{"title":"ПОНЯТТЯ СПРАВЕДЛИВІСТЬ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ГЕНДЕРНОЇ ПСИХОЛОГІЇ","authors":"Тетяна Костіна, Ірина Булах","doi":"10.31392/NPU-NC.SERIES12.2020.12(57).06","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Статтю присвячено теоретичному аналізу концепту справедливість та його ролі в контексті психологічних досліджень у гендерній психології. Проведений науковий пошук засвідчив існування різних підходів до розуміння змісту та сутності поняття справедливості у гуманітарних науках. Осмислення цього концепту залежить від історичної епохи, соціально-політичного устрою, економічних факторів функціонування суспільства. Показано існування взаємозв’язку між мораллю, правом та справедливістю як базовим принципом взаємодій людей у суспільстві. Критерієм справедливості часто виступала рівність. Виявлено, що в різні історичні епохи панував принцип справедливої нерівності, коли одні мали привілеї, а інші були їх позбавлені. Особливо гостро це стосувалося представниць жіночої статі. Зазначено, що у філософії справедливість позначається як вищий принцип людського життя й основа для автономії і розвитку особистості. Визначено, що поруч із поняттям справедливість для філософської та психологічної науки важливим є концепт соціальна справедливість, який пояснює процес справедливої взаємодії між людиною і суспільством. Простежується, що у межах соціальних подій ХХ століття відбувся зсув парадигми розуміння принципів справедливості від «рівних можливостей» до «рівних результатів». Обґрунтовано, що дотримання гендерної рівності не може відбуватись без опори на принцип соціальної справедливості, зокрема, гендерної справедливості. В Україні на законодавчому рівні утверджена гендерна рівність і вимоги до її дотримання. Визначено, що сутність гендерної справедливості пов’язана з рівноправ’ям і справедливістю у розподілі благ та відповідальності між чоловіками і жінками. Підкреслено, що вивчення впливу психологічних і соціальних чинників на розгортання гендерної справедливості здійснюється у межах гендерної психології з використанням гендерного підходу. Стверджується, що використання принципу гендерної справедливості веде до становлення гендерної рівності. \nЛітература \n \nАболіна, Т.Г. (2012). Теоретичні та соціокультурні передумови виникнення прикладної етики. В.І. Панченко (Ред.), Прикладна етика (с. 5–41). Київ : Центр учбової літератури. \nАвгустин, А. (1998). О граде Божием. Книги ХІV–ХХІІ. Творения. (Т. 4.) Киев : УЦИММ-пресс. \nАквінський, Т. (2003). Коментарі до Арістотелевої «Політики». Київ : Основи. \nАрістотель. (2000). Політика. Київ : Либідь. \nБендас, Т.В. (2006). Гендерная психология. Санкт-Петербург : Питер. \nБутенко, А.П. (Ред.). (1988). Социализм: социальная справедливость и равенство. Москва : Знание. \nВласова, О. (2009). Гендерное равенство как ресурс теории справедливости. Грані. Філософія, 5(67), 67–69. Режим доступу: http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/995/1/F-6.pdf \nВласюк, Ж.І. (2015). Виховання почуття справедливості у молодших школярів у позаурочній діяльності. Житомир : ЖДУ ім. І. Франка. \nГегель, Г.В.Ф. (2004). Феноменологія духу. Київ : Основи. \nГулевич, О. (2011). Социальная психология справедливости. Москва : Изд-во «Институт психологии РАН». \nДанильян, О.Г. (Ред.). (2005). Философия права. Москва : Изд-во Эксмо. \nДынник, М.А. (Ред.). (1955). Материалисты Древней Греции: собр. текстов Гераклита, Демокрита, Эпикура. Москва : Государственное издательство политической литературы. \nЗагальна декларація прав людини. ООН. (1948). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text \nЗакон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків». (2005). №2866-ІV. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text \nКант, И. (2000). Лекции по этике. Москва : Республика. \nКашников, Б.Н. (2001). Концепция общей справедливости Аристотеля: опыт реконструкции. Этическая мысль. Москва : РАН, Институт философии. \nКлочек, Л.В. (2019). Психологія соціальної справедливості у педагогічній взаємодії. (Дис. д-ра психол. наук). Київ. \nКонституція України. (1996). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws \nМанхейм, К. (1994). Идеология и утопия: Диагноз нашего времени. Москва : Юрист. \nМаркс, К. & Энгельс, Ф. (1961). Сочинения. Москва : Государственное издательство политической литературы. \nМарценюк, Т. (2019). Інтеграція гендерної складової в аналітичні матеріали. Київ : МФ «Відродження». \nМОЗ розіслало в Telegram сексистські постери про карантин. (2020). Режим доступу: https://zmina.info/news/moz-rozislalo-u-telegram-seksystski-postery-pro-karantyn/ \nМор, Т., & Кампанелла, Т. (1988). Утопія. Місто сонця. Київ : Видавництво художньої літератури «Дніпро». \nОганесян, А.