Православна Церква на Підкарпатській Русі та в Східній Словаччині в 1920–1930-ті рр. переживала процес інституційної розбудови. В суспільстві вирувала «релігійна війна» між греко-католиками та православними, а також відбувалося протистояння двох юрисдикцій: сербської та константинопольської. Усі ці фактори послаблювали та дезорганізовували православний рух. Важливим об’єднавчим фактором виступили братства та товариства, котрі ставили собі за мету нести просвітницьку складову в селянські маси. Мета статті – з’ясувати передумови, зміст та наслідки діяльності православних братств і товариств у визначених хронологічних рамках та географічних межах. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму та об’єктивності. Автор реалізував їх, застосувавши методи аналізу та синтезу, логічний, історико-порівняльний, ретроспективний. Наукова новизна. Вперше проаналізовано утворення та діяльність православних братств і товариств, які діяли на території Підкарпатській Русі та в Східній Словаччині. Висновки. У 1920–1930-х рр. на Підкарпатській Русі та в Східній Словаччині виникло декілька православних товариств і братств. Відчутну роль у їхній діяльності відігравали священники та миряни – білоемігранти, котрі опинилися в межах ЧСР та активно влилися в життя православної Церкви. Братства ставили собі за мету просвітницьку та виховну діяльність, працюючи тісно з православними парафіями. Більшість товариств і братств так і не змогли розгорнути активну діяльність. Головними причинами цього явища було недостатнє фінансування організацій, які сподівалися лише на членські внески та пожертви благодійників. Однак на цей період православне населення було бідним. Селяни у першу чергу займалися зведенням культових споруд, церковних домів, опікою над духовенством тощо. Вони не мали вільних коштів та підтримку братств. Священники також перебували в скрутному матеріальному становищі. До того ж варто наголосити, що більшість братств стояли на русофільських позиціях, ідеалізували минуле Російської імперії, пропагували монархічні настрої серед населення та заперечували його український характер.
{"title":"СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВОСЛАВНИХ БРАТСТВ І ТОВАРИСТВ НА ПІДКАРПАТСЬКІЙ РУСІ ТА В СХІДНІЙ СЛОВАЧЧИНІ (1920–1930-ті рр.)","authors":"Юрій Данилець","doi":"10.58407/litopis.240111","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/litopis.240111","url":null,"abstract":" Православна Церква на Підкарпатській Русі та в Східній Словаччині в 1920–1930-ті рр. переживала процес інституційної розбудови. В суспільстві вирувала «релігійна війна» між греко-католиками та православними, а також відбувалося протистояння двох юрисдикцій: сербської та константинопольської. Усі ці фактори послаблювали та дезорганізовували православний рух. Важливим об’єднавчим фактором виступили братства та товариства, котрі ставили собі за мету нести просвітницьку складову в селянські маси. Мета статті – з’ясувати передумови, зміст та наслідки діяльності православних братств і товариств у визначених хронологічних рамках та географічних межах. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму та об’єктивності. Автор реалізував їх, застосувавши методи аналізу та синтезу, логічний, історико-порівняльний, ретроспективний. Наукова новизна. Вперше проаналізовано утворення та діяльність православних братств і товариств, які діяли на території Підкарпатській Русі та в Східній Словаччині. Висновки. У 1920–1930-х рр. на Підкарпатській Русі та в Східній Словаччині виникло декілька православних товариств і братств. Відчутну роль у їхній діяльності відігравали священники та миряни – білоемігранти, котрі опинилися в межах ЧСР та активно влилися в життя православної Церкви. Братства ставили собі за мету просвітницьку та виховну діяльність, працюючи тісно з православними парафіями. Більшість товариств і братств так і не змогли розгорнути активну діяльність. Головними причинами цього явища було недостатнє фінансування організацій, які сподівалися лише на членські внески та пожертви благодійників. Однак на цей період православне населення було бідним. Селяни у першу чергу займалися зведенням культових споруд, церковних домів, опікою над духовенством тощо. Вони не мали вільних коштів та підтримку братств. Священники також перебували в скрутному матеріальному становищі. До того ж варто наголосити, що більшість братств стояли на русофільських позиціях, ідеалізували минуле Російської імперії, пропагували монархічні настрої серед населення та заперечували його український характер.