ВИЗНАЧЕННЯ МЕХАНІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ КІСТКИ ДЛЯ ВИБОРУ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ПРИ ВІДКРИТОМУ ПЕРЕЛОМІ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ З НАЯВНІСТЮ ЗУБА В ЩІЛИНІ ПЕРЕЛОМУ

Мета роботи: покращити ефективність лікування пацієнтів з відкритими переломами нижньої щелепи з наявністю зуба в щілині перелому визначити твердість та пружність кісткової тканини. Матеріали та методи: Клінічні методи обстеження(об’єктивне обстеження), рентгенологічні методи обстеження (комп’ютерна томографія). Обстежено та проліковано 60 пацієнтів. В лікуванні було використано пристрій для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Хірургічне лікування відбувалося протягом 6 місяців на базі КМКЛ № 12, ЩЛВ № 2 м. Київ з 01.01.2022 по 01.06.2022. Серед пацієнтів всіх груп були 40 чоловіків та 20 жінок. Вік пацієнтів складав від 18 до 60 I група. У 40 пацієнтів з діагнозом: У 10 пацієнтів односторонній перелом кута нижньої щелепи виявлено (I група). У 20 пацієнтів двосторонній перелом кута нижньої щелепи (II група). У 10 пацієнтів подвійний перелом нижньої щелепи (III група). Позитивний симптом прямого та не прямого навантаження в ділянках перелому відмічалось у всіх 60 пацієнтів. Наукова новизна: визначення оптимальної ділянки кістки, для накладання кісткових фіксаторів за допомогою пристрою для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Покращення ефективності фіксації зуба в щілині перелому. Висновки: Міцність кісткової тканини залишається дуже варіабельною тому, якщо зуб залишається в ділянці перелому нижньої щелепи він використовується, як опора та покращує фіксацію відломків, що в свою чергу зменшує ризик попаданню ротової рідини в рану і при цьому відбувається краща консолідація відломків. Основою успіху є досягнення максимального діастаза кісткової рани та співставлення відломків, що дозволяє в майбутньому зробити максимально природнім прикус і відновити його. В нормі межа міцності кортикального шару нижньої щелепи на стиск становить 120–200 МПа, а на розтяг є дещо меншою. Ще меншою є міцність кортикальної кістки на кручення, її визначають на рівні 90–100 МПа. Ускладнення відбулись у 4 пацієнтах при збережені зубів в лінії перелому. А саме 2 зубів (37,48), де хід лінії перелому проходить через лунку зуба та 2 зуба (36,47) лінія перелому проходить косо через лунку зуба. Зуби були проліковані ендодонтично після травми без розриву судинно-нервового пучка. Одним з важливих факторів залишається особливості біомеханічної поведінки системи фіксатор-кістка в даному випадку визначалися наявністю зони контакту кісткових фрагментів, що дає безпосередньо сприймати частину навантаження і за рахунок цього розвантажити пластину в ділянці перелому. Після репозиції та іммобілізації уламків нижньої щелепи, необхідно створити умови для процесів репаративного остеогенезу.