконструйований радянський міф підтверджував історичне право на ці землі та інтерпретував радянські воєнні кампанії як місію визволення пригноблених народів, які бажали возз’єднатися з Радянською Україною. Упродовж радянсько-німецької війни в основу міфу була покладена ідея “возз’єднання українського народу”, яка розглядалася як альтернатива концепту “соборної і незалежної України”. Міф мав сформувати у населення уявлення про можливість об’єднання українських земель лише в складі Радянського Союзу й під заступництвом російського народу. Крім легітимаційної, він виконував ідентифікаційну, консолідаційну й мобілізаційну функції, використувався як інструмент боротьби з українським визвольним рухом та уніатською церквою. Масштабна ритуалізація міфу у 1949 р. свідчила про його остаточне утвердження в радянській міфологічній системі. Ключові слова: міфотворчість, радянська ідеологія, Україна, сталінізм","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"42 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.4000,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287542","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"Q1","JCRName":"HISTORY","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Метою статті є дослідження процесу конструювання міфу про “возз’єднання українського народу” в сталінський період, його місця і ролі у системі радянської міфології та впливу на історичну пам’ять населення анексованих українських територій. Методологія дослідження. Стаття ґрунтується на сучасних методологічних підходах, які розглядають міф у взаємозв’язку з політичною ідеологією, підкреслюючи його роль у консолідації та мобілізації спільноти, формуванні ідентичності й колективної пам’яті на основі сконструйованих наративів, що передають певні значення, цінності й ідеали. Методологічною основою дослідницького пошуку стали історико-генетичний, історико-системний та історико-порівняльний методи, а також методи історіографічного аналізу і критичного дискурс-аналізу. Наукова новизна статті полягає у тому, що автори вперше розглядають ідею “возз’єднання українського народу” як радянський міф, який складав основу радянської версії історичного минулого приєднаних українських територій. Висновки. Приєднання нових українських територій у 1939 – 1940 рр. потребувало легітимації радянського режиму. Сконструйований радянський міф підтверджував історичне право на ці землі та інтерпретував радянські воєнні кампанії як місію визволення пригноблених народів, які бажали возз’єднатися з Радянською Україною. Упродовж радянсько-німецької війни в основу міфу була покладена ідея “возз’єднання українського народу”, яка розглядалася як альтернатива концепту “соборної і незалежної України”. Міф мав сформувати у населення уявлення про можливість об’єднання українських земель лише в складі Радянського Союзу й під заступництвом російського народу. Крім легітимаційної, він виконував ідентифікаційну, консолідаційну й мобілізаційну функції, використувався як інструмент боротьби з українським визвольним рухом та уніатською церквою. Масштабна ритуалізація міфу у 1949 р. свідчила про його остаточне утвердження в радянській міфологічній системі. Ключові слова: міфотворчість, радянська ідеологія, Україна, сталінізм