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"29 17","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140754103","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета дослідження полягає в аналізі репрезентованих та нововиявлених джерел з історії Буковецького монастиря у 1738–1810 рр., внесенні коректив в наявні парадигми про історичний розвиток осередку та ревіталізації головних епізодів історії релігійного центру. Нашими завданнями при цьому є верифікація та коригування основних гіпотез щодо дати заснування монастиря; дослідження основних етапів інституційної розбудови осередку; доповнення сталих біограм настоятелів та насельників; введення в науковий обіг нових документів з історії обителі. Методологічну основу дослідження становить використання принципів історизму, аналізу, синтезу, порівняння, об’єктивного та неупередженого опрацювання документів, а також використання спеціальних методів (евристики) і залучення допоміжних дисциплін (археографії). Наукова новизна роботи полягає в оприлюдненні нових відомостей про заснування монастиря та доповненні сталих знань про розвиток осередку та діяльність його фундаторів. У доробку вперше вводяться в науковий обіг три нові документи Державного архіву Закарпатської області кінця XVIII – поч. XIX ст. Висновки: виявлені та опрацьовані документи констатують, що монастир був одним із давніх осередків Мукачівської єпархії. Роль діяльності монастиря в зрізі культурних, місіонерських, соціально-політичних, освітніх та еклізійно-державних, а особливо в розбудові чернечого життя єпархії у XVIII– XIX ст. була винятковою. Презентовані джерела свідчать, що сучасні тематичні доробки не є вичерпними, а точкові тематичні праці – відсутні. Представлені джерела ДАЗО доповнюють наявні та з’ясовують нові факти історії монастиря, розширюють коло відомостей про фундаторські наділи, роблять можливим відтворення списку чернецтва і настоятелів, сприяють дослідженню тем: монастирського документообігу, нерухомої та архітектурної спадщини, церковно-канонічної належності осередку, а також діяльності ігуменів.
{"title":"АРХЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД РЕПРЕЗЕНТОВАНИХ І ПУБЛІКАЦІЯ НОВИХ ДЖЕРЕЛ З ІСТОРІЇ БУКОВЕЦЬКОГО МОНАСТИРЯ 1738–1810 рр. (за фондовими зібраннями Державного архіву Закарпатської області)","authors":"Олександр Монич","doi":"10.58407/litopis.240112","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/litopis.240112","url":null,"abstract":" Мета дослідження полягає в аналізі репрезентованих та нововиявлених джерел з історії Буковецького монастиря у 1738–1810 рр., внесенні коректив в наявні парадигми про історичний розвиток осередку та ревіталізації головних епізодів історії релігійного центру. Нашими завданнями при цьому є верифікація та коригування основних гіпотез щодо дати заснування монастиря; дослідження основних етапів інституційної розбудови осередку; доповнення сталих біограм настоятелів та насельників; введення в науковий обіг нових документів з історії обителі. Методологічну основу дослідження становить використання принципів історизму, аналізу, синтезу, порівняння, об’єктивного та неупередженого опрацювання документів, а також використання спеціальних методів (евристики) і залучення допоміжних дисциплін (археографії). Наукова новизна роботи полягає в оприлюдненні нових відомостей про заснування монастиря та доповненні сталих знань про розвиток осередку та діяльність його фундаторів. У доробку вперше вводяться в науковий обіг три нові документи Державного архіву Закарпатської області кінця XVIII – поч. XIX ст. Висновки: виявлені та опрацьовані документи констатують, що монастир був одним із давніх осередків Мукачівської єпархії. Роль діяльності монастиря в зрізі культурних, місіонерських, соціально-політичних, освітніх та еклізійно-державних, а особливо в розбудові чернечого життя єпархії у XVIII– XIX ст. була винятковою. Презентовані джерела свідчать, що сучасні тематичні доробки не є вичерпними, а точкові тематичні праці – відсутні. Представлені джерела ДАЗО доповнюють наявні та з’ясовують нові факти історії монастиря, розширюють коло відомостей про фундаторські наділи, роблять можливим відтворення списку чернецтва і настоятелів, сприяють дослідженню тем: монастирського документообігу, нерухомої та архітектурної спадщини, церковно-канонічної належності осередку, а також діяльності ігуменів.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"40 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140752351","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Актуальність: у сучасній науковій літературі недостатньо висвітлена наукова діяльність чернігівських мистецтвознавців другої половини ХХ ст. Цей матеріал створений з метою охарактеризувати наукову діяльність чернігівської мистецтвознавиці Світлани Василівни Ключник (1936–2017), її місце в процесах становлення музейної справи та художньої спільноти Чернігова й Чернігівської області др. пол. XX – поч. XXI ст. Використано методи: біографічний, історико-системний. Наукова новизна статті полягає в розширенні уявлень про мистецтвознавчу діяльність у Чернігові др. пол. XX ст. Спираючись на маловідомі матеріали наукового архіву Чернігівського обласного художнього музею ім. Г. Галагана, розглянуто наукові здобутки С.В. Ключник у висвітленні питань історії мистецтва Чернігова й Чернігівської області, дослідження художніх творів двох обласних музеїв: Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського та Чернігівського обласного художнього музею ім. Г. Галагана. Висновки: С.В. Ключник була однією з перших мистецтвознавців Чернігова др. пол. XX ст., яка доклала багато зусиль для збереження мистецької спадщини та популяризації сучасного образотворчого мистецтва Чернігова та області.
