ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСІБ ДОРОСЛОГО ВІКУ

Abstract

У статті висвітлено результати дослідження суб’єктивного благополуччя осіб дорослого віку. Проведено теоретичний аналіз підходів до трактування поняття «суб’єктивне благополуччя» та його змістових компонентів. Визначено фактори, які на нього впливають. Виявлено, що на рівень переживання людиною власного суб’єктивного благополуччя можуть впливати зовнішні (середовищні, соціальні) та внутрішні (психологічні) фактори. З’ясовано, що важливу роль в переживанні благополуччя суб’єктом відіграють особистісні утворення, зокрема самооцінка, копінг-стратегії та толерантність до невизначеності. Висунуто припущення, що існує взаємозв’язок між рівнем суб’єктивного благополуччя дорослих та їхньою самооцінкою, копінг-стратегіями та толерантністю до невизначеності. Емпіричне дослідження, проведене із застосуванням психодіагностичних методик, показало, що більшість опитаних мають середній рівень суб’єктивного благополуччя в цілому та його окремих аспектів (емоційного 64,8%, екзистенційно-діяльнісного 68,8%, Его-благополуччя 56,2%, гедоністичного 73,5% та соціально-нормативного 78,9%). Вивчення суб’єктивного благополуччя дорослих дозволяє дійти висновків про наявність значної частини опитаних, які мають високий його рівень (емоційного 17,5%, екзистенційно-діяльнісного 16,7%, Его-благополуччя 27%, гедоністичного 14,4% та соціально-нормативного 13,6 %). Результати вивчення взаємозв’язку суб’єктивного благополуччя із рівнем особистісної самооцінки, конструктивністю емоційних та поведінкових копінг-стратегій та толерантністю до невизначеності засвідчили, що чим вищим є рівень їх розвитку – тим більше особа оцінює своє існування як благополучне. Доведено, що не існує значущого взаємозв’язку між суб’єктивним благополуччям дорослого і продуктивністю його когнітивних копінг- стратегій. Суб’єктивне благополуччя дорослих більш пов’язано з індивідуальними емоційними переживаннями та відображається в діях людини, ніж ґрунтується на раціональному об’єктивному осмисленні нею реального стану речей. Література Аргайл, М. (2003). Психология счастья. Санкт-Петербург : Питер. Курова, А.В. (2014). Деякі аспекти суб’єктивного благополуччя особистості. Вісник Одеського національного університету. Серія: Психологія, 19(1), 174–179 . Кушмирук, Є.С. (2017). Параметри психологічного благополуччя студентів. Науковий вісних Херсонського державного університету, 2, 36–40. Отич, Д. (2009). Сучасні психологічні підходи до класифікації копінг-стратегій. Педагогіка і психологія проф. освіти, 5, 91–100. Павленко, Г.В. (2019). Толерантність до невизначеності як ресурс психологічного благополуччя студентів Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Екологічна психологія, Том VІІ, 47, 208–219. Пахоль, Б.Є. (2017). Суб’єктивне та психологічне благополуччя: сучасні і класичні підходи, моделі та чинники. Український психологічний журнал, 1, 80–104. Швалб, Ю.М. (2021). Еколого-психологічні детермінанти суб’єктивного благополуччя особистості (Монографія ). Київ – Львів : Видавець Вікторія Кундельська. Cooke, P., Melchert, T.P., & Connor, K. (2016). Measuring Well-Being: A Review of Instruments. College of Education Faculty Research and Publications, 730–757. Diener, Ed. (2008). Happiness: unlocking the mysteries of psychological wealth. Malden, MA : Blackwell Pub. Diener, Ed. (2000). Subjective well-being: The Science of Happiness and a Proposal for a National Index (PDF). American Psychologist, 55(1), 34–43.  International Wellbeing Group (2013). Personal Wellbeing Index: 5th Edition. Melbourne: Australian Centre on Quality of Life. Deakin University. Retrieved from https://www.acqol.com.au/uploads/pwi-a/pwi-a-english.pdf Kashdan, T.B. (2004). The assessment of subjective well-being (issues raised by the Oxford Happiness Questionnaire). Personality and Individual Differences, 36(5), 1225–1232. Ryff, C.D. (1989). Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological well-being. Journal of Personality and Social Psychology, 57(6), 1069–1081. https://doi.org/10.1037/0022-3514.57.6.1069