Мета дослідження. Вивчити та проаналізувати проблему утворення тріщин та переломів зубів в наслідок неправильного вибору методу лікування дефектів твердих тканин зубів. Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та сформованих завдань дослідження було проведено ряд клінічних та експериментальних досліджень. Клінічне дослідження було спрямоване на вивчення та аналіз ускладнень, що виникають після стоматологічного лікування дефектів твердих тканин зубів. Експериментальне дослідження включало в себе механіко-математичне моделювання контактної взаємодії реставрації з тканинами зуба. Об’єктом дослідження був напружено-деформований стан композиції «зуб-пломба» або «зуб-вкладка» з урахуванням контактної взаємодії твердих тканин зуба з пломбою (вкладкою). Досліджували поведінку кусково-однорідної пружної композиції під дією жорсткого штампу, яка моделює поведінку відновленого зуба під дією жувального навантаження. Наукова новизна. На підставі механіко-математичного моделювання контактної взаємодії реставрації з тканинами зуба нами встановлено, що для забезпечення міцності товщина стінки пошкодженого зуба повинна задовольняти умову h ≥ 0,175D. Із зменшенням товщини стінки коронки, у тканинах зуба виникають більші кільцеві напруження, темпи зростання кільцевих напружень підвищуються при зростанні коефі- цієнта Пуассона реставраційного матеріалу, і тим стрімкіше, чим більша величина дефекту. Обгрунтовано, що великі осьові напруження, які виникають у нелікованих зубах із дефектами твердих тканин зуба, призводять до їхніх переломів. Побудована механіко-математична модель контактної взаємодії реставрації з твердими тканинами зуба справджується у випадках більшого оклюзійного навантаження, що сприймає сама реставрація. Чим більший об’єм дефекту, тим більш чутлива відновлена структура до фізико-механічних характеристик реставрації, тим важливіший вибір матеріалу. Доведено, що старіння реставраційного матеріалу призводить до збільшення еквівалентних напружень у тканинах зуба, знижуючи міцність реставрації. Проведені нами дослідження, дозволяють констатувати, що помилки на етапі вибору методу лікування дефектів твердих тканин зубів призводять до клінічних ситуацій із несприятливим прогнозом для таких зубів аж до їхньої втрати.
研究目的研究和分析因牙齿硬组织缺损治疗方法选择不当而导致的牙齿破裂和折断问题。研究方法。根据研究目的和目标，进行了多项临床和实验研究。临床研究旨在研究和分析牙齿硬组织缺损治疗后出现的并发症。实验研究包括对修复体和牙齿组织之间的接触相互作用进行机械和数学建模。研究对象是 "牙齿填充物 "或 "牙齿嵌体 "成分的应力应变状态，同时考虑到牙齿硬组织与填充物（嵌体）的接触相互作用。研究了片状均质弹性成分在刚性印章作用下的行为，模拟了修复后的牙齿在咀嚼负荷作用下的行为。科学新颖性。根据修复体与牙齿组织接触相互作用的力学和数学模型，我们发现要确保强度，受损牙齿的壁厚必须满足 h ≥ 0.175D 的条件。随着牙冠壁厚度的减小，牙体组织中会产生更大的环向应力，环向应力的增长速度随着修复材料泊松比的增大而增大，速度越快，缺损尺寸越大。事实证明，未经处理的牙齿硬组织缺陷所产生的高轴向应力会导致骨折。所构建的修复体与牙齿硬组织接触相互作用的机械和数学模型适用于修复体本身承受较大咬合负荷的情况。缺损的体积越大，修复体结构对修复体的物理和机械特性就越敏感，材料的选择也就越重要。事实证明，修复材料的老化会导致牙体组织中的等效应力增加，从而降低修复体的强度。我们的研究表明，在选择治疗硬牙组织缺损的方法时，如果出现错误，就会导致这些牙齿出现不良预后，甚至脱落。
{"title":"ТРІЩИНИ ТА ПЕРЕЛОМИ ЗУБІВ ЯК НАСЛІДОК НЕПРАВИЛЬНОГО ВИБОРУ МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ ДЕФЕКТІВ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ","authors":"О.В. Бульбук, О.І. Бульбук, М.М. Рожко, Б.Л. Пелехан, Л.І. Пелехан","doi":"10.35220/2078-8916-2023-47-1.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2078-8916-2023-47-1.21","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Вивчити та проаналізувати проблему утворення тріщин та переломів зубів в наслідок неправильного вибору методу лікування дефектів твердих тканин зубів. Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та сформованих завдань дослідження було проведено ряд клінічних та експериментальних досліджень. Клінічне дослідження було спрямоване на вивчення та аналіз ускладнень, що виникають після стоматологічного лікування дефектів твердих тканин зубів. Експериментальне дослідження включало в себе механіко-математичне моделювання контактної взаємодії реставрації з тканинами зуба. Об’єктом дослідження був напружено-деформований стан композиції «зуб-пломба» або «зуб-вкладка» з урахуванням контактної взаємодії твердих тканин зуба з пломбою (вкладкою). Досліджували поведінку кусково-однорідної пружної композиції під дією жорсткого штампу, яка моделює поведінку відновленого зуба під дією жувального навантаження. Наукова новизна. На підставі механіко-математичного моделювання контактної взаємодії реставрації з тканинами зуба нами встановлено, що для забезпечення міцності товщина стінки пошкодженого зуба повинна задовольняти умову h ≥ 0,175D. Із зменшенням товщини стінки коронки, у тканинах зуба виникають більші кільцеві напруження, темпи зростання кільцевих напружень підвищуються при зростанні коефі- цієнта Пуассона реставраційного матеріалу, і тим стрімкіше, чим більша величина дефекту. Обгрунтовано, що великі осьові напруження, які виникають у нелікованих зубах із дефектами твердих тканин зуба, призводять до їхніх переломів. Побудована механіко-математична модель контактної взаємодії реставрації з твердими тканинами зуба справджується у випадках більшого оклюзійного навантаження, що сприймає сама реставрація. Чим більший об’єм дефекту, тим більш чутлива відновлена структура до фізико-механічних характеристик реставрації, тим важливіший вибір матеріалу. Доведено, що старіння реставраційного матеріалу призводить до збільшення еквівалентних напружень у тканинах зуба, знижуючи міцність реставрації. Проведені нами дослідження, дозволяють констатувати, що помилки на етапі вибору методу лікування дефектів твердих тканин зубів призводять до клінічних ситуацій із несприятливим прогнозом для таких зубів аж до їхньої втрати.","PeriodicalId":486900,"journal":{"name":"Vìstnik stomatologìï","volume":"61 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136095080","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-05DOI: 10.35220/2078-8916-2023-47-1.17
Я.М. Мазурик, В.О. Маланчук
Мета роботи. Визначити твердість та пружність титанових пластин до кісткової тканини і покращити ефективність лікування пацієнтів з відкритими переломами нижньої щелепи з наявністю зуба в щілині перелому. Матеріали та методи. Рентгенологічні методи обстеження (комп’ютерна томографія). Обстежено та проліковано 60 пацієнтів. Хірургічне лікування відбувалося протягом 6 місяців на базі КМКЛ № 12, ЩЛВ № 2 м. Київ з 01.02.2022 по 01.08.2022. Серед пацієнтів всіх груп були 40 чоловіків та 20 жінок. Вік пацієнтів складав від 18 до 60. I група 20 – односторонній перелом кута нижньої щелепи котрий проходить поперечно через лунку зуба, характеризується розташуванням площини перелому приблизно по всій лінії і через верхівку кореня. II група 20 – односторонній перелом кута нижньої щелепи котрий проходить косо через лунку зуба. III група 20 – односторонній перелом кута нижньої щелепи дотично до лунки зубу. Наукова новизна: визначення вибору форми титанової пластини та оптимальної ділянки кістки, для накладання кісткових фіксаторів за допомогою пристрою для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Покращення ефективності фіксації зуба в щілині перелому. Висновки: Основою успіху є вибір титанової пластини для досягнення мінімального діастаза кісткової рани та співставлення відломків, що дозволяє в майбутньому зробити максимально природнім прикус і відновити його. В моделі було враховано відстань найближчих до щілини перелому гвинтів, чим покращили фіксацію пластини на нижній щелепі. Таким чином, при достатньо точному співставленні уламків та наявності щільного контакту між ними пластина 1.5 мм змогла забезпечити стабільність до умов, що відповідають жуванню. За наявності діастазу між уламками НЩ одна пластина даної форми забезпечує достатню стабільність при жувальних навантаженнях при наявності самонарізаючих 5 гвинтів. Одним з важливих факторів залишається особливості біомеханічної поведінки системи «Нижня щелепа-пластина» в даному випадку визначалися наявністю зони контакту кісткових фрагментів, що дає безпосередньо сприймати частину навантаження і за рахунок цього розвантажити пластину в ділянці перелому. Після репозиції та іммобілізації уламків нижньої щелепи, необхідно створити умови для процесів репаративного остеогенезу.