相关性：现代科学文献对 20 世纪下半叶切尔尼戈夫艺术史学家的科学活动报道不足。 本资料旨在描述切尔尼戈夫艺术史学家 Svitlana Kliuchnyk（1936-2017 年）的科学活动，以及她在 20 世纪下半叶至 21 世纪初切尔尼戈夫和切尔尼戈夫地区博物馆业务和艺术界形成过程中的地位。 文章的科学新颖性在于扩大了人们对二十世纪下半叶切尔尼戈夫艺术史活动的了解。 文章以切尔尼戈夫地区艺术博物馆以 H. Halahan 命名的科学档案中鲜为人知的资料为基础，研究了 S. Kliuchnyk 在切尔尼戈夫和切尔尼戈夫地区艺术史方面的科学成就，以及对两个地区博物馆艺术作品的研究：以 V.V. Tarnovskyi 命名的切尔尼戈夫州历史博物馆和以 H. Halahan 命名的切尔尼戈夫州艺术博物馆。 结论：S.V. Kliuchnyk 是二十世纪下半叶切尔尼戈夫最早的艺术史学家之一，他为保护切尔尼戈夫和该地区的艺术遗产和普及当代美术做出了巨大努力。
{"title":"МУЗЕЙНИЙ СВІТ СВІТЛАНИ КЛЮЧНИК","authors":"Світлана Курач","doi":"10.58407/litopis.240115","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/litopis.240115","url":null,"abstract":" Актуальність: у сучасній науковій літературі недостатньо висвітлена наукова діяльність чернігівських мистецтвознавців другої половини ХХ ст. \u0000 Цей матеріал створений з метою охарактеризувати наукову діяльність чернігівської мистецтвознавиці Світлани Василівни Ключник (1936–2017), її місце в процесах становлення музейної справи та художньої спільноти Чернігова й Чернігівської області др. пол. XX – поч. XXI ст. Використано методи: біографічний, історико-системний. \u0000 Наукова новизна статті полягає в розширенні уявлень про мистецтвознавчу діяльність у Чернігові др. пол. XX ст. Спираючись на маловідомі матеріали наукового архіву Чернігівського обласного художнього музею ім. Г. Галагана, розглянуто наукові здобутки С.В. Ключник у висвітленні питань історії мистецтва Чернігова й Чернігівської області, дослідження художніх творів двох обласних музеїв: Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського та Чернігівського обласного художнього музею ім. Г. Галагана. \u0000 Висновки: С.В. Ключник була однією з перших мистецтвознавців Чернігова др. пол. XX ст., яка доклала багато зусиль для збереження мистецької спадщини та популяризації сучасного образотворчого мистецтва Чернігова та області.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"11 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140754060","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета статті полягає в розкриті історії рукописного богослужбового Євангелія, створеного в місті Сучава (Румунія), яке нині зберігається в фондах Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Особлива увага приділяється питанню визначення на основі аналізу доступних документів найімовірнішого населеного пункту, до храму якого була подарована священна книга. Стаття ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах історичності, цілісності та об’єктивності. Вони реалізуються через застосування історико-критичного, аналітичного та логічного методів. Наукова новизна: історія книги та шлях її надходження до музею раніше не досліджувалися. У статті систематизовано зібраний матеріал, який стосується історії рукописного Євангелія. Опрацьований матеріал дозволяє дійти висновків, що найбільш вірогідним місцем офірування Євангелія була Воскресенська церква міста Остер (нині Чернігівського району). Визначено, що богослужбова книга була створена двома майстрами писцями. Це простежується за відмінністю нюансів почерків, стилістичними та композиційними системами оформлення різних частин Євангелія.
