АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОБІГУ ПРАЗЬКОГО ГРОША В УКРАЇНІ

Мета дослідження. У вітчизняній нумізматиці, насамперед у публікаціях топографій одиничних знахідок та скарбів, іноді розглядаються празькі гроші. До наукового обігу також уведені подібні екземпляри з контрамарками та фальшиві монети того часу. Окремо досліджувалося питання обрізання празьких грошів у Галичині. Незважаючи на достатню базу даних, ряд питань проблематики явно опинився поза увагою дослідників. Празький гріш, практично, одразу набув стрімкого поширення в Польщі та Пруссії. Звідти він потрапив на Галичину, Поділля, Волинь та Полісся, а через Угорщину, можливо, на територію Закарпаття і в Молдову. Хронологію потрапляння чеської монети можна умовно розділити на три основні періоди: початковий – до масового надходження монет (1378–1419); перебування в обігу, переважно монет Вацлава IV (1378–1419); завершальний період – потрапляння у скарби разом із монетами XVI–XVIIІ ст. Знахідки ранніх богемських монет найбільш рідкісні. Більшість екземплярів празьких грошів Вацлава ІІ (1300–1305) та Яна І Люксембурзького (1340–1346) зафіксовані на території Західної України. Наявність монет Вацлава ІІ у складі більш пізніх скарбів можна пояснити потраплянням до депозитів тих монет, що залишались в обігу разом із монетами пізніших правителів станом на середину XIV ст. За часів правління Яна І Люксембурзького у Кутній Горі відновилось і карбування золотої цінової одиниці – флорину. Наймасовішими богемськими монетами у знахідках Східної Європи виявилися монети Карла І (1346–1378) та Вацлава IV (1378–1419). Празькі гроші Георгія з Подєбрад (1457–1471), практично, не перебували у грошовому обігові. Монети Владислава ІІ (1490–1516) зафіксовані на Волині у складі скарбів із золотими дукатами. За правління Людовіка І відбулося відкриття нового монетного двору у м. Йоахімсталі (1518 р.), де празькі гроші карбувались до 1526 р. Монети Фердинанда І (1526–1564) більш характерні для пізніших скарбів. На особливу увагу заслуговують скарби з монетами Золотої Орди у розрізі вивчення східного шляху подальшого просування богемських монет. У цьому контексті особливо цікаві знахідки з ранніми литовськими монетами та київськими монетами Володимира Ольгердовича, а також із монетно-ваговими зливками гривень різних типів. Щодо знахідок празьких грошів у Московщині, то ймовірніш за все, їх потрапляння на Схід може відноситись до третього хронологічного періоду поширення гроша – разом із більш пізніми монетами XVI–XVII ст. Власних виокремлених особливостей обігу празький гріш на цій території явно не мав. Нерідко у грошовому обігові для надання торговим угодам більшої гнучкості використовували фрагменти празьких грошей. У такому стані вони зафіксовані як у складі скарбів, так і як одиничні знахідки. У складі одного скарбу нерідко виявляються дві розламані половини однієї і тієї самої монети. Склад металу монет відповідає родовищному сріблу. При цьому основною домішкою в дорогоцінному металі виступає мідь, а стабільними компонентами – вісмут та свинець. Період нанесення надкарбувань хронологічно характеризується періодом від останніх десятиліть XV – до початку XVI ст. (1370–1510). Найчастіше серед виявлених в Україні трапляються монети із надкарбуваннями німецьких міст: Ульм, Аугсбург, Зальцбург та Регенсбург. Причину наявності на монетах одразу кількох надкарбувань можна пояснити прагненням німецьких міст до створення валютних союзів та затвердження празької монети на локальному рівні. Традиційно процес обрізання даних монет пов’язують із падінням якості металу пізніших емісій празьких грошів, а також із початком карбування монет у м. Львові. Празькі гроші, обрізані до діаметра 20 мм, відповідали стандартам срібних монет Золотої Орди. Це здійснювалося з метою наближення ваги празьких грошів до вагового показника ординських монет хана Узбека (1312–1342) або Джанібека (1342–1357). В українській нумізматичній історіографії, практично, відсутні праці, де висвітлювалися б проблеми введення до наукового обігу нових різновидів празького гроша, вивчення різновидів легенди та зображення лева з коронами. Фальсифікаторами скопійовано та випущено в обіг монети, які імітують празькі гроші найбільш масових емісій, а саме періодів правління Яна І Люксембурзького та Вацлава IV(III). Висновки. Попри наявність значної кількості наукових публікацій з вивчення питання обігу празького гроша в Україні та виразну очевидність багатьох аспектів ролі цієї монети існують окремі питання, які потребують уточнення та більш ретельної уваги дослідників в їх подальших наукових пошуках в межах даної проблематики. Це, зокрема: дослідження та ретельний аналіз скарбів празьких грошів із монетами інших емітентів та особливо монетно-вагових гривень; визначення та введення до наукового обігу нових неописаних штемпельних різновидів празьких грошів на основі матеріалів музейних зібрань; уточнення ролі пізніх празьких грошів та введення їх знахідок до наукової літератури. На особливу увагу заслуговують знахідки празьких грошів у досить віддалених від основного ареалу поширення регіонах.