{"title":"ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТИТАНОВИХ ПЛАСТИН ДЛЯ ВИБОРУ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ПРИ ВІДКРИТОМУ ПЕРЕЛОМІ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ З НАЯВНІСТЮ ЗУБА В ЩІЛИНІ ПЕРЕЛОМУ","authors":"Я.М. Мазурик, В.О. Маланчук","doi":"10.35220/2078-8916-2023-47-1.17","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2078-8916-2023-47-1.17","url":null,"abstract":"Мета роботи. Визначити твердість та пружність титанових пластин до кісткової тканини і покращити ефективність лікування пацієнтів з відкритими переломами нижньої щелепи з наявністю зуба в щілині перелому. Матеріали та методи. Рентгенологічні методи обстеження (комп’ютерна томографія). Обстежено та проліковано 60 пацієнтів. Хірургічне лікування відбувалося протягом 6 місяців на базі КМКЛ № 12, ЩЛВ № 2 м. Київ з 01.02.2022 по 01.08.2022. Серед пацієнтів всіх груп були 40 чоловіків та 20 жінок. Вік пацієнтів складав від 18 до 60. I група 20 – односторонній перелом кута нижньої щелепи котрий проходить поперечно через лунку зуба, характеризується розташуванням площини перелому приблизно по всій лінії і через верхівку кореня. II група 20 – односторонній перелом кута нижньої щелепи котрий проходить косо через лунку зуба. III група 20 – односторонній перелом кута нижньої щелепи дотично до лунки зубу. Наукова новизна: визначення вибору форми титанової пластини та оптимальної ділянки кістки, для накладання кісткових фіксаторів за допомогою пристрою для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Покращення ефективності фіксації зуба в щілині перелому. Висновки: Основою успіху є вибір титанової пластини для досягнення мінімального діастаза кісткової рани та співставлення відломків, що дозволяє в майбутньому зробити максимально природнім прикус і відновити його. В моделі було враховано відстань найближчих до щілини перелому гвинтів, чим покращили фіксацію пластини на нижній щелепі. Таким чином, при достатньо точному співставленні уламків та наявності щільного контакту між ними пластина 1.5 мм змогла забезпечити стабільність до умов, що відповідають жуванню. За наявності діастазу між уламками НЩ одна пластина даної форми забезпечує достатню стабільність при жувальних навантаженнях при наявності самонарізаючих 5 гвинтів. Одним з важливих факторів залишається особливості біомеханічної поведінки системи «Нижня щелепа-пластина» в даному випадку визначалися наявністю зони контакту кісткових фрагментів, що дає безпосередньо сприймати частину навантаження і за рахунок цього розвантажити пластину в ділянці перелому. Після репозиції та іммобілізації уламків нижньої щелепи, необхідно створити умови для процесів репаративного остеогенезу.","PeriodicalId":486900,"journal":{"name":"Vìstnik stomatologìï","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136095068","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-05-02DOI: 10.35220/2078-8916-2023-47-1.1
Н.І. Смоляр, М.Ю. Лесіцький
Стан твердих тканин тимчасових зубів суттєво впливає на розвиток зубощелепної системи дитини. Каріозні ураження жувальних та апроксимальних поверхонь тимчасових зубів, передчасне видалення є причинами не лише формування зубощелепних аномалій та деформацій, але й порушення функцій жування та мови, що призводить до зниження самооцінки і порушення адаптації дитини в соціумі та є негативним фактором при формуванні її особистості. Усе це обумовлює необхідність проведення профілактичних заходів та своєчасного лікування карієсу молочних зубів. Мета дослідження. Вивчення поширеності та інтенсивності карієсу тимчасових зубів у дітей із зубощелепними аномаліями. Матеріал та методи дослідження. Для оцінки стану твердих тканин зубів обстежено 720 дітей віком 6-12 років м. Львова. Оцінку ураженості карієсом тимчасових зубів проводили згідно наступних показників: поширеності (у %) та інтенсивність карієсу за показником кп. Характер прикусу оцінювали за класифікаціями Енгля Е. (1889) та Калвеліса Д.