本文旨在揭示苏恰瓦市（罗马尼亚）创作的手写礼仪福音书的历史，该福音书现保存在以 V. 塔尔诺夫斯基命名的切尔尼戈夫历史博物馆基金中。文章特别关注的问题是，根据对现有文件的分析，确定这本圣书最有可能被提交给教会的地点。文章以历史性、完整性和客观性等一般科学方法论原则为基础。这些原则是通过使用历史批判、分析和逻辑方法来实现的。科学新颖性：该书的历史及其进入博物馆的方式以前从未研究过。文章对收集到的有关《福音书》手稿历史的资料进行了系统整理。根据处理过的材料，我们可以得出结论，《福音书》最有可能的诞生地是奥斯特的复活教堂（现切尔尼戈夫区）。经确定，这本礼拜簿是由两位抄写员大师共同完成的。这可以追溯到设计福音书不同部分的笔迹、风格和构图系统的细微差别。
{"title":"РУКОПИСНЕ ЄВАНГЕЛІЄ 1581 р. ІЗ СУЧАВИ В КОЛЕКЦІЇ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ","authors":"Мирослав Май-Борода","doi":"10.58407/litopis.240109","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/litopis.240109","url":null,"abstract":" Мета статті полягає в розкриті історії рукописного богослужбового Євангелія, створеного в місті Сучава (Румунія), яке нині зберігається в фондах Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського. Особлива увага приділяється питанню визначення на основі аналізу доступних документів найімовірнішого населеного пункту, до храму якого була подарована священна книга. Стаття ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах історичності, цілісності та об’єктивності. Вони реалізуються через застосування історико-критичного, аналітичного та логічного методів. Наукова новизна: історія книги та шлях її надходження до музею раніше не досліджувалися. У статті систематизовано зібраний матеріал, який стосується історії рукописного Євангелія. Опрацьований матеріал дозволяє дійти висновків, що найбільш вірогідним місцем офірування Євангелія була Воскресенська церква міста Остер (нині Чернігівського району). Визначено, що богослужбова книга була створена двома майстрами писцями. Це простежується за відмінністю нюансів почерків, стилістичними та композиційними системами оформлення різних частин Євангелія.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"253 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140751299","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета: дослідити історію роду князів Мстиславських, які були відгалуженням династії Ґедиміновичів і найближчими родичами володарів Великого князівства Литовського, протягом XV ст. Особливу увагу приділено фактам приналежності до Мстиславського князівства містечок-волостей, розташованих у межах історичної Сіверської землі – Мглина, Попової Гори та, вірогідно, Дрокова. Методи: застосовано як загально-наукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція), так і спеціально-наукові методи дослідження – історико-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-генетичний, історичної реконструкції тощо. Новизна: в рамках заявленої теми вперше конкретизуються деякі проблемні епізоди, що стосуються хронології правління князів Мстиславських та складу їх сіверських володінь. На думку автора, Мглинська волость була приєднана до Мстиславського князівства суттєво пізніше його утворення, зокрема в 1406 р. А Попова Гора, імовірніше, опинилась у володінні Мстиславських лише в середині XV ст. Визначається конкретний рік смерті князя Івана Юрійовича – 1485-й. Встановлюється, що після московської окупації Сіверщини 1500 р. Мглин і Попова Гора перейшли у володіння князів Можайських-Стародубських. Висновки: вперше у вітчизняній історіографії критично розглянуто історію роду князів Мстиславських, систематизовану в форматі виокремлених біографічних нарисів, протягом того періоду, коли територія Мстиславського князівства включала деякі північні волості Сіверської землі.
