ПОЛЬСЬКА Й УКРАЇНСЬКА РЕФОРМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ (1998 – 2020): ІСТОРИКО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Метою дослідження є порівняльний аналіз польської й української реформ місцевого самоврядування та виокремлення найвагоміших, корисних для України, європейських практик. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системності, діалектики, достовірності, конкретно-історичного підходу, логічності. Використано загальнонаукові методи аналізу і синтезу, порівняльний, структурно-функціональний, узагальнення, а також спеціальні – метод інтерв’ю і контент-аналізу. Наукова новизна полягає в аналізі особливостей розвитку органів місцевого самоврядування Республіки Польща у порівнянні з українськими реаліями та запропоновано найактуальніші для сучасної України європейські практики, які треба неодмінно врахувати, вибудовуючи самоврядні інституції в умовах децентралізації влади. Висновки. Досліджено структуру й концептуальні підходи в організації місцевого самоврядування Республіки Польща і методами інтерв’ю та спостереження зібрано інформацію про функціонування різних ланок самоврядування в цій країні; з’ясовано, як вони стали найважливішим постачальником публічних послуг для своїх громадян, важливим партнером міжнародних інвестицій. Підтверджено, що польська гміна по-справжньому стала школою демократичного управління та сприяла розвитку структур громадянського суспільства. Закладено підвалини тісної співпраці між солтиством с. Гробнікі, гміною м. Глубчіце і Нехворощанською громадою Полтавської області України. Окреслено здобутки і проблеми, що супроводжували перезавантаження місцевої влади в Україні у ході децентралізації. Акцентується увага на можливості впровадження окремих елементів польського досвіду у вітчизняну практику самоврядних інституцій з метою підвищення ефективності їхнього функціонування. Зокрема, йдеться про забезпечення повного автономного контролю з боку органів самоврядування над джерелами власних надходжень та володіння правом ухвалювати рішення щодо їхнього розподілу, застосування принципу вирівнювання місцевих бюджетів, створення спільних фірм, об’єднань із суб’єктами, що здійснюють свою діяльність у рамках самоврядних територій, залучення населення до управління місцевими справами, виборність посадових осіб на всіх рівнях місцевого самоврядування і насамперед в українських старостинських округах, що входять до територіальних громад, налагодження взаємовигідного партнерського співробітництва з міжнародними і вітчизняними інвесторами. Реалізації таких завдань сприяє європейський вибір нашої країни, яка пройшла певні історичні етапи демократизації і формування громадянського суспільства. Саме європейський вибір надає широкі можливості для поліпшення діяльності органів місцевого самоврядування, їхньої взаємодії із владними структурами на всіх рівнях управління і населенням, налагодження конструктивного співробітництва та діалогу із усіма зацікавленими інституціями. Саме тому заслуговує уваги польська модель організації місцевої влади, вибудована на засадах субсидіарності, деконцентрації, консенсусу, об’єднанні зусиль держави і самоврядних одиниць, ефективному законодавчо-правовому регулюванні. Адже позитивний баланс перетворень і змін, що створився у цій країні дійсно заслуговує не тільки особливої уваги, але й доцільності впровадження в українську практику, що дає підстави з оптимізмом дивитися на подальший розвиток та вдосконалення вітчизняного самоврядування. Ключові слова: Україна, Республіка Польща, солтиство, гміна, повіт, воєводство,децентралізація, місцеве самоврядування, субсидіарність, польська модель, європейськаінтеграція.