А. Наукова новизна. У даному дослідженні було вивчено ураженість карієсом тимчасових зубів у дітей із зубощелепними аномаліями. Встановлено, що, в середньому, поширеність та інтенсиність карієсу тимчасових зубів у дітей із ЗЩА достовірно вищі порівняно із дітьми без ЗЩА. У результаті аналізу індексу інтенсивності карієсу поверхонь зубів виявлено, що, в середньому, на одну дитину із ЗЩА припадає 6,73 поверхні зуба, тоді як на одну дитину без ЗЩА – 4,29 поверхні зуба. На одну дитину із ЗЩА припадає, в середньому, 0,98 тимчасового зуба з ускладненим карієсом, тоді як на одну дитину без ЗЩА – на 78,18 %. Кількість передчасно видалених тимчасових зубів, в середньому, складало 0,26 тимчасового зуба, на одну дитину із ЗЩА та 0,07 зуба на одну дитину без ЗЩА. Висновки. Таким чином, отримані дані свідчать, що існує взаємозв’язок між наявністю карієсу тимчасових зубів та формуванням зубощелепних аномалій у дітей у ранньому та пізньому змінному прикусі, а також необхідності мотивації батьків до збереження стоматологічного здоров'я дітей. Схильність дитини до карієсу тимчасових зубів, може свідчити і про можливу схильність до формування зубощелепних аномалій в силу наявності порушення мінерального обміну в цілому організмі, зокрема в екосистемі порожнини рота, що обумовлює актуальність подальших досліджень.
{"title":"СТАН ТВЕРДИХ ТКАНИН ТИМЧАСОВИХ ЗУБІВ У ДІТЕЙ ІЗ ЗУБОЩЕЛЕПНИМИ АНОМАЛІЯМИ","authors":"Н.І. Смоляр, М.Ю. Лесіцький","doi":"10.35220/2078-8916-2023-47-1.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2078-8916-2023-47-1.1","url":null,"abstract":"Стан твердих тканин тимчасових зубів суттєво впливає на розвиток зубощелепної системи дитини. Каріозні ураження жувальних та апроксимальних поверхонь тимчасових зубів, передчасне видалення є причинами не лише формування зубощелепних аномалій та деформацій, але й порушення функцій жування та мови, що призводить до зниження самооцінки і порушення адаптації дитини в соціумі та є негативним фактором при формуванні її особистості. Усе це обумовлює необхідність проведення профілактичних заходів та своєчасного лікування карієсу молочних зубів. Мета дослідження. Вивчення поширеності та інтенсивності карієсу тимчасових зубів у дітей із зубощелепними аномаліями. Матеріал та методи дослідження. Для оцінки стану твердих тканин зубів обстежено 720 дітей віком 6-12 років м. Львова. Оцінку ураженості карієсом тимчасових зубів проводили згідно наступних показників: поширеності (у %) та інтенсивність карієсу за показником кп. Характер прикусу оцінювали за класифікаціями Енгля Е. (1889) та Калвеліса Д.А. Наукова новизна. У даному дослідженні було вивчено ураженість карієсом тимчасових зубів у дітей із зубощелепними аномаліями. Встановлено, що, в середньому, поширеність та інтенсиність карієсу тимчасових зубів у дітей із ЗЩА достовірно вищі порівняно із дітьми без ЗЩА. У результаті аналізу індексу інтенсивності карієсу поверхонь зубів виявлено, що, в середньому, на одну дитину із ЗЩА припадає 6,73 поверхні зуба, тоді як на одну дитину без ЗЩА – 4,29 поверхні зуба. На одну дитину із ЗЩА припадає, в середньому, 0,98 тимчасового зуба з ускладненим карієсом, тоді як на одну дитину без ЗЩА – на 78,18 %. Кількість передчасно