{"title":"КНЯЗІ МСТИСЛАВСЬКІ ТА ЇХ СІВЕРСЬКІ ВОЛОДІННЯ в XV ст.","authors":"Станіслав Келембет","doi":"10.58407/litopis.240102","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/litopis.240102","url":null,"abstract":" Мета: дослідити історію роду князів Мстиславських, які були відгалуженням династії Ґедиміновичів і найближчими родичами володарів Великого князівства Литовського, протягом XV ст. Особливу увагу приділено фактам приналежності до Мстиславського князівства містечок-волостей, розташованих у межах історичної Сіверської землі – Мглина, Попової Гори та, вірогідно, Дрокова. Методи: застосовано як загально-наукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція), так і спеціально-наукові методи дослідження – історико-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-генетичний, історичної реконструкції тощо. Новизна: в рамках заявленої теми вперше конкретизуються деякі проблемні епізоди, що стосуються хронології правління князів Мстиславських та складу їх сіверських володінь. На думку автора, Мглинська волость була приєднана до Мстиславського князівства суттєво пізніше його утворення, зокрема в 1406 р. А Попова Гора, імовірніше, опинилась у володінні Мстиславських лише в середині XV ст. Визначається конкретний рік смерті князя Івана Юрійовича – 1485-й. Встановлюється, що після московської окупації Сіверщини 1500 р. Мглин і Попова Гора перейшли у володіння князів Можайських-Стародубських. Висновки: вперше у вітчизняній історіографії критично розглянуто історію роду князів Мстиславських, систематизовану в форматі виокремлених біографічних нарисів, протягом того періоду, коли територія Мстиславського князівства включала деякі північні волості Сіверської землі.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"256 20","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140751417","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Давно відомо, що прийняття людиною історичних подій, особисті переживання часу, спогади та оцінки сучасників – безцінні джерела для відтворення епохи. Залюднення історії, наповнення її живими людськими свідченнями – є запорука об’єктивнішого та переконливішого її відображення. У цьому контексті егодокументи (епістолярій, спогади, щоденники, записки) являють собою неоціненне джерело знань про минувшину. Вони немовби розфарбовують чорнобілу матрицю різноманітними кольорами неповторного людського досвіду.
{"title":"«…ЗЛАМАВ ОДНІ, РОСТИТИ ІНШІ КРИЛА…»: Михайло Могилянський. Листування з Наталією Полонською-Василенко 1929–1941 / Упорядк. та передм. В. Сергієнко. Харків: ТОВ «Видавництво “Права людини”», 2023. 496 с., фотоіл.","authors":"Ольга Гейда, Тамара Демченко","doi":"10.58407/litopis.240117","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/litopis.240117","url":null,"abstract":" Давно відомо, що прийняття людиною історичних подій, особисті переживання часу, спогади та оцінки сучасників – безцінні джерела для відтворення епохи. Залюднення історії, наповнення її живими людськими свідченнями – є запорука об’єктивнішого та переконливішого її відображення. У цьому контексті егодокументи (епістолярій, спогади, щоденники, записки) являють собою неоціненне джерело знань про минувшину. Вони немовби розфарбовують чорнобілу матрицю різноманітними кольорами неповторного людського досвіду.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"16 19","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140753412","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета статті – представити історію Чернігівського хлібокомбінату № 2, розповісти про роботу хлібокомбінату в складних умовах воєнного стану 2022 р. Спираючись на свідчення респондентів, оприлюднити умови роботи та виголосити прізвища «стійких, сталевих» працівників підприємства, які забезпечували Чернігів, а після звільнення Чернігівщини від рашистів – ще й райони області хлібом. Методологічну основу становить сукупність загальнонаукових і конкретно-історичних принципів та методів, провідну роль серед яких відіграло практичне використання можливостей та інструментарію усної історії – метод збору польових матеріалів. У процесі опрацювання зібраного матеріалу використовувалися комплексний та системний аналіз, узагальнення, класифікація та зіставлення, статистичний та реконструктивний методи. Наукова новизна. Запропонований матеріал є однією з перших спроб вивчення перебігу російської агресії на рівні роботи окремого підприємства – Чернігівського хлібокомбінату № 2 та долі його працівників. Здійснено фіксацію та узагальнення фактичного матеріалу, що може стати в пригоді під час формування джерельної бази, історіографічного підґрунтя для написання як історії хлібокомбінату, так і праць з історії російсько-української війни. Висновки. У хронологічній послідовності представлено історію Чернігівського хлібокомбінату № 2. Установлено, яких збитків завдав виробничій діяльності підприємства російський напад, схарактеризовано емоційно-психологічний стан працівників, особливості їхньої поведінки в надзвичайних умовах.
