АРХЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД РЕПРЕЗЕНТОВАНИХ І ПУБЛІКАЦІЯ НОВИХ ДЖЕРЕЛ З ІСТОРІЇ БУКОВЕЦЬКОГО МОНАСТИРЯ 1738–1810 рр. (за фондовими зібраннями Державного архіву Закарпатської області)
{"title":"АРХЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД РЕПРЕЗЕНТОВАНИХ І ПУБЛІКАЦІЯ НОВИХ ДЖЕРЕЛ З ІСТОРІЇ БУКОВЕЦЬКОГО МОНАСТИРЯ 1738–1810 рр. (за фондовими зібраннями Державного архіву Закарпатської області)","authors":"Олександр Монич","doi":"10.58407/litopis.240112","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":" Мета дослідження полягає в аналізі репрезентованих та нововиявлених джерел з історії Буковецького монастиря у 1738–1810 рр., внесенні коректив в наявні парадигми про історичний розвиток осередку та ревіталізації головних епізодів історії релігійного центру. Нашими завданнями при цьому є верифікація та коригування основних гіпотез щодо дати заснування монастиря; дослідження основних етапів інституційної розбудови осередку; доповнення сталих біограм настоятелів та насельників; введення в науковий обіг нових документів з історії обителі. Методологічну основу дослідження становить використання принципів історизму, аналізу, синтезу, порівняння, об’єктивного та неупередженого опрацювання документів, а також використання спеціальних методів (евристики) і залучення допоміжних дисциплін (археографії). Наукова новизна роботи полягає в оприлюдненні нових відомостей про заснування монастиря та доповненні сталих знань про розвиток осередку та діяльність його фундаторів. У доробку вперше вводяться в науковий обіг три нові документи Державного архіву Закарпатської області кінця XVIII – поч. XIX ст. Висновки: виявлені та опрацьовані документи констатують, що монастир був одним із давніх осередків Мукачівської єпархії. Роль діяльності монастиря в зрізі культурних, місіонерських, соціально-політичних, освітніх та еклізійно-державних, а особливо в розбудові чернечого життя єпархії у XVIII– XIX ст. була винятковою. Презентовані джерела свідчать, що сучасні тематичні доробки не є вичерпними, а точкові тематичні праці – відсутні. Представлені джерела ДАЗО доповнюють наявні та з’ясовують нові факти історії монастиря, розширюють коло відомостей про фундаторські наділи, роблять можливим відтворення списку чернецтва і настоятелів, сприяють дослідженню тем: монастирського документообігу, нерухомої та архітектурної спадщини, церковно-канонічної належності осередку, а також діяльності ігуменів.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"40 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Сіверянський літопис","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.58407/litopis.240112","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Мета дослідження полягає в аналізі репрезентованих та нововиявлених джерел з історії Буковецького монастиря у 1738–1810 рр., внесенні коректив в наявні парадигми про історичний розвиток осередку та ревіталізації головних епізодів історії релігійного центру. Нашими завданнями при цьому є верифікація та коригування основних гіпотез щодо дати заснування монастиря; дослідження основних етапів інституційної розбудови осередку; доповнення сталих біограм настоятелів та насельників; введення в науковий обіг нових документів з історії обителі. Методологічну основу дослідження становить використання принципів історизму, аналізу, синтезу, порівняння, об’єктивного та неупередженого опрацювання документів, а також використання спеціальних методів (евристики) і залучення допоміжних дисциплін (археографії). Наукова новизна роботи полягає в оприлюдненні нових відомостей про заснування монастиря та доповненні сталих знань про розвиток осередку та діяльність його фундаторів. У доробку вперше вводяться в науковий обіг три нові документи Державного архіву Закарпатської області кінця XVIII – поч. XIX ст. Висновки: виявлені та опрацьовані документи констатують, що монастир був одним із давніх осередків Мукачівської єпархії. Роль діяльності монастиря в зрізі культурних, місіонерських, соціально-політичних, освітніх та еклізійно-державних, а особливо в розбудові чернечого життя єпархії у XVIII– XIX ст. була винятковою. Презентовані джерела свідчать, що сучасні тематичні доробки не є вичерпними, а точкові тематичні праці – відсутні. Представлені джерела ДАЗО доповнюють наявні та з’ясовують нові факти історії монастиря, розширюють коло відомостей про фундаторські наділи, роблять можливим відтворення списку чернецтва і настоятелів, сприяють дослідженню тем: монастирського документообігу, нерухомої та архітектурної спадщини, церковно-канонічної належності осередку, а також діяльності ігуменів.