видалених тимчасових зубів, в середньому, складало 0,26 тимчасового зуба, на одну дитину із ЗЩА та 0,07 зуба на одну дитину без ЗЩА. Висновки. Таким чином, отримані дані свідчать, що існує взаємозв’язок між наявністю карієсу тимчасових зубів та формуванням зубощелепних аномалій у дітей у ранньому та пізньому змінному прикусі, а також необхідності мотивації батьків до збереження стоматологічного здоров'я дітей. Схильність дитини до карієсу тимчасових зубів, може свідчити і про можливу схильність до формування зубощелепних аномалій в силу наявності порушення мінерального обміну в цілому організмі, зокрема в екосистемі порожнини рота, що обумовлює актуальність подальших досліджень.","PeriodicalId":486900,"journal":{"name":"Vìstnik stomatologìï","volume":"32 1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135215125","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-15DOI: 10.35220/2078-8916-2022-46-4.9
Я.М. Мазурик, В.О. Маланчук
Мета роботи: покращити ефективність лікування пацієнтів з відкритими переломами нижньої щелепи з наявністю зуба в щілині перелому визначити твердість та пружність кісткової тканини. Матеріали та методи: Клінічні методи обстеження(об’єктивне обстеження), рентгенологічні методи обстеження (комп’ютерна томографія). Обстежено та проліковано 60 пацієнтів. В лікуванні було використано пристрій для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Хірургічне лікування відбувалося протягом 6 місяців на базі КМКЛ № 12, ЩЛВ № 2 м. Київ з 01.01.2022 по 01.06.2022. Серед пацієнтів всіх груп були 40 чоловіків та 20 жінок. Вік пацієнтів складав від 18 до 60 I група. У 40 пацієнтів з діагнозом: У 10 пацієнтів односторонній перелом кута нижньої щелепи виявлено (I група). У 20 пацієнтів двосторонній перелом кута нижньої щелепи (II група). У 10 пацієнтів подвійний перелом нижньої щелепи (III група). Позитивний симптом прямого та не прямого навантаження в ділянках перелому відмічалось у всіх 60 пацієнтів. Наукова новизна: визначення оптимальної ділянки кістки, для накладання кісткових фіксаторів за допомогою пристрою для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Покращення ефективності фіксації зуба в щілині перелому. Висновки: Міцність кісткової тканини залишається дуже варіабельною тому, якщо зуб залишається в ділянці перелому нижньої щелепи він використовується, як опора та покращує фіксацію відломків, що в свою чергу зменшує ризик попаданню ротової рідини в рану і при цьому відбувається краща консолідація відломків. Основою успіху є досягнення максимального діастаза кісткової рани та співставлення відломків, що дозволяє в майбутньому зробити максимально природнім прикус і відновити його. В нормі межа міцності кортикального шару нижньої щелепи на стиск становить 120–200 МПа, а на розтяг є дещо меншою. Ще меншою є міцність кортикальної кістки на кручення, її визначають на рівні 90–100 МПа. Ускладнення відбулись у 4 пацієнтах при збережені зубів в лінії перелому. А саме 2 зубів (37,48), де хід лінії перелому проходить через лунку зуба та 2 зуба (36,47) лінія перелому проходить косо через лунку зуба. Зуби були проліковані ендодонтично після травми без розриву судинно-нервового пучка. Одним з важливих факторів залишається особливості біомеханічної поведінки системи фіксатор-кістка в даному випадку визначалися наявністю зони контакту кісткових фрагментів, що дає безпосередньо сприймати частину навантаження і за рахунок цього розвантажити пластину в ділянці перелому. Після репозиції та іммобілізації уламків нижньої щелепи, необхідно створити умови для процесів репаративного остеогенезу.
