Антипольська діяльність чорносотенців на Волині на початку ХХ ст.

Метою статті є визначення особливостей антипольського вектору діяльності Почаївського відділу Союзу російського народу і православного духовенства Волині на початку ХХ ст. Проаналізовано ключові фактори, які вплинули на ускладнення міжнаціональних взаємовідносин у регіоні. Встановлено, що в результаті активної та цілеспрямованої діяльності чорносотенців на Волині спостерігалося загострення не лише міжнаціональних, а й міжконфесійних взаємовідносин. Методологія дослідження ґрунтується на використанні як загальнонаукових методів дослідження (узагальнення, аналізу й синтезу), так і спеціальних історичних (порівняльно-історичного та хронологічного), що у поєднанні з принципами історизму, поліфакторності та об’єктивності сприяли неупередженому висвітленню поставлених завдань. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автори, на основі матеріалів періодичної преси досліджуваного періоду й архівних документів, з’ясували особливості антипольської діяльності чорносотенців і православного духовенства на Волині на початку ХХ ст., проаналізували результати досліджуваного напряму діяльності Союзу російського народу. Висновки. Доведено, що спільно з кліром Російської православної церкви, провідні діячі якої були ідеологами чорносотенного руху на Волині, «союзники» також активно протидіяли зростанню впливів Римо-католицької церкви у регіоні. Окрему увагу приділено участі у виборах до Державної думи та протистоянню чорносотенців і польських поміщиків, залученню до цього протистояння представників органів влади, які їх підтримували і намагалися послабити впливи польської аристократії, що, зрештою, визначалося внутрішньою політикою імперії. На основі неупередженого аналізу документів з’ясовано, що «союзники» у протидії зростанню впливів римо-католиків у досліджуваний період на сторінках своїх пресових видань часто друкували сфабриковані звинувачення проти опонентів. У цьому напрямі чорносотенці діяли в контексті внутрішньої політики імперії. Завдяки підтримці органів влади, вони мали змогу проводити активну та войовничу антипольську кампанію. Це робилося з чітко визначеною метою: послабити у регіоні позиції та впливи польської аристократії, котра, незважаючи на довготривале перебування регіону в складі імперії, зберігала свою національну ідентичність і конфесійну належність, а це суперечило імперським планам з русифікації регіону.