ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ КОРОЛІВСЬКИХ ПРИВІЛЕЇВ ЛІШНЯНСЬКОГО МОНАСТИРЯ У ПЕРЕМИШЛЬСЬКИХ ГРОДСЬКИХ АКТАХ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII – ПЕРША ПОЛОВИНА XVIII СТ.)

Мета дослідження – розкрити значення реєстрації королівських привілеїв у Перемишльських гродських судових актах для визначення майнового і правового становища Лішнянського монастиря. Наукова новизна дослідження вбачається у віднайдені копій королівських привілеїв та укладенні їхнього реєстраційного списку. Методологія дослідження – базується на використанні аналітичної та синтетичної критики історичних документів. Використано методи співставлення та порівняння різних копій королівських привілеїв, які збереглися до нашого часу і в різні історичні періоди вносилися до гродських актових книг. Висновки. На кінець XVII ст. монастирський фільварок Лішнянського монастиря набрав чіткого окреслення. Завдяки королівським привілеям було створене економічне підґруття для функціонування обителі. Розглянуті нами привілеї, окрім економічної складової, містили в собі питання про регулювання адміністративного управління монастирем. Адже розглядувана нами обитель була розташована на ґрунтах, які входили до складу королівських столових маєтків Самбірської економії. Відповідно на монастир поширювалося королівське право патронату та право подання. Оскільки, як засвідчують привілеї, королі не тільки надавали ґрунти для монастирського фільварку, але й затверджували настоятелів монастирів. Проте із утворенням Святопокровської провінції (1739 р.) та виходом унійних монастирів із юрисдикції місцевих єпископів польські королі, як і місцева шляхта, втратили право затверджувати настоятелів обителей, а натомість за ними збережено право коляторів – надання різних економічних прав і вольностей (право вирубу лісу, млинарства, корчмарства, солеваріння, надання ґрунтів, будівель тощо). Призначення ігуменів переходило до компетенцій провінційної управи (протоігумена та чотирьох консульторів). Державна реєстрація королівських привілеїв наданих Лішнянському монастиреві у Перемишльських гродських судових актових книгах надавала їм правової чинності для захисту своїх майнових прав. Віднайдення та опрацювання цих привілеїв дозволяє сучасним дослідникам окреслити матеріальні засади існування обителі, визначити її настоятелів та простежити юридично-правові відносини церковних інституцій із світськими органами влади. Встановлено, що за умов відсутності первинної монастирської фундаційної документації королівські привілеї як актові джерела фіксували відомості про існування обителі. Ключові слова: королівська канцелярія, привілей, монастир, гродські актові книги, облята,реєстр документації.