КІНЕМАТОГРАФІЧНА ПОЕТИКА В ОПОВІДАННЯХ В. ВУЛФ

Abstract

Постановка проблеми. Поняття інтермедіальності у ХХІ столітті набуває надзвичайно актуального значення, реалізується в багатьох типологіях, що базуються на різних підходах до аналізу міжмистецьких зв’язків. Питання присутності в художньому тексті ознак, формальних прийомів, образних структур іншого виду мистецтва представляються особливо важливими при розгляді зразків модерністської та постмодерністської літератури. Зокрема, у модернізмі увага митців до живописної та музичної образності стає цілеспрямованою. Поступово набуває значущості й письменницька зацікавленість новаціями кінематографу, засоби якого модерністи намагаються впровадити в літературу. Вірджинія Вулф звертається до кінопоетики в багатьох своїх текстах, оповіданнях та есе, зокрема. Вказаними факторами, а також недостатнім ступенем дослідженості малої прози авторки у вітчизняній науці зумовлена актуальність розвідки. Метою дослідження є виявлення та розкриття особливостей функціонування кінематографічної поетики в оповіданнях В. Вулф. Методи дослідження. Серед використаних методів наявні дескриптивний, методи композиційного та проблемного аналізу художнього тексту, порівняльно-типологічний, інтермедіальний, елементи мистецтвознавчого аналізу. Кожен з них покликаний вповні висвітлити заявлені у праці аспекти та показати шляхи вирішення поставлених питань. Основні результати дослідження. В. Вулф втілювала кіноприйоми й образи кіно в художній творчості, залучала у свій мистецький арсенал монтаж різних типів, зокрема, флешбек і тревелінг, враховувала фактор візуальності кіномистецтва, підкреслюючи його зв’язок з живописом. Через флешбек авторка синтезує теперішнє та минуле, зовнішнє і внутрішнє, зосереджується на глибинах людської свідомості, підкреслює філософську компоненту життя. Плідно використовуючи візуальну природу кінематографу, письменниця акцентує красу навколишнього світу, робить видимими думки людей, образи, що виникають в їх уяві, і навіть слова, які вони вимовляють. У вулфівських оповіданнях відбувається поєднання різних планів – крупного та загального, виявляється авторська гра з масштабом і фокусом зображуваного. Динаміка погляду на людей і предмети, загальна установка на рух у відтворенні дійсності сприяють можливості застосування тревелінгу. Висновки й перспективи. Кінематографічна поетика в оповіданнях В. Вулф виступає способом структурної та стилістичної організації тексту, а також – слугує вираженню важливої для мисткині концепції «моментів буття». Перспективи подальшої розробки теми полягають у дослідженні значення кіноприйомів на рівні стилю в оповіданнях В. Вулф; зверненні до інших текстів малої прози письменниці – задля конкретизації та формування глибшого уявлення про засоби і функції поетики кіно у її творчості; у з’ясуванні ролі кінематографічного інтертексту в прозі авторки.