{"title":"乌克兰和波罗的海国家权力过渡的先决条件和特殊性:政治和历史方面(1990-2004 年)","authors":"Віталій КОЦУР, Юрій ВОЙТЕНКО","doi":"10.24919/2519-058x.28.287548","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Метою статті є дослідження процесу змінюваності влади в результаті парламентських та президентських виборів в Україні і країнах Балтії під впливом наслідків від непопулярних реформ у соціально-економічній сфері протягом першого десятиліття їх незалежності. Методологія дослідження полягає у використанні різного інструментарію для досягнення мети. До нього належать: історико-компаративне зіставлення результатів виборів у досліджуваних країнах для визначення їх політичних особливостей в перехідний період; динаміки, за допомогою якого було розглянуто кількісні та якісні політичні зміни у цих країнах протягом першого десятиліття незалежності; синхронний, який використовувався для аналізу результатів виборів у досліджуваних країнах паралельно, в один й той самий період; політологічного аналізу, який сприяв чіткому розумінню партійної архітектури у парламентах і особливостей формування виконавчої влади у зазначених країнах. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в науковому дискурсі визначено результати виборів в Україні і країнах Балтії у перше десятиліття незалежності через призму підтримки правих і правоцентристських, а також лівих і лівоцентристських партій після проведення ними реформ в умовах транзиту. Висновки. У досліджені визначено, що в українській політичній моделі, згідно з якою президент мав ключове право на формування уряду, політики лівого сегменту, критикуючи дії глави держави в умовах переходу від планової до ринкової економіки, отримували більшість мандатів як за мажоритарною складовою, так згодом і за списками політичних партій. У Латвії та Естонії електоральні симпатії були протилежними українським, адже у них виборці схилялися до підтримки саме правих і правоцентристських політиків, котрі в умовах парламентських форм правління формували уряди, що більш ефективно здійснювали перехід своїх країн до ринку. Литовський досвід змінюваності влади у 1990-х рр. є особливим, адже на кожних наступних виборах перемога діставалася опозиції, що більше нагадувало своєрідний “електоральний маятник”. Ключові слова: лівоцентристи, правоцентристи, партія, вибори, транзит, президент","PeriodicalId":41096,"journal":{"name":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.4000,"publicationDate":"2023-09-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"ПЕРЕДУМОВИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗМІНЮВАНОСТІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ І КРАЇНАХ БАЛТІЇ: ПОЛІТИКО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ (1990 – 2004)\",\"authors\":\"Віталій КОЦУР, Юрій ВОЙТЕНКО\",\"doi\":\"10.24919/2519-058x.28.287548\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"Метою статті є дослідження процесу змінюваності влади в результаті парламентських та президентських виборів в Україні і країнах Балтії під впливом наслідків від непопулярних реформ у соціально-економічній сфері протягом першого десятиліття їх незалежності. Методологія дослідження полягає у використанні різного інструментарію для досягнення мети. До нього належать: історико-компаративне зіставлення результатів виборів у досліджуваних країнах для визначення їх політичних особливостей в перехідний період; динаміки, за допомогою якого було розглянуто кількісні та якісні політичні зміни у цих країнах протягом першого десятиліття незалежності; синхронний, який використовувався для аналізу результатів виборів у досліджуваних країнах паралельно, в один й той самий період; політологічного аналізу, який сприяв чіткому розумінню партійної архітектури у парламентах і особливостей формування виконавчої влади у зазначених країнах. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в науковому дискурсі визначено результати виборів в Україні і країнах Балтії у перше десятиліття незалежності через призму підтримки правих і правоцентристських, а також лівих і лівоцентристських партій після проведення ними реформ в умовах транзиту. Висновки. У досліджені визначено, що в українській політичній моделі, згідно з якою президент мав ключове право на формування уряду, політики лівого сегменту, критикуючи дії глави держави в умовах переходу від планової до ринкової економіки, отримували більшість мандатів як за мажоритарною складовою, так згодом і за списками політичних партій. У Латвії та Естонії електоральні симпатії були протилежними українським, адже у них виборці схилялися до підтримки саме правих і правоцентристських політиків, котрі в умовах парламентських форм правління формували уряди, що більш ефективно здійснювали перехід своїх країн до ринку. Литовський досвід змінюваності влади у 1990-х рр. є особливим, адже на кожних наступних виборах перемога діставалася опозиції, що більше нагадувало своєрідний “електоральний маятник”. Ключові слова: лівоцентристи, правоцентристи, партія, вибори, транзит, президент\",\"PeriodicalId\":41096,\"journal\":{\"name\":\"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin\",\"volume\":\"18 1\",\"pages\":\"0\"},\"PeriodicalIF\":0.4000,\"publicationDate\":\"2023-09-23\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287548\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"Q1\",\"JCRName\":\"HISTORY\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk-East European Historical Bulletin","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.24919/2519-058x.28.287548","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"Q1","JCRName":"HISTORY","Score":null,"Total":0}
ПЕРЕДУМОВИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗМІНЮВАНОСТІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ І КРАЇНАХ БАЛТІЇ: ПОЛІТИКО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ (1990 – 2004)
Метою статті є дослідження процесу змінюваності влади в результаті парламентських та президентських виборів в Україні і країнах Балтії під впливом наслідків від непопулярних реформ у соціально-економічній сфері протягом першого десятиліття їх незалежності. Методологія дослідження полягає у використанні різного інструментарію для досягнення мети. До нього належать: історико-компаративне зіставлення результатів виборів у досліджуваних країнах для визначення їх політичних особливостей в перехідний період; динаміки, за допомогою якого було розглянуто кількісні та якісні політичні зміни у цих країнах протягом першого десятиліття незалежності; синхронний, який використовувався для аналізу результатів виборів у досліджуваних країнах паралельно, в один й той самий період; політологічного аналізу, який сприяв чіткому розумінню партійної архітектури у парламентах і особливостей формування виконавчої влади у зазначених країнах. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в науковому дискурсі визначено результати виборів в Україні і країнах Балтії у перше десятиліття незалежності через призму підтримки правих і правоцентристських, а також лівих і лівоцентристських партій після проведення ними реформ в умовах транзиту. Висновки. У досліджені визначено, що в українській політичній моделі, згідно з якою президент мав ключове право на формування уряду, політики лівого сегменту, критикуючи дії глави держави в умовах переходу від планової до ринкової економіки, отримували більшість мандатів як за мажоритарною складовою, так згодом і за списками політичних партій. У Латвії та Естонії електоральні симпатії були протилежними українським, адже у них виборці схилялися до підтримки саме правих і правоцентристських політиків, котрі в умовах парламентських форм правління формували уряди, що більш ефективно здійснювали перехід своїх країн до ринку. Литовський досвід змінюваності влади у 1990-х рр. є особливим, адже на кожних наступних виборах перемога діставалася опозиції, що більше нагадувало своєрідний “електоральний маятник”. Ключові слова: лівоцентристи, правоцентристи, партія, вибори, транзит, президент