К. (1990). Равенство и справедливость (концепции Д. Роулса и Д. Белла). Москва : Изд-во политической литературы. \nПотапова, О. & Салахова, Я. (2018). Від дискримінації до гендерної справедливості. Київ : МОМ. \nПід час пандемії жінки частіше потерпають від домашнього насильства. (2020). Укрінформ. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/ \nПлатон. (2000). Держава. Київ : Либідь. \nРогожа, М. (2009). Соціальна мораль: колізії мінімалізму. (Монографія). Київ : Парапан. \nРуссо, Ж.-Ж. (2016). Эмиль, или о воспитании. Москва : Литрес. \nСидоренко, І. (2014). Історичні інтерпретації принципу справедливості. Культура і сучасність, 5, 8–12. \nСумченко, І.В. (2012). Філософські концепції справедливості: особливості інтерпретації. Філософія і політологія в контексті сучасної культури, 4(2), 212–218. \nТкалич, М. (2011). Гендерна психологія. Київ : Академвидав. \nТофтул, М. Г. (2014). Сучасний словник з етики. Житомир : ЖДУ. \nФальковська, Л.М. (2011). Справедливість як предмет соціально-психологічного дослідження. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави, 11, 290–299. \nЦыганкова, Г.П. (2009). Психология гендерного воспитания в высшем колледже. Минск : МГВРК. \nШведова, Н.А. (2002). Просто о сложном: гендерное просвещение. Режим доступa: http://www.owl.ru/win/books/easygender/part1_2.html \nШевченко, З.В. (2016). Словник ґендерних термінів. Черкаси : видавець Чабаненко Ю. \nBryson, V. (2007). Gender and the politics of time: feminist theory and contemporary debates. Bristol, UK : The Policy Press. \nBurn, Sh. (1995). The social psychology of gender. McGraw-Hill Humanities. \nLocke, J. (2003). Two Treatises of Government. Cambridge : CUP. \nPopper, K. (2020). The Open Society and Its Enemies. Princeton : PUP. \nFoucault, M. (1985). The History of Sexuality. Chicago : University Press. \nHobbes, Th. (2008). Leviathan. Oxford : Oxford University Press. \nRawls, J. (1971). A Theory of Justice. Cambridge : Mass. \nValdeavilla, E. & Manapat, F. (2001). Breaking New Grounds for Women's Empowerment. Manila : NCRFW. \n","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2020-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"1","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31392/NPU-NC.SERIES12.2020.12(57).06","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 1
Abstract
Статтю присвячено теоретичному аналізу концепту справедливість та його ролі в контексті психологічних досліджень у гендерній психології. Проведений науковий пошук засвідчив існування різних підходів до розуміння змісту та сутності поняття справедливості у гуманітарних науках. Осмислення цього концепту залежить від історичної епохи, соціально-політичного устрою, економічних факторів функціонування суспільства. Показано існування взаємозв’язку між мораллю, правом та справедливістю як базовим принципом взаємодій людей у суспільстві. Критерієм справедливості часто виступала рівність. Виявлено, що в різні історичні епохи панував принцип справедливої нерівності, коли одні мали привілеї, а інші були їх позбавлені. Особливо гостро це стосувалося представниць жіночої статі. Зазначено, що у філософії справедливість позначається як вищий принцип людського життя й основа для автономії і розвитку особистості. Визначено, що поруч із поняттям справедливість для філософської та психологічної науки важливим є концепт соціальна справедливість, який пояснює процес справедливої взаємодії між людиною і суспільством. Простежується, що у межах соціальних подій ХХ століття відбувся зсув парадигми розуміння принципів справедливості від «рівних можливостей» до «рівних результатів». Обґрунтовано, що дотримання гендерної рівності не може відбуватись без опори на принцип соціальної справедливості, зокрема, гендерної справедливості. В Україні на законодавчому рівні утверджена гендерна рівність і вимоги до її дотримання. Визначено, що сутність гендерної справедливості пов’язана з рівноправ’ям і справедливістю у розподілі благ та відповідальності між чоловіками і жінками. Підкреслено, що вивчення впливу психологічних і соціальних чинників на розгортання гендерної справедливості здійснюється у межах гендерної психології з використанням гендерного підходу. Стверджується, що використання принципу гендерної справедливості веде до становлення гендерної рівності.