{"title":"ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД № 2: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ","authors":"Тамара Дорохіна, Дар’я Кнуренко","doi":"10.58407/litopis.240107","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/litopis.240107","url":null,"abstract":" Мета статті – представити історію Чернігівського хлібокомбінату № 2, розповісти про роботу хлібокомбінату в складних умовах воєнного стану 2022 р. Спираючись на свідчення респондентів, оприлюднити умови роботи та виголосити прізвища «стійких, сталевих» працівників підприємства, які забезпечували Чернігів, а після звільнення Чернігівщини від рашистів – ще й райони області хлібом. Методологічну основу становить сукупність загальнонаукових і конкретно-історичних принципів та методів, провідну роль серед яких відіграло практичне використання можливостей та інструментарію усної історії – метод збору польових матеріалів. У процесі опрацювання зібраного матеріалу використовувалися комплексний та системний аналіз, узагальнення, класифікація та зіставлення, статистичний та реконструктивний методи. Наукова новизна. Запропонований матеріал є однією з перших спроб вивчення перебігу російської агресії на рівні роботи окремого підприємства – Чернігівського хлібокомбінату № 2 та долі його працівників. Здійснено фіксацію та узагальнення фактичного матеріалу, що може стати в пригоді під час формування джерельної бази, історіографічного підґрунтя для написання як історії хлібокомбінату, так і праць з історії російсько-української війни. Висновки. У хронологічній послідовності представлено історію Чернігівського хлібокомбінату № 2. Установлено, яких збитків завдав виробничій діяльності підприємства російський напад, схарактеризовано емоційно-психологічний стан працівників, особливості їхньої поведінки в надзвичайних умовах.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"81 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140755394","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття підготовлена у рамках Проєкту № 2020.20/0237 «Якість життя та демографічні характеристики населення Наддніпрянської України другої половини XVIII – початку XX ст.», що фінансується Національним фондом досліджень України. Дослідження присвячене Генеральному опису Лівобережної України – масштабному перепису, який проводився протягом 1765–1769 рр. в усіх десяти полках Гетьманщини. Метою статті є вивчення Генерального опису як інструменту камералізму, що мав посприяти остаточній інкорпорації Гетьманщини до імперського політичного організму. Методологічною основою дослідження є аналіз технологій влади та їхньої імплементації на локальному рівні. Наукова новизна статті полягає в позиціонуванні Генерального опису не як історичного джерела, а як продукту камералізму та імперської бюрократії, що під час реалізації зазнав істотного впливу особливостей політичного організму самої Гетьманщини. При цьому зроблено порівняння з відповідними досвідами монархії Габсбургів. У висновках вперше наголошено на тому, що тотальний опис, який проводився з витратами багатьох людських і матеріальних ресурсів, виявився абсолютно не затребуваним ні російською, ні козацькою адміністрацією. При цьому симво-лічний вплив опису на населення Гетьманщини був істотним – це перший досвід тотального обліку й контролю, який навіть на емоційному рівні міг формувати відчуття, що відтепер «держава» знає, контролює та наглядає за кожним підданим.
