Логіка та дологічне мислення

Дослідження містить аналіз проблеми визначення дологічного мислення, як воно представлене у концепції французького філософа Л. Леві-Брюля. Стверджується, що логіко-психологічні механізми дологічного мислення вкрай відрізняються від звичного мислення, підкореного традиційним законам логіки. Розкриваються основні принципи дологічного мислення, такі як принцип партиципації, містичності, а також принципи біолокації, інтуїції та причинності. Стверджується, що логічне і дологічне мислення – це не стадії розвитку мислення, а різні типи мислення, що можуть цілком гармонійно співіснувати в одному й тому ж самому суспільстві. Це обґрунтовується тим, що елементи пралогічного мислення цілком гармонійно вплетені у механізми сучасного типу мислення, яке, на відміну від дологічного мислення, ми називаємо логічним. Перед нами постає цілісна концепція мислення, яка може ігнорувати деякі закони формальної логіки, а замість них орієнтується на зовсім інші, іноді навіть протилежні закони. В межах сучасної філософії та логіки аналіз характерних рис дологічного мислення набуває особливої актуальності. Це пов’язано з деякими тенденціями у сучасній філософії, зокрема з появою постмодернізму та його відмовою від побудови будь-якої універсальної раціональності і нехтуванням традиційною логікою. Типологізація мислення та виокремлення різних схем раціональності є характерними операціями сучасної філософії. На основі таких диференціацій з’явилися напрями, які повністю ігнорують логіку та заперечують можливість побудови універсальної парадигми раціональності. Неприйняття основної філософської установки логічного позитивізму призвело до практично повної відмови від будь-якої логіки. Особливо яскраво така негативна установка проявляється у постмодерністській філософії. Аналіз принципів дологічного мислення є цікавим і з позиції сучасних тенденцій розвитку логіки та появою «працюючої логіки» або нової риторики, де постає необхідність у побудові моделей «раціональності реальних індивідів». Сучасна логіка, як значне розширення традиційної, залишає незмінним свій внутрішній стрижень, незважаючи на констатування нових законів у межах нових систем логік. Разом із тим має місце тенденція у сучасній логіці, яка реалізувалась у розведенні понять формальної та неформальної логіки, де неформальна логіка (відповідно до одного зі своїх численних визначень) постає як «працююча логіка» (Ст. Тулмін) або «нова риторика» (Х. Перельман). Аналіз принципів дологічного мислення, його значимість, результативність та відношення до логічного мислення вказує на цікаві перспективи у дослідженні питання пріоритету логічного і дологічного мислення; раціонального і дораціонального та позараціонального пізнання. Питання, яке у межах сучасної філософії та логіки набуває особливої актуальності.