Література
Аболіна, Т.Г. (2012). Теоретичні та соціокультурні передумови виникнення прикладної етики. В.І. Панченко (Ред.), Прикладна етика (с. 5–41). Київ : Центр учбової літератури.
Августин, А. (1998). О граде Божием. Книги ХІV–ХХІІ. Творения. (Т. 4.) Киев : УЦИММ-пресс.
Аквінський, Т. (2003). Коментарі до Арістотелевої «Політики». Київ : Основи.
Арістотель. (2000). Політика. Київ : Либідь.
Бендас, Т.В. (2006). Гендерная психология. Санкт-Петербург : Питер.
Бутенко, А.П. (Ред.). (1988). Социализм: социальная справедливость и равенство. Москва : Знание.
Власова, О. (2009). Гендерное равенство как ресурс теории справедливости. Грані. Філософія, 5(67), 67–69. Режим доступу: http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/995/1/F-6.pdf
Власюк, Ж.І. (2015). Виховання почуття справедливості у молодших школярів у позаурочній діяльності. Житомир : ЖДУ ім. І. Франка.
Гегель, Г.В.Ф. (2004). Феноменологія духу. Київ : Основи.
Гулевич, О. (2011). Социальная психология справедливости. Москва : Изд-во «Институт психологии РАН».
Данильян, О.Г. (Ред.). (2005). Философия права. Москва : Изд-во Эксмо.
Дынник, М.А. (Ред.). (1955). Материалисты Древней Греции: собр. текстов Гераклита, Демокрита, Эпикура. Москва : Государственное издательство политической литературы.
Загальна декларація прав людини. ООН. (1948). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text
Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків». (2005). №2866-ІV. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text
Кант, И. (2000). Лекции по этике. Москва : Республика.
Кашников, Б.Н. (2001). Концепция общей справедливости Аристотеля: опыт реконструкции. Этическая мысль. Москва : РАН, Институт философии.
Клочек, Л.В. (2019). Психологія соціальної справедливості у педагогічній взаємодії. (Дис. д-ра психол. наук). Київ.
Конституція України. (1996). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws
Манхейм, К. (1994). Идеология и утопия: Диагноз нашего времени. Москва : Юрист.
Маркс, К. & Энгельс, Ф. (1961). Сочинения. Москва : Государственное издательство политической литературы.
Марценюк, Т. (2019). Інтеграція гендерної складової в аналітичні матеріали. Київ : МФ «Відродження».
МОЗ розіслало в Telegram сексистські постери про карантин. (2020). Режим доступу: https://zmina.info/news/moz-rozislalo-u-telegram-seksystski-postery-pro-karantyn/
Мор, Т., & Кампанелла, Т. (1988). Утопія. Місто сонця. Київ : Видавництво художньої літератури «Дніпро».