{"title":"ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОПИС 1765–1769 рр. ЯК ІНСТРУМЕНТ КАМЕРАЛІЗМУ ТА ІНКОРПОРАЦІЇ ГЕТЬМАНЩИНИ","authors":"Ігор Сердюк","doi":"10.58407/litopis.240106","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/litopis.240106","url":null,"abstract":" Стаття підготовлена у рамках Проєкту № 2020.20/0237 «Якість життя та демографічні характеристики населення Наддніпрянської України другої половини XVIII – початку XX ст.», що фінансується Національним фондом досліджень України. Дослідження присвячене Генеральному опису Лівобережної України – масштабному перепису, який проводився протягом 1765–1769 рр. в усіх десяти полках Гетьманщини. Метою статті є вивчення Генерального опису як інструменту камералізму, що мав посприяти остаточній інкорпорації Гетьманщини до імперського політичного організму. Методологічною основою дослідження є аналіз технологій влади та їхньої імплементації на локальному рівні. Наукова новизна статті полягає в позиціонуванні Генерального опису не як історичного джерела, а як продукту камералізму та імперської бюрократії, що під час реалізації зазнав істотного впливу особливостей політичного організму самої Гетьманщини. При цьому зроблено порівняння з відповідними досвідами монархії Габсбургів. У висновках вперше наголошено на тому, що тотальний опис, який проводився з витратами багатьох людських і матеріальних ресурсів, виявився абсолютно не затребуваним ні російською, ні козацькою адміністрацією. При цьому симво-лічний вплив опису на населення Гетьманщини був істотним – це перший досвід тотального обліку й контролю, який навіть на емоційному рівні міг формувати відчуття, що відтепер «держава» знає, контролює та наглядає за кожним підданим.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"38 13","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140752038","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Вікторія Андріївна Доценко, Микола Виговський, Михайло Петрович Жолоб
Мета дослідження: подати огляд сучасної історіографії, присвяченої різним аспектам побутування грецької етнічної меншини в Україні; розкрити особливості періодизації історії грецької етнічної меншини, визначити характерні особливості новітньої історіографії та окреслити процес її формування; подати огляд сучасних елліністичних досліджень українських науковців; надати характеристику найбільш суттєвих та змістовних елліністичних досліджень, які побачили світ протягом останніх років. Наукова новизна: розкрито особливості наукових пошуків українських дослідників, які найбільш предметно та детально висвітлювали різні аспекти історії та діяльності греків на території України в різні часи; охарактеризовано особливості сучасної концепції вивчення грецької етнічної меншини на території України, зазначено про необхідність ретельного вивчення історії меншини для глибшого розуміння багатьох аспектів власної історії, що особливо актуально в наш час, коли Україна зіткнулася з викликами й виборює право на вільне існування, без перекручування історії. У статті розкривається, як сучасні науковці, використовуючи новітні методи дослідження, у тому числі міждисциплінарні підходи, максимально точно та всебічно розкривають особливості історії та культури грецької етнічної меншини. Практичне значення дослідження полягає в тому, що його можна використати в процесі підготовки наукових матеріалів стосовно грецької етнічної меншини та комплексних студій, присвячених дослідженню меншин нашої країни, а також при написанні статей, монографій, дисертацій науковцями, викладачами, приватними дослідниками, аспірантами та студентами.
{"title":"ГРЕЦЬКА ЕТНІЧНА МЕНШИНА В НОВІТНЬОМУ ІСТОРІОГРАФІЧНОМУ ДИСКУРСІ","authors":"Вікторія Андріївна Доценко, Микола Виговський, Михайло Петрович Жолоб","doi":"10.58407/litopis.240114","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/litopis.240114","url":null,"abstract":" Мета дослідження: подати огляд сучасної історіографії, присвяченої різним аспектам побутування грецької етнічної меншини в Україні; розкрити особливості періодизації історії грецької етнічної меншини, визначити характерні особливості новітньої історіографії та окреслити процес її формування; подати огляд сучасних елліністичних досліджень українських науковців; надати характеристику найбільш суттєвих та змістовних елліністичних досліджень, які побачили світ протягом останніх років. Наукова новизна: розкрито особливості наукових пошуків українських дослідників, які найбільш предметно та детально висвітлювали різні аспекти історії та діяльності греків на території України в різні