Ірина В. Прокіпчук, Ігор М. Микитин, Дмитро М. Данилюк, Мар’яна В. Бедрій, Марія Я. Підгірна
{"title":"ФЛУОРЕСЦЕНТНЕ КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ АДСОРБЦІЇ ПЕПТИДІВ НА ДІОКСИДІ ТИТАНУ","authors":"Ірина В. Прокіпчук, Ігор М. Микитин, Дмитро М. Данилюк, Мар’яна В. Бедрій, Марія Я. Підгірна","doi":"10.15421/jchemtech.v31i3.284204","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Діоксид титану широко використовується як білий барвник у ліках, косметиці та харчовій промисловості завдяки відсутності смаку і запаху, хімічній стабільності в поєднанні з відмінним захистом від ультра-фіолету. Однак його безпечність як харчової добавки нещодавно була поставлена під сумнів Європейським агентством з безпеки харчових продуктів (EFSA). У цій суперечливій ситуації виникає необхідність глибшого вивчення взаємодії TiO2 з організмом людини та біологічними тканинами. Білки є основним типом біологічних молекул, які можуть взаємодіяти з TiO2 після перорального прийому препаратів, що містять TiO2. Класичний підхід до вимірювання адсорбції органічних молекул на TiO2 базується на спектро-фотометрії. Однак чутливість цього методу недостатня для вимірювання адсорбції пептидів та білків. Цю проблему можна обійти, використовуючи пептиди, ковалентно мічені флуоресцентними органічними бар-вниками, що мають відносно високі молярні коефіцієнти поглинання і велику довжину хвилі поглинання. У цій роботі було вирішено перевірити застосовність флуоресцентного кількісного визначення адсорбції пептидів на діоксиді титану. А саме, було використано 11-амінокислотний пептид, мічений флуоресцеїном, і кількісно визначено його адсорбцію на TiO2 за різної іонної сили розчину. Як результат, використання флуоресцентного методу для вивчення зв’язування пептидів з поверхнею сорбенту має кілька переваг. Використання низьких концентрацій пептидів і малих об’ємів зразків дозволяє ефективно використовувати ресурси. Надійність зчитування, малий час вимірювання та економічність роблять цей метод привабливим для майбутніх досліджень зв’язування пептидів і потенційно можуть знайти застосування в інших сферах дослідження пептидів.","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":"31 9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.5000,"publicationDate":"2023-10-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Journal of Chemistry and Technologies","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i3.284204","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"Q4","JCRName":"CHEMISTRY, MULTIDISCIPLINARY","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Діоксид титану широко використовується як білий барвник у ліках, косметиці та харчовій промисловості завдяки відсутності смаку і запаху, хімічній стабільності в поєднанні з відмінним захистом від ультра-фіолету. Однак його безпечність як харчової добавки нещодавно була поставлена під сумнів Європейським агентством з безпеки харчових продуктів (EFSA). У цій суперечливій ситуації виникає необхідність глибшого вивчення взаємодії TiO2 з організмом людини та біологічними тканинами. Білки є основним типом біологічних молекул, які можуть взаємодіяти з TiO2 після перорального прийому препаратів, що містять TiO2. Класичний підхід до вимірювання адсорбції органічних молекул на TiO2 базується на спектро-фотометрії. Однак чутливість цього методу недостатня для вимірювання адсорбції пептидів та білків. Цю проблему можна обійти, використовуючи пептиди, ковалентно мічені флуоресцентними органічними бар-вниками, що мають відносно високі молярні коефіцієнти поглинання і велику довжину хвилі поглинання. У цій роботі було вирішено перевірити застосовність флуоресцентного кількісного визначення адсорбції пептидів на діоксиді титану. А саме, було використано 11-амінокислотний пептид, мічений флуоресцеїном, і кількісно визначено його адсорбцію на TiO2 за різної іонної сили розчину. Як результат, використання флуоресцентного методу для вивчення зв’язування пептидів з поверхнею сорбенту має кілька переваг. Використання низьких концентрацій пептидів і малих об’ємів зразків дозволяє ефективно використовувати ресурси. Надійність зчитування, малий час вимірювання та економічність роблять цей метод привабливим для майбутніх досліджень зв’язування пептидів і потенційно можуть знайти застосування в інших сферах дослідження пептидів.