ОСОБЛИВОСТІ ЛІКВІДАЦІЇ ВОЛИНСЬКИХ “ПРОСВІТ” ПОЛЬСЬКОЮ ВЛАДОЮ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

У статті досліджуються особливості ліквідації осередків “Просвіти” у Волинському воєводстві, що її здійснила польська влада у міжвоєнний період. Оскільки “Просвіти” на Волині не мали єдиної централізованої структури, як це було у сусідній Галичині, і діяли за окремими статутними документами, або ж не мали зареєстрованих статутів узагалі, польська влада скористалася цим моментом, аби заборонити діяльність національної організації українців. Враховуючи той факт, що “Просвіти” на Волині існували лише з прикінця Першої світової війни і не зуміли завоювати прихильність більшості волинян, польська влада намагалася перешкодити зростанню численності просвітянських осередків у першій половині 20-х рр. ХХ ст., а з рубежу 20–30-х рр. стала на шлях ліквідації “Просвіт”. І це не випадково, адже національна ідея, яка широко пропагувалася волинськими “Просвітами”, обстоювання Православної церкви, української мови та культури суперечило державницькій доктрині Другої Речі Посполитої: повній асиміляції українців та перетворення Польщі на моноетнічну державу. Метою дослідження є виявлення й аналіз особливостей ліквідації польською владою волинських “Просвіт” у міжвоєнний період, а також простеження еволюції позиції польської влади щодо діяльності та існування “Просвіт” на Волині. Методологічну основу пропонованої статті становлять принципи авторської об’єктивності, історизму, системності та науковості. Широко застосовано також історико-порівняльний та історико-системний методи. Наукова новизна статті опирається на залучення нових архівних документів, що вперше вводяться до наукового обігу, а також на вузькість дослідницького фокусу, адже досі не було опубліковано жодних матеріалів, які б простежували особливості ліквідації “Просвіт” на Волині у міжвоєнний період. Натомість наявні наукові публікації аналізували причини ліквідації “Просвіт” і мали радше описовий характер. Висновки. У результаті дослідження авторки дійшли висновку, що, враховуючи відсутність у волинських “Просвіт” єдиної об’єднавчої структури, польській державній адміністрації вдалося відносно швидко ліквідувати просвітянські осередки на Волині і замінити їх лояльними владі громадськими організаціями – “Просвітянськими хатами”. Процес ліквідації “Просвіт” розтягнувся у часі на п’ять-сім років, залежно від регіону Волині, ліквідації проходили хаотично, їх тривалість діяльності залежала від позиції керівництва (його здатності до опору). Найбільшою проблемою, з якою зіштовхнулися волинські “Просвіти”, стала передача майна і фінансів. Ключові слова. “Просвіти”, Волинь, ліквідація, Друга Річ Посполита, статутні документи,національна політика, польська влада.