{"title":"ВИЗНАЧЕННЯ МЕХАНІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ КІСТКИ ДЛЯ ВИБОРУ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ПРИ ВІДКРИТОМУ ПЕРЕЛОМІ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ З НАЯВНІСТЮ ЗУБА В ЩІЛИНІ ПЕРЕЛОМУ","authors":"Я.М. Мазурик, В.О. Маланчук","doi":"10.35220/2078-8916-2022-46-4.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2078-8916-2022-46-4.9","url":null,"abstract":"Мета роботи: покращити ефективність лікування пацієнтів з відкритими переломами нижньої щелепи з наявністю зуба в щілині перелому визначити твердість та пружність кісткової тканини. Матеріали та методи: Клінічні методи обстеження(об’єктивне обстеження), рентгенологічні методи обстеження (комп’ютерна томографія). Обстежено та проліковано 60 пацієнтів. В лікуванні було використано пристрій для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Хірургічне лікування відбувалося протягом 6 місяців на базі КМКЛ № 12, ЩЛВ № 2 м. Київ з 01.01.2022 по 01.06.2022. Серед пацієнтів всіх груп були 40 чоловіків та 20 жінок. Вік пацієнтів складав від 18 до 60 I група. У 40 пацієнтів з діагнозом: У 10 пацієнтів односторонній перелом кута нижньої щелепи виявлено (I група). У 20 пацієнтів двосторонній перелом кута нижньої щелепи (II група). У 10 пацієнтів подвійний перелом нижньої щелепи (III група). Позитивний симптом прямого та не прямого навантаження в ділянках перелому відмічалось у всіх 60 пацієнтів. Наукова новизна: визначення оптимальної ділянки кістки, для накладання кісткових фіксаторів за допомогою пристрою для визначення механічних параметрів кістки № 150086 від 30.12.2021. Покращення ефективності фіксації зуба в щілині перелому. Висновки: Міцність кісткової тканини залишається дуже варіабельною тому, якщо зуб залишається в ділянці перелому нижньої щелепи він використовується, як опора та покращує фіксацію відломків, що в свою чергу зменшує ризик попаданню ротової рідини в рану і при цьому відбувається краща консолідація відломків. Основою успіху є досягнення максимального діастаза кісткової рани та співставлення відломків, що дозволяє в майбутньому зробити максимально природнім прикус і відновити його. В нормі межа міцності кортикального шару нижньої щелепи на стиск становить 120–200 МПа, а на розтяг є дещо меншою. Ще меншою є міцність кортикальної кістки на кручення, її визначають на рівні 90–100 МПа. Ускладнення відбулись у 4 пацієнтах при збережені зубів в лінії перелому. А саме 2 зубів (37,48), де хід лінії перелому проходить через лунку зуба та 2 зуба (36,47) лінія перелому проходить косо через лунку зуба. Зуби були проліковані ендодонтично після травми без розриву судинно-нервового пучка. Одним з важливих факторів залишається особливості біомеханічної поведінки системи фіксатор-кістка в даному випадку визначалися наявністю зони контакту кісткових фрагментів, що дає безпосередньо сприймати частину навантаження і за рахунок цього розвантажити пластину в ділянці перелому. Після репозиції та іммобілізації уламків нижньої щелепи, необхідно створити умови для процесів репаративного остеогенезу.","PeriodicalId":486900,"journal":{"name":"Vìstnik stomatologìï","volume":"263 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135638586","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-02-15DOI: 10.35220/2078-8916-2022-46-4.7
Ю.Ю. Яров
