ПСИХОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНА ЕМОЦІЙНО-ЗНАЧУЩІ ВЗАЄМИНИ

У статті презентовано результати теоретичного та емпіричного дослідження змістовного наповнення поняття емоційно-значущих взаємин. Проаналізовано основні положення сучасної психологічної науки щодо розуміння визначеного феномена та окреслено складові такого виду стосунків. Результати дослідження отримано за допомогою анкети, яка складається з трьох смислових блоків. По першому блоку запитань на тему «Уявлення про феномен емоційно-значущих взаємин» виявлено, що асоціаціями до нашого ключового поняття є: кохання, любов, взаєморозуміння, повага, підтримка, довіра, вірність, взаємність та щирість, це вказує на те, що респонденти вбачають у емоційно-значущих взаєминах найкращі риси, які притаманні міжособистісним стосункам. Другий блок нашого опитування стосувався психологічного наповнення та складових емоційно-значущих взаємин. Найпоширеніші відповіді було згруповано у 5 категорій і отримали наступне наповнення емоційно-значущих взаємин в їх ієрархії: турбота, трепетне ставлення; схожі ціннісні орієнтації, емоційний відгук; достатній рівень комунікації; відвертість, довіра; повага та взаєморозуміння. Третій блок запитань стосувався руйнівних тенденцій та чинників, що визначають динаміку емоційно-значущих взаємин. Доведено, що вони можуть бути емоційно виснажливими, адже в них був виявлений цілий ряд атрибутів, які дестабілізують стосунки між партнерами. Проте третина респондентів свідомо заперечують таку можливість, а половина допускає лише в окремих випадках Це свідчить про те, що в основі уявлень про останні присутні почуття з позитивною модальністю. У випадку наявності деструкції вони мають носити іншу назву. Отримані результати емпіричного дослідження дали можливість консатувати, що емоційно-значущі взаємини це – близькі взаємини зазвичай між партнерами, яким притаманна здатність втілювати в собі емоційно-ціннісне ставлення та викликати почуття в іншого через призму його життєвого досвіду. Література Ананьев, Б.Г. (2008). Личность, субъект деятельности, индивидуальность. Москва : Директ-Медиа. Богомолова, Н.Н., Бодалев, А.А., & Гительмахер, Р.Б. (2005). Основы социально-психологической теории. Учебное пособие. Москва : Изд-во Междунар. пед. академии. Березовська, Л., & Ямчук, Т. (2020). Психологія міжособистісних взаємин подружньої пари. Вісник Національного університету оборони України, 56(3), 5–13. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2020-56-3-5-13 Берн, Е. (2016). Ігри, у які грають люди. Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля». Бодалев, А.А. (2007).Формиравание понятия о другом человеке как личности. Издательство Ленинградского унивеситета. Бодалев, А. А. (2004). О взаимосвязи общения и отношения. Вопросы психологии, 1, 122–127. Британника, I.E. (2007). Encyclopædia britannica. Британская энциклопедия. Режим доступу: https://en.wikisource.org/wiki/Index:EB1911_-_Volumedjvu Вильям, Дж. (2011). Психология. Москва : Педагогика Гірняк, А.Н., & Глова, І.М. (2019). Передумови формування гармонійної міжособистісної взаємодії в молодій сім’ї.  IV Міжнародна науково-практична конференція «Україна в умовах реформування правової системи: сучасні реалії та міжнародний досвід» (м. Тернопіль, 5–6 квітня 2019 р.), Т. 2. (с. 133–135). Тернопіль : Економічна думка. Режим доступу: http://uf.wunu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/03/TEZI-YUF-2019-T.-2.pdf#page=133 Гозман, Л.Я., & Ажгихина, Н.И. (2008). Психология симпатий. Москва : Знание, 1(5). Грей, Дж, (2017). Мужчины с Марса, женщины с Венеры. София. Журавльова, Л.П., & Коломієць, Т.В. (2013). Структурно-динамічна модель мезовиміру міжособистісної взаємодії. Освіта регіону, 4(34), 275–279. Жмайло, І.М. (2013). Міжособистісні взаємини як соціально-психологічна проблема. Проблеми сучасної психології, 22, 146–154. Зинченко, В.П., & Моргунов, Е.Б. (2004). Человек развивающийся. Очерки российской психологии. Москва : Тривола. Изард, К.Е. (2009). Эмоции человека. Москва : Изд-во МГУ. Коломієць, Н. (2018). Теоретичний аналіз поняття взаємодія. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи, 58, 112–119. Режим доступу: http://library.udpu.org.ua/library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/58/14.pdf Коломинський, Я.Л. (2003). Соціальна психологія шкільного класу: наук-метод. посібник для педагогів та психологів.Минськ : ООО «ФУА інформ». Кроник, А.А., & Кроник, Е.А. (2010). В главных ролях: вы, мы, он, ты, я. Москва : Мысль. Ломов, Б.Ф. (2013). Методологические и теоретические проблемы психологии. Москва : Directmedia. Мясищев, В.Н. (2015). Психология отношений. Воронеж : Модэк. Орбан-Лембрик,Л.Е. (2013). Соціальна психологія. Київ : посібник Академвидав. Обозов, Н.Н. (2010). Возрастная психология: юность и зрелость.Санкт-Петербург : СаиВеда. Рубинштейн, С.Л. (2016). Бытие и сознание. Санкт-Петербург : Питер. Шадських, Ю.Г., & Піча, В.М. (2006). Психологія: Короткий навчальний словник: терміни і поняття.Львів : Магнолія. Шнейдер, Л.Б. (2009). Психология семейных отношений. Москва : Апрель-Пресс, ЭКСМО-Пресс. Fromm E. (2003). The Art of Loving: A Study of the Nature of Love. New York : Harper and Brothers. Mead, G.H. (2004). The philosophy of the present. Amherst :Prometheus Books. Sullivan, H. (2002). The Psychiatric Interview (Norton Library). New York :WW Norton & Co Plutshik, R., 2006. Psycholophysiology of individual differences with special reference to emotions. Annual New York : Acad Sciense.