Оганесян, А.К. (1990). Равенство и справедливость (концепции Д. Роулса и Д. Белла). Москва : Изд-во политической литературы.
Потапова, О. & Салахова, Я. (2018). Від дискримінації до гендерної справедливості. Київ : МОМ.
Під час пандемії жінки частіше потерпають від домашнього насильства. (2020). Укрінформ. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/
Платон. (2000). Держава. Київ : Либідь.
Рогожа, М. (2009). Соціальна мораль: колізії мінімалізму. (Монографія). Київ : Парапан.
Руссо, Ж.-Ж. (2016). Эмиль, или о воспитании. Москва : Литрес.
Сидоренко, І. (2014). Історичні інтерпретації принципу справедливості. Культура і сучасність, 5, 8–12.
Сумченко, І.В. (2012). Філософські концепції справедливості: особливості інтерпретації. Філософія і політологія в контексті сучасної культури, 4(2), 212–218.
Ткалич, М. (2011). Гендерна психологія. Київ : Академвидав.
Тофтул, М. Г. (2014). Сучасний словник з етики. Житомир : ЖДУ.
Фальковська, Л.М. (2011). Справедливість як предмет соціально-психологічного дослідження. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави, 11, 290–299.
Цыганкова, Г.П. (2009). Психология гендерного воспитания в высшем колледже. Минск : МГВРК.
Шведова, Н.А. (2002). Просто о сложном: гендерное просвещение. Режим доступa: http://www.owl.ru/win/books/easygender/part1_2.html
Шевченко, З.В. (2016). Словник ґендерних термінів. Черкаси : видавець Чабаненко Ю.
Bryson, V. (2007). Gender and the politics of time: feminist theory and contemporary debates. Bristol, UK : The Policy Press.
Burn, Sh. (1995). The social psychology of gender. McGraw-Hill Humanities.
Locke, J. (2003). Two Treatises of Government. Cambridge : CUP.
Popper, K. (2020). The Open Society and Its Enemies. Princeton : PUP.
Foucault, M. (1985). The History of Sexuality. Chicago : University Press.
Hobbes, Th. (2008). Leviathan. Oxford : Oxford University Press.
Rawls, J. (1971). A Theory of Justice. Cambridge : Mass.
Valdeavilla, E. & Manapat, F. (2001). Breaking New Grounds for Women's Empowerment. Manila : NCRFW.
Sydorenko, I. (2014).正义原则的历史解释。文化与现代性》,5, 8-12. Sumchenko, I.V. (2012).正义的哲学概念:解释的特殊性》。现代文化背景下的哲学与政治学》,4(2), 212-218.Tkalich, M. (2011).性别心理学》。Kyiv: Akademvydav. Toftul, M. G. (2014).现代伦理学词典》。Zhytomyr:ZHDU. Falkovska, L.M. (2011).正义作为社会和心理研究的主题。政治心理学问题及其在乌克兰国家公民形成中的作用》,11, 290-299.Tsygankova, G.P. (2009).高等教育中的性别教育心理学》。明斯克:MGVRK.Shvedova, N.A. (2002).Simply about the complex: gender education.Mode of access:http://www.owl.ru/win/books/easygender/part1_2.html Shevchenko, Z.V. (2016).性别术语词典》。Cherkasy: Chabanenko Y. Publisher Bryson, V. (2007).性别与时间政治》:Feminist theory and contemporary debates.英国布里斯托尔:英国布里斯托尔:政策出版社。Burn, Sh. (1995).The social psychology of gender.McGraw-Hill Humanities. Locke, J. (2003).Two Treatises of Government.Cambridge:CUP.Popper, K. (2020).The Open Society and Its Enemies.Princeton:PUP.Foucault, M. (1985).The History of Sexuality.芝加哥:大学出版社:University Press.Hobbes, Th. (2008).Leviathan.牛津:牛津大学出版社:牛津大学出版社。Rawls, J. (1971).A Theory of Justice.Cambridge:Mass.Valdeavilla, E. & Manapat, F. (2001).Breaking New Grounds for Women's Empowerment.马尼拉:NCRFW.