Мета дослідження. Цитологічне дослідження інтенсивності та тривалості фаз раневого процесу у хворих на генералізований пародонтит ІІ, ІІІ ступенів тяжкості з нормо-, гіпер- та гіпореактивністю організму після проведення за показаннями клаптевої операції. Матеріали та методи дослідження. Обстежено 216 пацієнтів віком від 45 до 55 років з діагнозом генералізований пародонтит ІІ, ІІІ ступенів тяжкості. В залежності від стану реактивності організму хворі були розподілені на три групи: перша – нормореакція (132 особи); друга – гіперреакція (46 осіб); третя – гіпореакція (38 осіб). Хворим за показаннями виконували клаптеву операцію. Забір крові проводили після хірургічного втручання на 1-у, 4-у, 6-у та 9-у добу. Фази перебігу раневого процесу визначали за допомогою цитологічного дослідження методом мазків-відбитків. Наукова новизна. Результати цитологічного дослідження показали, що для хворих на генералізований пародонтит при нормореактивності організму після проведення хірургічного втручання характерним є загоєння рани з трьома періодами клітинної реакції: період початкових дегенеративних змін (1-а доба), запалення з активною гранулоцитарною і макрофагальною реакціями (4-а доба) і наростання репаративних процесів (6-а доба). При гіперреактивності організму більш активно розвивалася і довше тривала гранулоцитарна реакція, тому пізніше з'являлися клітинні ознаки регенерації (9-а доба). При гіпореактивності організму пізніше наступала і була затяжною гранулоцитарна реакція, тому пізніше з'являлися клітинні ознаки регенерації (9-та доба). Висновки. Приведення фаз раневого процесу до таких при нормореактивності організму у хворих на генералізований пародонтит розглядається як умова оптимізації загоєння слизово-кісткової рани після проведеного хірургічного лікування і подальшої стабілізації процесу в тканинах пародонта.
{"title":"РЕЗУЛЬТАТИ ЦИТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ НА ТЛІ РІЗНОЇ РЕАКТИВНОСТІ ОРГАНІЗМУ","authors":"Ю.Ю. Яров","doi":"10.35220/2078-8916-2022-46-4.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.35220/2078-8916-2022-46-4.7","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Цитологічне дослідження інтенсивності та тривалості фаз раневого процесу у хворих на генералізований пародонтит ІІ, ІІІ ступенів тяжкості з нормо-, гіпер- та гіпореактивністю організму після проведення за показаннями клаптевої операції. Матеріали та методи дослідження. Обстежено 216 пацієнтів віком від 45 до 55 років з діагнозом генералізований пародонтит ІІ, ІІІ ступенів тяжкості. В залежності від стану реактивності організму хворі були розподілені на три групи: перша – нормореакція (132 особи); друга – гіперреакція (46 осіб); третя – гіпореакція (38 осіб). Хворим за показаннями виконували клаптеву операцію. Забір крові проводили після хірургічного втручання на 1-у, 4-у, 6-у та 9-у добу. Фази перебігу раневого процесу визначали за допомогою цитологічного дослідження методом мазків-відбитків. Наукова новизна. Результати цитологічного дослідження показали, що для хворих на генералізований пародонтит при нормореактивності організму після проведення хірургічного втручання характерним є загоєння рани з трьома періодами клітинної реакції: період початкових дегенеративних змін (1-а доба), запалення з активною гранулоцитарною і макрофагальною реакціями (4-а доба) і наростання репаративних процесів (6-а доба). При гіперреактивності організму більш активно розвивалася і довше тривала гранулоцитарна реакція, тому пізніше з'являлися клітинні ознаки регенерації (9-а доба). При гіпореактивності організму пізніше наступала і була затяжною гранулоцитарна реакція, тому пізніше з'являлися клітинні ознаки регенерації (9-та доба). Висновки. Приведення фаз раневого процесу до таких при нормореактивності організму у хворих на генералізований пародонтит розглядається як умова оптимізації загоєння слизово-кісткової рани після проведеного хірургічного лікування і подальшої стабілізації процесу в тканинах пародонта.","PeriodicalId":486900,"journal":{"name":"Vìstnik stomatologìï","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135637672","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：