часи; охарактеризовано особливості сучасної концепції вивчення грецької етнічної меншини на території України, зазначено про необхідність ретельного вивчення історії меншини для глибшого розуміння багатьох аспектів власної історії, що особливо актуально в наш час, коли Україна зіткнулася з викликами й виборює право на вільне існування, без перекручування історії. У статті розкривається, як сучасні науковці, використовуючи новітні методи дослідження, у тому числі міждисциплінарні підходи, максимально точно та всебічно розкривають особливості історії та культури грецької етнічної меншини. \u0000 Практичне значення дослідження полягає в тому, що його можна використати в процесі підготовки наукових матеріалів стосовно грецької етнічної меншини та комплексних студій, присвячених дослідженню меншин нашої країни, а також при написанні статей, монографій, дисертацій науковцями, викладачами, приватними дослідниками, аспірантами та студентами.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"32 26","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140753265","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розвідка присвячена образу українського козацтва в «Хроніці» одного з найвідоміших польських істориків XVII ст. Веспасіяна Коховського. Він був придворним історіографом Яна ІІІ Собєського, але не лише описував події, а й брав участь у багатьох із них. Так, Коховський воював у складі польського війська проти козаків у середині XVII ст. Його історична хроніка «Annalium Poloniae ab obitu Vladislai IV Climacteres», більш відома в українській історичній науці як «Польські аннали», мала значний вплив на формування образу козацтва та козацьких воєн. У «Хроніці» Коховський зобразив козацьке військо «незліченним», називав його «бандою» та «тлумом». Такі характеристики були образливими, принижували ворога. Водночас слід зазначити, що Коховський досить детально зображував Хмельницького та деяких інших козацьких ватажків. Цим його текст відрізнявся від більшості описів, створених іншими польськими істориками XVII ст. Не менш цікавим є портрет Богдана Хмельницького як правителя певних територій. Заперечити факт того, що влада гетьмана поширювалася на значні терени, Коховський не міг, тому в своєму описі ввів терміни з політичної теорії, які б указували, що Хмельницький був нелегітимним правителем.
本文主要介绍 17 世纪波兰最著名的历史学家之一韦斯帕西安-科霍夫斯基在《编年史》中塑造的乌克兰哥萨克形象。他是扬三世-索比斯基的宫廷史学家，但他不仅描述了事件，还参与了许多事件。例如，科霍夫斯基曾在 17 世纪中叶作为波兰军队的一员与哥萨克人作战。 他的历史编年史 Annalium Poloniae ab obitu Vladislaus IV Climacteres（在乌克兰历史上被称为《波兰年鉴》）对哥萨克人和哥萨克战争形象的形成产生了重大影响。在《编年史》中，科霍夫斯基把哥萨克军队描绘成 "数不胜数"，称他们为 "帮派 "和 "tlum"。这些特征具有攻击性，使敌人感到羞辱。与此同时，应该指出的是，科霍夫斯基对赫梅利尼茨基和其他一些哥萨克领导人进行了较为详细的描写。因此，他的文章不同于 17 世纪其他波兰历史学家的大部分描述。 同样有趣的是，博赫丹-赫梅利尼茨基作为某些领土统治者的形象。科霍夫斯基无法否认赫曼的权力覆盖大片地区这一事实，因此他在描述中引入了政治理论术语，以表明赫梅利尼茨基是一位非法统治者。
{"title":"УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО В «ХРОНІЦІ» ВЕСПАСІЯНА КОХОВСЬКОГО: ВІД ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ ДО ДЕРЖАВНОЇ ПРОПАГАНДИ","authors":"Володимир Пилипенко","doi":"10.58407/litopis.240103","DOIUrl":"https://doi.org/10.58407/litopis.240103","url":null,"abstract":" Розвідка присвячена образу українського козацтва в «Хроніці» одного з найвідоміших польських істориків XVII ст. Веспасіяна Коховського. Він був придворним історіографом Яна ІІІ Собєського, але не лише описував події, а й брав участь у багатьох із них. Так, Коховський воював у складі польського війська проти козаків у середині XVII ст. Його історична хроніка «Annalium Poloniae ab obitu Vladislai IV Climacteres», більш відома в українській історичній науці як «Польські аннали», мала значний вплив на формування образу козацтва та козацьких воєн. У «Хроніці» Коховський зобразив козацьке військо «незліченним», називав його «бандою» та «тлумом». Такі характеристики були образливими, принижували ворога. Водночас слід зазначити, що Коховський досить детально зображував Хмельницького та деяких інших козацьких ватажків. Цим його текст відрізнявся від більшості описів, створених іншими польськими істориками XVII ст. Не менш цікавим є портрет Богдана Хмельницького як правителя певних територій. Заперечити факт того, що влада гетьмана поширювалася на значні терени, Коховський не міг, тому в своєму описі ввів терміни з політичної теорії, які б указували, що Хмельницький був нелегітимним правителем.","PeriodicalId":513412,"journal":{"name":"Сіверянський літопис","volume":"18 22","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-04-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140753392","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：